Справа № 1-17/2007 рік

ВИРОК

 Іменем України

09 липня 2007 року апеляційний суд Чернігівської області в складі:

головуючого:                       судді:             Кузюри М. М.

судді                                                           Оседача М. М.

народних засідателів:                                ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3

при   секретарі:                                          Носко Л.А.

з участю:

прокурора:                                                 Шевкун Н.А.

адвоката:                                                    ОСОБА_4

потерпілого:                                               ОСОБА_5

пред ст.  потерпілого:                               ОСОБА_6

підсудної:                                                   ОСОБА_7

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  у  м.   Чернігові  в  залі  суду кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_7,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  уродженки с.  Попівка Конотопського району Сумської області,  мешканки АДРЕСА_1,  громадянки України,  освіта середня-спеціальна,  розлученої,  не працюючої,  раніше не судимої,  -обвинуваченої за  ст.  115 ч. 2 п. 2 КК України,  -

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2006 року,  переслідуючи мету умисного вбивства своєї малолітньої доньки ОСОБА_8,  який виник задовго до цього на ґрунті власних інтересів щодо облаштування свого життя,  запропонувала їй покататися на велосипеді поблизу с.  Гламазди Козелецького району.

Прибувши до затоки річки Остерка між с.  Гламазди та ВАТ „Козелецький маслозавод" та підійшовши до водойми,  ОСОБА_7,  з метою позбавлення життя ОСОБА_8,  схопила її руками за тулуб та кинула обличчям у воду. Долаючи опір дитини,  ОСОБА_7 утримувала її за комір верхнього одягу під водою близько 2-х хвилин,  від чого настала смерть потерпілої внаслідок мехОСОБА_10чної асфіксії через утопления у воді.

Підсудна ОСОБА_7 свою вину в інкримінованому їй злочині визнала повністю та суду пояснила,  що вона зі своєю донькою ОСОБА_8 з 1994 року проживала в с.  Гламазди Козелецького району у своїх батьків. Донька від народження страждала нічним енурезом,  а в грудні 2006 року у неї почалися порушення менструального циклу,  тому 18 грудня 2006 року вона з нею поїхала у м.  Київ на обстеження у приватну лікарню,  де лікар рекомендував обстеження та видав відповідне направлення у дитяче гінекологічне відділення м.  Києва,  запідозривши можливу наявність у доньки злоякісної пухлини. По причині відсутності коштів вони не пішли на обстеження,  а повернулися до її брата у м.  Козелець,  де перебували в той час її батьки,  та повідомила їх про проблеми здоров'я доньки. На пропозицію мами вони відвідали місцевого лікаря-педіатра,  яка теж рекомендувала звернутися до гінеколога. Вказаного лікаря на роботі вже не було і вони поїхали до неї додому,  де домовилися про прийом наступного дня 19 грудня 2006 року. Ночувала у своїх батьків у с Гламазди.

Вранці донька поскаржилась на головну біль і вони стали збиратися до лікарні в смт.  Козелець,  склали речі. Поїхали на одному велосипеді,  донька сиділа спереду на рамі. Як опинилися біля водойми,  на якій вона раніше ніколи не була,  та обставини вчиненого вбивства,  пояснити не може,  але згодна з показами,  даними нею на досудовому слідстві. Після скоєного вона повернулася додому,  де прийшла до пам'яті та дуже злякалась,  не знала що робити та що сказати батькам,  тому залишила їм записку про те,  що вони поїхали до м.  Києва лікуватися. Сама ж пішла додому до ОСОБА_9,  з яким співмешкала з 2003 року,  але посварилася і останнім часом спільно не проживала,  де випрала свій мокрий одяг та залишилась проживати у нього. Батькам по телефону повідомила,  що у них з донькою все гаразд і невдовзі вони повернуться додому.

Вона не могла довго терпіти,  оскільки це її психологічно дуже гнітило,  тому зранку 25 грудня 2006 року пішла додому до брата у смт.  Козелець,  де батькам розповіла,  що донька мертва,  та показала місце,  де вона її залишила.

Вважає,  що має психічні розлади здоров'я і потребує лікування,  однак у скоєному щиро кається.

Крім особистого визнання вини підсудною ОСОБА_7,  вона повністю підтверджується також поясненнями потерпілого,  свідків та матеріалами кримінальної справи.

В ході досудового слідства допитана як підозрювана та обвинувачена ОСОБА_7,  свідчення якої досліджені в судовому засіданні,  щодо обставин скоєного злочину пояснювала,  що умисел вчинити вбивство своєї доньки у неї виник після того,  як вона зрозуміла,  що у доньки будуть проблеми зі здоров'ям на ґрунті гінекологічного захворювання,  тому з метою позбавити її страждань,  а також самій позбавитися клопоту лікування та догляду за нею,  вона наважилася на цей крок. З цією метою запропонувала доньці покататися на велосипеді та поїхали з нею до річкового каналу за селом.  Підійшовши вдвох до каналу,  вона штовхнула доньку у воду і та,  падаючи та пручаючись,  подряпала їй обличчя з лівої сторони біля носа. Глибина в каналі була невеликою,  тому вона схопила

доньку за комір та біля 2-х хвилин утримувала її обличчя під водою,  після чого вийшла на берег,  де побачила поліетиленову плівку,  якою накрила труп.

(а.с.  68-71, 80-83)

Потерпілий ОСОБА_5 суду пояснив,  що підсудна ОСОБА_7 є їх з дружиною єдиною донькою. В 1994 році вона вийшла заміж і того ж року ІНФОРМАЦІЯ_2 народила дочку ОСОБА_10. З чоловіком у неї не слалися стосунки,  тому вона з онукою залишились проживати у них в с.  Гламазди. Онука в них теж була єдиною,  тому вони і їх дочка віддавали їй всю свою любов та ласку,  вона мала все необхідне для нормального життя та навчання,  ніколи її не ображали. 18 грудня 2006 року дочка з онукою повернулися з м Києва та мали наступного дня йти до районної лікарні.

Вранці 19 грудня 2006 року його здивував якийсь незвичний вигляд обличчя її дочки,  але він не придав цьому значення,  хоча і раніше в неї мали місце відхилення психічного стану здоров'я,  коли вона в 1994 році безпричинно нанесла йому кілька ударів у спину перочинним ножиком,  уявивши,  що в нього по спині бігають щурі. Того дня вони з дружиною весь день були у сина в смт.  Козелець,  а ввечері вдома виявили на столі записку,  зі змісту якої зрозуміли,  що дочка з онукою поїхали до м.  Києва лікуватися.

25 грудня 2006 року зранку дочка прийшла до них у збудженому стані та повідомила,  що їх онука ОСОБА_10 померла,  при цьому розповідала про якихось людей,  що підвозили їх на машині та завезли до каналу,  де вбили дочку. На його вимогу ОСОБА_7 повела їх до річкового каналу за селом,  де він і побачив онучку,  замотану в поліетилен.

Свідок ОСОБА_11,  мати підсудної ОСОБА_7,  дала суду такі ж свідчення,  додавши,  що були переконані в тому,  що їх дочка з онукою лікуються в м.  Києві і скоро мали приїхати додому. 25 грудня 2006 року близько 10-ї год вона зустріла дочку у смт.  Козелець неподалік від будинку сина,  вона була „не в собі" та пояснила,  що їх з дочкою незнайомі чоловіки завезли на автомобілі до водойми за с Гламазди,  де ОСОБА_10 потягли до води. Потім вона показала їй та чоловіку місце,  де виявили онуку,  про що сповістили міліцію.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила,  що з вересня 2006 року була класним керівником ОСОБА_8,  доньки підсудної ОСОБА_7 ОСОБА_10 була ввічливою,  слухняною дівчинкою,  добре поводилась у сім'ї. Вона ніколи не помічала,  щоб ОСОБА_10 була чимось стурбована чи скаржилась на свою маму. ОСОБА_10 часто хворіла,  але зовні хворобливою не вигляділа,  була жвавою. На її переконання,  стосунки ОСОБА_10 та її мами були гарними,  ОСОБА_7 майже щодня забирала свою доньку зі школи,  завжди цікавилася її навчанням,  відвідувала батьківські збори.

19 грудня 2006 року десь о 725-730 год їй додому зателефонувала ОСОБА_7 та повідомила,  що ОСОБА_10 сьогодні не піде до школи,  так як вони їдуть у м.  Київ у лікарню «Охматдит»,  і сказала,  що надасть про це відповідну довідку. Пізніше їй стало відомо,  що ОСОБА_10 була утоплена в річковому каналі. Про це сумувала вся школа і ніхто не міг повірити в те,  що вбивство вчинила саме ОСОБА_7

Винуватість підсудної ОСОБА_7 в умисному вбивстві малолітньої ОСОБА_8,  окрім пояснень в судовому засіданні самої підсудної,  потерпілого та свідків по справі,  підтверджується також наступними доказами.

Оголошеними та дослідженими в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_9 на досудовому слідстві встановлено,  що з кінця 2003 року вони співмешкали з ОСОБА_7 та проживали в його будинку в смт.  Козелець. Разом з ними жила і донька ОСОБА_7 ОСОБА_10. На його думу,  як медичного працівника,  ОСОБА_7 мала певні вади здоров'я,  відхилення у психічному стОСОБА_10,  що наклало певний відбиток на їх подальші стосунки. Це виражалося в тому,  що ОСОБА_7 іноді проявляла неадекватну поведінку,  агресію з наступною замкнутістю,  була непередбачуваною. В червні минулого року ОСОБА_7 сказала йому,  що піде до річки забрати дочку,  і з того часу два тижні він не знав про її місцеперебування.

19 грудня 2006 року близько 19-ї години до нього додому прийшла ОСОБА_7,  з якою на той час він не проживав,  та розповіла,  що на неї напав незнайомий чоловік та намагався зґвалтувати,  але вона його відштовхнула,  а сама впала в калюжу. На обличчі у неї були сліди подряпин. ОСОБА_7 випрала свій одяг,  який дійсно був мокрим,  та сказала йому,  що наступного дня має їхати у м.  Київ,  де начебто перебуває на лікуванні її дочка ОСОБА_10. Вранці 20 грудня 2006 року ОСОБА_7 відмовилась від поїздки,  зіславшись на ушкодження обличчя та припустивши,  що дочка буде цим засмучена. По цій же причині ОСОБА_7 не бажала з'являтися і до своїх батьків,  тому весь час була у нього вдома,  але батькам зателефонувала. Будь-яких відхилень у її поведінці він не помічав,  однак ОСОБА_7 постійно скаржилась,  що не може вночі заснути і її щось постійно непокоїть. її стосунки з дочкою,  на його погляд,  були доброзичливими,  ОСОБА_7 дуже любила свою доньку та виконувала всі її побажання,  завжди стверджувала,  що живе лише заради своєї дитини. Причини та обставини скоєного злочину йому невідомі.

(а.с.  35-38)

В явці з повинною ОСОБА_7 вказала,  що 19 грудня 2006 року о 15 год 30 хв вона з дочкою ОСОБА_8 перебувала біля водойми річки Остерка в с Гламазди,  де на неї найшло запаморочення і вона притопила свою дочку у воді.

(а.с.  8)

Згідно висновку судово-медичної експертизи трупа,  смерть ОСОБА_8 настала внаслідок механічної асфіксії через утопления у воді. Тілесних ушкоджень при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_8 не виявлено.

(а.с.  132-137)

При відтворенні обстановки та обставин події підсудна ОСОБА_7 детально пояснила та показала спосіб та механізм вчиненого злочину.

( а.с.  73)

У ОСОБА_7,  відповідно до висновку судово-медичної експертизи,

маються тілесні ушкодження у вигляді 4-х саден на обличчі,  які спричинені дією

тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею і можливе їх

заподіяння нігтями рук в строк 19 грудня 2006 року. Зазначене підтверджує

свідчення ОСОБА_7 про походження саден на її обличчі від нігтів рук

доньки ОСОБА_10.                                 (а.с.  130-131)

Згідно повідомлення поліклініки сімейного лікаря „Русанівка",  ОСОБА_7 дійсно 18 грудня 2006 року зверталась до вказаної установи,  де була

оглянута її дочка ОСОБА_8,  та за результатами діагностики було видано

направлення на стаціонарне лікування в дитяче гінекологічне відділення КМКЛ

№18.                                                       (а.с. 97)

Аналізуючи в сукупності добуті та досліджені в ході судового слідства докази,  які узгоджуються між собою,  судова колегія вважає доведеною вину ОСОБА_7 в умисному протиправному заподіянні смерті малолітній ОСОБА_8,  тому її дії належить кваліфікувати за  ст.  115 ч. 2 п. 2 КК України,  як вбивство,  тобто умисне протиправне заподіяння смерті малолітній дитині.

Обираючи вид та міру покарання підсудній,  судова колегія враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину,  особу винної,  а також обставини,  що пом'якшують та обтяжують її покарання.

Обставинами,  що пом'якшують покарання підсудної ОСОБА_7 судова колегія визнає її явку з повинною та щире каяття в скоєному злочині,  сприяння своїми показами в його розкритті.

Обтяжуючих покарання ОСОБА_7 обставин по справі судова колегія не встановила.

За місцем роботи та проживання,  ОСОБА_7 характеризується позитивно.

За висновком стаціонарної судово-психіатричної експертизи,  ОСОБА_7 на період часу вчинення інкримінованого їй діяння не виявляла ознак будь-якого психічного захворювання і за своїм психічним станом в той період могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. На час проведення експертизи ОСОБА_7 також не виявляла ознак будь-якого психічного захворювання. На даний час за своїм психічним станом ОСОБА_7 не потребує примусових заходів медичного характеру.

(а.с.  152-159)

Зазначеним висновком експертизи спростовуються твердження підсудної про те,  що вона не усвідомлювала своїх дій. Послідовність та логічність свідчень ОСОБА_7 не викликають у судової колегії сумніву щодо свідомості її дій.

З врахуванням зазначених обставин,  приймаючи до уваги тяжкість скоєного злочину та його суспільну небезпечність,  судова колегія приходить до висновку,  що виправлення та перевиховання підсудної ОСОБА_7 можливе лише в

умовах ізоляції її від суспільства,  в зв'язку з чим вважає за необхідне призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк.

Разом з тим,  враховуючи особу підсудної,  яка характеризується лише позитивно,  її явку з повинною,  щире каяття,  наявність батьків похилого віку,  прохання потерпілого ОСОБА_5 про пом'якшення покарання,  колегія суддів вважає зазначені обставини такими,  що пом'якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину,  в зв'язку з чим вважає можливим з застосуванням  ст.  69 КК України призначити їй покарання нижче від найнижчої межі,  встановленої в санкції статті.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Керуючись  ст.   ст.  323,  324 КПК України,  судова колегія,  -

ЗАСУДИЛА:

ОСОБА_7 визнати винною та з застосуванням  ст.  69 КК України призначити їй покарання за  ст.  115 ч. 2 п. 2 КК України - 8 (вісім) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - взяття під варту.

Зарахувати ОСОБА_7 в строк покарання час перебування її під вартою та рахувати початок строку з 25 грудня 2006 року.

Речові докази - поліетиленову плівку,  шапку зимову - знищити після вступу вироку в законну силу.

На вирок можуть бути подані касаційні скарги та внесено подання прокурора до Верховного Суду України протягом одного місяця з моменту проголошення вироку,  а засудженою ОСОБА_7 в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.