Справа № 11 - 470/2007                                                 Головуючий у 1 інстанції Ільченко О.І.

Категорія  ст.  12ІЧ.2КК                                                  Доповідач  Зенченко Т.С.

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

25 червня 2007 р.    Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

головуючого -    судді Зенченко Т.С.  суддів        -  Сердюка О.Г.,  Оседача М. М.  при секретарі -  Гой Н.Г. з участю прокурора - Томилка М. П.3ахисників - ОСОБА_1,  ОСОБА_2 засудженого - ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Чернігові кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3,  захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 5 квітня 2007 року.

Цим вироком ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  уродженець та мешканець АДРЕСА_1,  громадянин України,  освіта середня,  одруженого,  має неповнолітнього сина 1994 року народження,  працює водієм ДП „Нафком-Агро",  раніше судимого 22.05.2006 року Прилуцьким міськрайонним судом за  ст. 186 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі  ст.  75 КК від відбування цього покарання звільнено з випробуванням та іспитовим строком 2 роки

засуджений за  ст.  121 ч.2 КК України до восьми років позбавлення волі. На підставі  ст.  71 КК України за сукупністю вироків до призначеного судом покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Прилуцького міськрайонного суду від 22 травня 2006 року і остаточно призначено покарання 8 років 6 місяців позбавлення волі.

 

Стягнуто з засудженого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4  1578 грн. 86 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Згідно з вироком,  ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину за таких обставин.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в період часу з 19 до 20 годин,  він знаходячись неподалік складу ДП „Нафком-Арго",  розташованого в АДРЕСА_1,  АДРЕСА_2,  на ґрунті раптово виниклого конфлікту,  умисно наніс численні удари руками,  викруткою і дерев'яною палицею в голову та інші частини тіла ОСОБА_5,  чим заподіяв тяжкі тілесні ушкодження,  за ознакою небезпечних для життя,  від яких ОСОБА_5 померла.

Не погоджуючись з вироком суду засуджений ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_1 подали апеляції.

В апеляції засуджений не оспорюючи доведеність його винності у злочині,  за який його засуджено,  просить вирок відносно нього змінити,  пом'якшити міру покарання,  посилаючись на те,  що суд призначив йому занадто суворе покарання.

Як видно із змісту апеляції захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого,  захисник просить вирок відносно засудженого скасувати,  кримінальну справу відносно ОСОБА_3 за  ст. 121 ч.2 КК України закрити за недоведеністю його участі у вчиненні злочину,  а справу направити прокурору для організації додаткового розслідування. Доводи апеляції обґрунтовуються тим,  що під час досудового слідства допущені однобічність та неповнота слідства,  які необхідно було усунути в процесі судового розгляду справи. Суд застосував обвинувальний ухил і вирок обґрунтував в результаті обману та психологічного тиску зі сторони працівників міліції до ОСОБА_3,  який і визнав свою вину,  які судом і було покладено в основу обвинувачення без підтвердження цього визнання сукупністю будь-яких інших доказів так,  як вони відсутні у справі,  чим фактично порушив вимоги  ст.  ст.  22,  73,  74 КПК України. Час скоєння злочину не встановлено,  посилання суду на період часу з 19 до 20 години надумане,  неприпустиме. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 294 від 19 вересня 2006 року смерть ОСОБА_5 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 по строку давності тілесні ушкодження теж відносяться до доби ІНФОРМАЦІЯ_2,  між нанесенням тілесних ушкоджень та настанням смерті пройшов деякий час.  Будучи допитаним в суді судмедексперт показав,  що встановити о котрій годині були нанесені тілесні ушкодження не можливо. З цих підстав,  суд відмовив в задоволенні клопотання про призначення повторної судово-медичної експертизи для встановлення часу спричинення тілесних ушкоджень і часу настання смерті. Проте час впливає на кваліфікацію цього злочину. Місце скоєння злочину також зазначено неточно - неподалік складу,  тоді як ОСОБА_3 за територію складу не виходив. Під час огляду місця події не прив'язано розміщення трупа відносно зерноскладу,  меж доріжки та інших стійких орієнтирів. Не складена схема до протоколу з відображенням слідової інформації. Не досліджено наявність або відсутність у потерпілої слідів статевих зносин і пов'язаного з цим насильства. До матеріалів справи не приєднано акт за результатами судово-медичного розтину трупа. Крім того,  порушено право підсудного мати захисника і побачення з ним до першого допиту. Для встановлення можливості побачити ОСОБА_5 ОСОБА_3 від воріт або огорожі та можливості непомітно вийти та повернутися на зерносклад ,  необхідні слідчі експерименти. Під час огляду місця події 25.08.2006 року був виявлений труп,  а палиця з цвяхом,  яка нібито лежала під трупом,  виявлена тільки при повторному огляді. Не встановлено час проведення першого огляду,  що викликає сумніви в його об'єктивності.

В запереченнях потерпілого ОСОБА_4  на апеляцію захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 ставиться питання про залишення апеляції без задоволення,  оскільки досудовим слідством та судом в повній мірі досліджені обставини справи і обґрунтовано ОСОБА_3 визнано винним у скоєні злочину відносно його сестри ОСОБА_5

З метою перевірки доводів апеляції захисника по справі було проведено частково судове слідство в частині перевірки судово-медичної та судово-медичної криміналістичної експертиз.

У засіданні апеляційного суду засуджений ОСОБА_3 пояснив,  що злочину відносно ОСОБА_5 він не здійснював,  явку з повинною та свідчення щодо заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій він давав під тиском працівників міліції,  які йому говорили,  якщо не визнаєш себе винним,  будемо бити. Просить вирок відносно нього скасувати,  а провадження про справі закрити,  за недоведеністю його участі у скоєні злочину.

Експерт криміналіст Грабельніков С. А. під час проведення часткового слідства в суді апеляційної інстанції підтвердив висновок судово медико-криміналістичної експертизи та акти судово медико-криміналістичного дослідження. Тілесні ушкодження,  які були виявлені у ОСОБА_5 були спричинені саме тією викруткою,  яка була вилучена з автомобіля ОСОБА_3 і надана для проведення експертизи.

Заслухавши доповідь судді,  пояснення засудженого,  який від своєї апеляції відмовився та підтримав апеляцію захисника ОСОБА_1,  захисників,  які просили задовольнити апеляцію захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого,  думку прокурора,  який вважає вирок суду законним та обґрунтованим,  перевіривши   матеріли справи   та обговоривши доводи

 

апеляції,  колегія суддів вважає,  що апеляції задоволенню не підлягають   з наступних підстав.

Згідно з вимогами  ст.  ст.  323,  327 КІЖ України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється на достовірних та допустимих доказів,  які всебічно,  повно і об'єктивно були досліджені в судовому засіданні. З огляду на це,  висновки суду про винність особи,  мають ґрунтуватися на доказах,  які одержані з дотриманням установленого процесуальним законом порядку їх збирання,  а також на перевірених у судовому засіданні матеріалах досудового слідства. Визнання обвинуваченим своєї вини,  як того вимагає ч.2  ст.  74 КПК України,  має бути всебічно перевірене і може бути покладене в основу обвинувального вироку лише при підтвердженні його сукупністю інших доказів.

Висновки суду про винність ОСОБА_3 у злочині,  за який його засуджено,  відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються зібраними в ній доказами,  які судом належно досліджені та правильно оцінені.

Твердження засудженого про те,  що він не вчиняв злочин,  за який його засуджено,  а висновки суду,  які викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи,  позбавлені підстав.

Як видно із матеріалів кримінальної справи,  суд першої інстанції відповідно до вимог кримінально-процесуального закону дослідив всі докази і,  давши їм оцінку обґрунтовано поклав в основу вироку показання засудженого на досудовому слідстві та в суді,  свідків,  висновки експертиз.

Доводи засудженого ОСОБА_3 проте,  що явку з повинною він написав під диктовку начальника карного розшуку,  оскільки начальник знав про механізм спричинення тілесних ушкоджень,  не можуть братися до уваги.

Як вбачається з явки з повинною,  яка була написана власноручно ОСОБА_3 адресовану на ім'я начальника Прилуцького МРВ,  він відтворюючи деталі вчиненого,  наводив такі дані щодо своєї участі,  якими по суті і в такий спосіб викривав самого себе у вчиненні злочину (а. с.  28).

Із протоколу допиту в якості підозрюваного від 26 серпня 2006 року видно,  що ІНФОРМАЦІЯ_2 він близько 19 години він побачив ОСОБА_5,  яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння і покликала його. Він вийшов за ворота току та на прохання ОСОБА_5 дав їй цигарку,  потім вона знову попросила у нього ще цигарку,  він у той час був схвильований у зв'язку з поломкою автомобіля,  у нього виникла раптова агресія до ОСОБА_5 та він почав наносити удари кулаками,  потім дістав з кишені штанів викрутку і    тримаючи її у руці наносив удари по потерпілій. Коли вона

 

лежала на землі поруч неї лежав дрючок,  яким він наносив удари по голові (а. с 43-44).

ОСОБА_3 29 серпня 2006 року було пред'явлено обвинувачення у скоєні злочину,  передбачено  ст.  121 ч.2 КК України,  де він визнавав частково себе винним в тому,  що смерті ОСОБА_5 не бажав та просив керуватися показами,  які він свідчив 26 серпня 2006 року на допиті в якості підозрюваного.

Із протоколу додаткового допиту обвинувачено ОСОБА_3 від 25 вересня 2006 року вбачається,  що він ІНФОРМАЦІЯ_2 Хмару О.В не бачив,  тілесні ушкодження їй не наносив. На запитання  ст.  слідчого СУ УМВС України в Чернігівській області Кропивного Б.В. щодо визнання вини у вчиненні злочину щодо потерпілої ОСОБА_5 при допиті його в якості підозрюваного та обвинуваченого,  відповіді ОСОБА_3 не дав,  пояснивши при цьому що він не знає,  як відповісти на зазначене запитання. Також слідчим було поставлене запитання про застосування до ОСОБА_3 психологічного та фізичного впливу працівників міліції при допитах його в якості підозрюваного,  обвинуваченого та при проведенні слідчої дії,  ОСОБА_3 пояснив,  що ніякого тиску зі сторони працівників міліції до нього не було,  всі свідчення давав добровільно (а. с.  56).

26 вересня 2006 року при додатковому допиті обвинуваченого видно,  що при написанні явки з повинною йому ніхто з працівників міліції не диктував обставини скоєння злочину,  а яким чином він завдавав тілесні ушкодження пояснив,  що він сам придумав та написав. Крім того,  ОСОБА_3 пояснював,  що лише в сільській раді до нього був застосований психологічний тиск зі сторони співробітників міліції (а. с.  59-60).

Відповідно до показів ОСОБА_3 про застосування щодо нього психологічного тиску зі сторони працівників міліції  ст.  слідчим СУ УМВС України в Чернігівській області була винесена постанова від 26 вересня 2006 року про виділення матеріалів та направлення їх для організації додаткової перевірки відносно працівників міліції за фактом здійснення психологічного впливу на ОСОБА_3

Постановою помічника Прилуцького міжрайонного прокурора від 20 жовтня 2006 року в порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції відмовлено за  ст.  6 п.2 КПК України (а. с.  63). Дана постанова засудженим не була оскаржена.

Враховуючи те,  що показання ОСОБА_3 відзначалися послідовністю і відповідали іншим об'єктивним доказам,  рішення суду про покладання зазначених показань на досудовому слідстві в основу вироку,  є обґрунтованим.

 

Місцевий суд до показів ОСОБА_3 щодо його непричетності до скоєння злочину відносно потерпілої ОСОБА_5 віднісся,  як до захисної версії засудженого.

Достовірність показань засудженого про спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 підтверджуються даними,  які містяться у протоколі огляду місця подій,  відтворення обстановки та обставин подій,  а також у висновках судово-медичної експертизи щодо кількості,  характеру та локалізації тілесних ушкоджень,  виявлених на трупі потерпілої.

У ході досудового слідства 27 серпня 2006 року з кабіни автомобіля ОСОБА_3 була вилучена викрутка,  при цій слідчій дії ОСОБА_3 пояснював,  що даним предметом він наносив удари потерпілій.

Згідно висновку судово медико-криміналістичної експертизи №217 -МК пошкодження на шкірі трупа області спини від ОСОБА_5 та пошкодження на кофті могли утворитися від дії викрутки,  представленої на експертизу. Даний висновок був підтверджений експертом ГрабельніковимС. А.,  який був допитаний в суді апеляційної інстанції.

При відтворенні обстановки та обставин події з участю ОСОБА_3,  він детально розказував про обставини скоєння злочинних дій відносно потерпілої та показував на місці скоєння злочину,  яким чином він вчиняв протиправні дії щодо ОСОБА_5( а. с.  137-140).

У суді першої інстанції були допитані в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,  які були присутніми в якості понятих при відтворенні обстановки та обставин події з участю засудженого. Вони підтвердили,  що під час проведення даної слідчої дії ОСОБА_3 без будь-якого примусу зі сторони працівників міліції розповідав та показував,  яким чином скоїв злочин.

При відтворенні обстановки та обставин події був присутній судово-медичний експерт,  який зазначив,  що при вказаних обставинах події,  як вказував ОСОБА_3 могли бути отримані тілесні ушкодження ОСОБА_5

При розгляді кримінальної справи в районному суді був допитаний експерт Ткаченко І.В.,  який підтвердив свій висновок судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_5. При цьому допиті всі учасники розгляду справи ставили запитання експерту,  на які він давав детальні відповіді.

Наведені у апеляції захисника твердження про те,  що показання ОСОБА_3 під час досудового слідства не відповідають дійсності,  оскільки засуджений вимушений був обмовити себе під тиском працівників органів слідства,  є необгрунтованими.

 

Ці доводи засудженого та його захисників були предметом перевірки,  але свого підтвердження не знайшли. Привертає увагу те,  що показання засуджений давав під час відтворення обстановки й обставин події в присутності понятих,  тобто в умовах,  які виключали будь-який тиск на нього з боку працівників органів досудового слідства.

Суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень,  що спричинили смерть ОСОБА_5. За цим обвинуваченням суд повно і всебічно перевірив зібрані у справі докази. У вироку з належною мотивацією наведено достатньо доказів на підтвердження обвинувачення ОСОБА_3.

Суд правильно оцінив докази і навів у вироку мотиви,  з яких узяв за основу ті показання,  які він давав в ході досудового слідства.

Дії засудженого відповідно до встановлених фактичних обставин справи правильно кваліфіковані за  ст.  121 ч.2 КК України.

Вирок відповідає вимогам статей 323, 327,  334 КПК України.

Доводи захисника відносно порушення органами слідства права ОСОБА_3 мати захисника і побачення з ним до першого допиту,  позбавлені підстав. Як вбачається з матеріалів кримінальної справи ОСОБА_3 були роз'яснені права,  як підозрюваному,  був складений протокол про відмову підозрюваного від захисника (а. с.  30-32). При цьому ОСОБА_3 був ознайомлений з переліком статей Конституції України,  прав та обов'язків затриманого до протоколу затримання,  про що маються підписи на зазначених документах. Крім того,  при затриманні ОСОБА_3,  як особи підозрюваної у вчиненні злочину був складений протокол про затримання,  де йому було роз'яснено право на захист та власноручно ОСОБА_3 підтвердив відмову від захисту.

Колегія суддів не може погодитися з твердженнями захисту щодо не дослідження наявності або відсутності у потерпілої слідів статевих зносин,  оскільки відносно ОСОБА_3 будь-яких обвинувачень зі сторони слідства про злочини проти статевої свободи ОСОБА_5 не пред'являлося.

Апелянт зазначає,  що до матеріалів справи не приєднано акт за результатами судово-медичного розтину трупа. Дані свідчення не можуть братися до уваги,  оскільки в матеріалах кримінальної справи є висновок судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_5

В апеляції захисник вказує на необхідність уточнення послідовності ударів,     взаємне    розташування    нападаючого    і    потерпілої,     механізм

 

спричинення тілесних ушкоджень,  про те ці дані обставини були предметом дослідження при проведенні досудового слідства.

Посилання захисту щодо не встановлення часу скоєння злочину,  є безпідставне так,  як органами досудового слідства вказувався час скоєння злочинних дій відносно ОСОБА_5

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляції,  що свідки ОСОБА_8  та ОСОБА_9  підтвердили,  що ОСОБА_3 за межі зерноскладу не виходив,  ОСОБА_5 на території зерноскладу не було. Проте з протоколу судового засідання видно,  що дані свідки не весь час могли спостерігати за ОСОБА_3,  крім того сам ОСОБА_3 підтверджував,  що ОСОБА_5 на територію зерноскладу не заходила,  а він сам виходив до неї.

Не можуть братися до уваги доводи засудженого та його захисника щодо спричинення тілесних ушкоджень іншими особами,  так як зазначена версія перевірялася органами досудового слідства.

Щодо твердження апелянта про неточне зазначення місця скоєння злочину також,  є безпідставне,  так як органи досудового слідства та суд установив,  що злочин був скоєний ОСОБА_3 неподалік складу ДП „Нафком-Агро",  розташованого в с Яблунівка,  АДРЕСА_2.

Отже,  наведені у апеляції доводи засудженого та його захисника про те,  що ОСОБА_3 не вчиняв злочин і що суд неправильно оцінив докази й необгрунтовано його засудив,  є безпідставними і спростовуються зібраними у справі доказами.

Колегія суддів вважає,  що суд першої інстанції обґрунтовано дослідивши в судовому засіданні докази і поклав їх в основу вироку та правильно оцінив позицію засудженого,  як позицію захисту з метою уникнути кримінальної відповідальності.

Призначене засудженому покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину й даним про його особу і є достатнім для його виправлення.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону,  які тягнуть скасування вироку,  вивченням матеріалів справи не виявлено.

Керуючись  ст.   ст.  365,  366,  379 КПК України,  колегія суддів , -

 

ухвалила:

 

 

апеляції засудженого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення,  а вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 5 квітня 2007 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.