Справа № 11 - 469/2007 Головуючий у 1 інстанції Павленко О.В.
Категорія ст. 307 ч. 2 КК Доповідач - Зенченко Т.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2007 p. Колегія судців судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Зенченко Т.С. суддів - Гром Л.М. , Борисенка І.П. при секретарі - Масловій О.В. з участю прокурора - Надточій О.В. засудженого - ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора Ріпкинського району на вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 03 квітня 2007 року,
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1
року народження, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, раніше судимий Ріпкинським райсудом 22.02.2006 року за ч. 1 ст. 263, 75 КК України до 2 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік
засуджений за ст. 307 ч. 2 КК України і призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 2 років 3 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 71 КК України, до призначеного покарання приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ріпкинського райсуду від 22.02.2006 року і остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
Стягнуто з засудженого судові витрати за проведення хімічних експертиз в сумі 146, 46 грн. на корить держави.
Доля речових доказів вирішена у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України.
За вироком суду, наприкінці вересня 2006 року ОСОБА_1, в с Молочки, Ріпкинського району Чернігівської області, на присадибних ділянках нежилих господарств, незаконно з метою збуту нарвав рослин дикоростучого маку, які зберігаючи при собі приніс до свого місця проживання по вул. Лугова в с Молочки Ріпкинського району, де подрібнив їх та продовжував зберігати з метою збуту.
16.12.2006 року, приблизно о 12 годині, на автобусній зупинці поблизу с. Високинь Ріпкинського району, ОСОБА_1 незаконного збув частину рослин маку ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у яких в той же день пізніше в АДРЕСА_2 невикористану частину речовини вилучили працівники міліції.
Згідно висновку експертизи вилучена речовина є особливо небезпечним наркотичним засобом - маковою соломою, вагою 138, 5 г..
18.12.2006 p. близько 15 години, ОСОБА_1, знаходячись на вул. Луговій в с Молочки Ріпкинського району, повторно, збув ОСОБА_2 речовину рослинного походження, вагою 71, 3 г, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом - маковою соломою.
У цей же день працівниками міліції за місцем мешкання ОСОБА_1 по вул. Луговій в с Молочки Ріпкинського району було вилучено залишок речовини рослинного походження, вагою 298 г., яка згідно висновку експертизи є особливо небезпечним наркотичним засобом - маковою соломою.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор, який приймав участь у суді першої інстанції, подав апеляцію в якій просив скасувати вирок районного суду та постановити новий вирок, яким призначити більш суворе покарання. Доводи апеляції зводяться до того, що при призначенні покарання суд, беручи до уваги ступінь тяжкості скоєного злочину та наявні дані про особу, допустив необгрунтоване пом'якшення покарання ОСОБА_1, застосувавши ст. 69 КК України. Судом не було взято до уваги, що даний злочин засуджений скоїв тяжкий в період іспитового строку, що свідчить про суспільну небезпеку особи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який просив вирок суду залишити без зміни, прокурора, який вважає вирок суду відносно засудженого занадто м'яким та просить суд апеляційної інстанції скасувати вирок суду в частині призначення покарання та постановити новий вирок, яким призначити покарання засудженому за ст. 307 ч.2 КК України 5 років
позбавлення волі без конфіскації майна, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновки суду стосовно доведеності вини ОСОБА_1 у вчинені злочину та правильності його дій за ст. 307 ч.2 КК України ґрунтуються на матеріалах справи та у апеляції не заперечуються.
Твердження, наведені у апеляції прокурора, про безпідставність застосування судом першої інстанції щодо засудженого ОСОБА_1 ст. 69 КК України не ґрунтується на законі та матеріалах справи.
Згідно зі ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може за особливо тяжкий, тяжкий або злочин середньої тяжкості призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, при призначенні засудженому покарання суд першої інстанції дійшов висновку, що пом'якшуючими обставинами є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину засудженим мало місце як під час дізнання та досудового слідства, так і під час судового розгляду.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 66 КК України суд при призначенні покарання може визнати такими, що його пом'якшують, і інші, не передбачені ч.1 ст. 66, обставини. Це означає, що передбачений в кримінальному законі перелік обставин, які пом'якшують покарання, не є вичерпним. Суд розглядаючи справу, крім обставин, що зазначені в ст. 66 ч.1 КК України прийняв до уваги підставу, яка пом'якшує покарання позитивну характеристику ОСОБА_1 за місцем проживання.
У матеріалах справи мається консультативний висновок Чернігівського обласного тубдиспансеру згідно якого, ОСОБА_1 страждає на хронічний туберкульоз правої легені, потребує тривалого курсу лікування в умовах стаціонару; хворий ОСОБА_1 є епідеміологічно небезпечним (а. с. 75).
За наявності у справі врахованих судом першої інстанції підстав, що пом'якшують покарання й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи засудженого, суд законно та обґрунтовано застосував до нього ст. 69 КК України. Призначене судом покарання ОСОБА_1 як за ст. 307 ч.2 КК України так і за сукупністю вироків є необхідним та достатнім для виправлення засудженого, а тому його не можна визнати м'яким, як про це зазначено у апеляції прокурора.
Визнаючи вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляцію помічника прокурора Ріпкинського району залишити без задоволення, а вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від З квітня 2007 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.