13.09.2011
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2011 р. Справа № 2а/0470/7212/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
від позивача
від відповідача-1
від відповідача-2 Вершині П.А.
ОСОБА_3
ОСОБА_4
Кушнір О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом гр. ОСОБА_3 до В-1 Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, до В-2 Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ВСТАНОВИВ:
09.07.2010р. гр. ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до В-1 Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, до В-2 Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області та просить:
- визнати неправомірними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області щодо звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ з посади дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Інгулецького районного відділу Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області згідно наказу № 546 від 29 квітня 2010 року;
- скасувати п.1 Наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області № 546 від 29.04.2010р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Інгулецького РВ КМУ та Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області за порушення службової дисципліни»в частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ України за п. 64 «є»( за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС;
- скасувати Наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області № 120 о/с від 30.04.2010р. «По особовому складу»в частині звільнення у запас лейтенанта міліції ОСОБА_3 дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Інгулецького районного відділу Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області з 30.04.2010р.;
- поновити лейтенанта міліції ОСОБА_3 на посаді дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Інгулецького районного відділу Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області з 30.04.2010р.;
- стягнути з Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_3 грошове утримання в розмірі 14 145 грн. 36 коп. за час вимушеного прогулу, яке обчислено з вирахуванням прибуткового податку та інших обов’язкових платежів, строком одного місяця;
- стягнути з Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_3 судові витрати у справі у вигляді сплати судового збору в розмірі 3,40 грн., витрати пов’язані із прибуттям до суду в розмірі 90 грн., витрати на оплату правової допомоги в сумі 400 грн.;
- допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Інгулецького районного відділу Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області та стягнення на його користь середнього заробітку за один місяць у розмірі 1560 грн. 15 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що підставою для прийняття вказаних вище рішень у квітні 2010р. були результати перевірки прокуратурою Інгулецького району м. Кривого Рогу, за якими було встановлено, що позивач, перебуваючи на посаді дільничного інспектора СДІМ Інгулецького РВ Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області на протязі 2009 склав ряд адміністративних протоколів за ст.ст. 173, 173-2, 51, 44 КУпАП, які надалі укрив від керівництва райвідділу та зберігав у письмовому столі службового кабінету без прийняття рішення згідно з вимогами чинного законодавства України. Вказані недоліки стали можливими внаслідок особистої недисциплінованості дільничного інспектора міліції – лейтенанта міліції ОСОБА_3 та порушення позивачем вимог Закону України «Про міліцію», КУпАП, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, присяги працівника органів внутрішній справ України, Кодексу честі та Етичного кодексу працівника ОВС України. З вказаними висновками та підставами звільнення позивач не згоден, вважає дії відповідачів протиправними, а прийняті накази незаконним та таким, що підлягають скасуванню в частині звільнення позивача, оскільки ні Конституцією України, ні законами України, ні актами Президента України і Кабінету Міністрів України, ні наказами чи іншими нормативно-правовими актами Міністерства Внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів, ні Присягою працівника ОВС України на дільничного інспектора не покладалося обов’язку прийняття жодних рішень за складеними протоколами про адміністративне правопорушення, а наказом МВС України № 185 від 22.02.2001р. «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» обов’язок контролювати адміністративно-штрафну практику, відповідальність за її стан, аналіз законності при адміністративному провадженні і вживання заходів по усуненню виявлених недоліків і порушень покладено на керівника райвідділу. Також позивач зазначає, що дільничний інспектор не несе відповідальність за подальше виконання складених ним протоколів та не має права чи обов’язку приймати будь-які рішення згідно з вимогами чинного законодавства України за складеними адмінпротоколами. Крім того, позивач зазначив, що відповідно до Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі МВС України затвердженої наказом від 12.10.2003р. № 1212 до основних прав дільничного інспектора віднесено право, а не обов’язок складання протоколів про адміністративні правопорушення. На думку позивача, не визначено також і обов’язку дільничного інспектора щодо надіслання протоколів про адміністративні правопорушення органові, уповноваженому розглядати справу. Позивач зазначає, що службового розслідування у відповідності до ст. 14 Дисциплінарного статуту не проводилось, пояснення від нього не відбиралося, а свої висновки відповідач побудував на підставі постанови прокурора Інгулецького району м. Кривого Рогу від 23.04.2010р. про порушення відносно нього кримінальної справи за ч.3 ст. 364 КК України ( зловживання службовим становищем). Однак зазначена постанова Інгулецьким районним судом 28.05.2010р. залишеною без змін Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.06.2010р. скасована як незаконна і винесена без достатніх підстав. Позивач зазначає, що зібрані проти нього факти щодо укриття від керівництва райвідділу адміністративних матеріалів не відповідають дійсності, оскільки всі зібрані матеріали були передані позивачем у канцелярію райвідділу, пройшли процедуру реєстрації та по окремих із них начальником райвідділу були прийняті рішення про передачу матеріалів до суду, а тому до подальшої їх долі позивач не мав ніякого відношення, вважає, що ці матеріали були йому підкинуті з метою фабрикування проти нього кримінальної справи.
Представник відповідача-1 проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити посилаючись на те, що ГУМВС України в області діяло в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, зазначає, що підставою для звільнення позивача став висновок службового розслідування в ході якого було встановлено, що ОСОБА_3 грубо порушив службову дисципліну, а саме: вимоги нормативно-правових актів, які регламентують порядок роботи по запобіганню та припиненню адміністративних правопорушень, що дало можливість громадянам ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 уникнути адміністративної відповідальності, передбаченої законодавством. ОСОБА_3, перебуваючи на посаді дільничного інспектора міліції, маючи спеціальне звання –лейтенант міліції, вчинив дії, які повністю суперечать завданню правоохоронних органів міліції, призваних запобігати правопорушенням та їх припиняти, які визначені п.3.5 ч. 1 ст. 10, п.7 ч.1 ст. 11 Закону України «Про міліцію», п.11.2 наказу МВС України від 20.10.2003р. № 1212. Також, представник відповідача-1 зазначив, що на момент звільнення позивач мав два дисциплінарні стягнення: зауваження за невиконання вимог наказу МВС № 1212/2003р. і догану за порушення вимог наказу МВС № 400/2004р. та вчинив дії, які є несумісними з перебуванням на службі в ОВС. Крім того, представник відповідача-1 зазначила, що позивач звернувся з даним позовом з пропуском місячного строку звернення, встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки дізнався про своє звільнення 05.05.2010р. під час отримання трудової книжки, а з позовом звернувся до суду лише 09.07.2010р. За правилами ст. 100 КАС України ( в редакції, чинній на день звернення до суду) позовні заяви повинні прийматися до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до суду, але можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відповідачем-1 окремо подано клопотання, в якому він просить відмовити в задоволенні позову позивачеві у зв’язку з пропуском строку звернення до суду за правилами ст. 100 КАС України (в редакції, яка була чинна на момент звернення позивача з цим позовом).
Представник відповідача-2 в судовому засіданні та у запереченнях проти позову заперечує, просить відмовити в його задоволенні посилаючись на те, що ОСОБА_3 звільнений із ОВС за п.64 «є» ( за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України в запас Збройних Сил України. Підставою для звільнення позивача стало не порушення відносно нього кримінальної справи, а висновок службового розслідування в ході якого встановлено, що ОСОБА_3 грубо порушив службову дисципліну, а саме: вимоги нормативно-правових актів, які регламентують порядок роботи по запобіганню та припиненню адміністративних правопорушень, що дало можливість ряду громадян уникнути адміністративної відповідальності, передбаченої законодавством. Таким чином, приймаючи рішення про звільнення позивача відповідач-2 діяв в межах своєї компетенції та керувався нормами, які регулюють проходження служби в ОВС України. Крім того, відповідач-2 також зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом з пропуском місячного строку звернення до суду та посилається на п.13 постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06.03.2008р. № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»яким визначено, що у справах про звільнення з публічної служби громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У зв’язку з тим, що позивач пропустив строк звернення до суду відповідач-2 надав окреме клопотання в якому просить у задоволенні позову відмовити у зв’язку з пропуском строку звернення, застосувавши ст. 100 КАС України в редакції, яка діяла на момент звернення з позовом до суду.
У судовому засіданні оголошувалася перерва до 05.09.2011р.
Судом встановлено, що згідно відомостей, наявних в трудовій книжці БТ-ІІ № НОМЕР_1 від 04.03.1993р. гр. ОСОБА_3 з 29.09.2003р. по 30.04.2010р. проходив службу в органах внутрішніх справ України –Криворізькому міському управлінню ГУМВС України в Дніпропетровській області, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці та довідкою ГУМВС України в Дніпропетровській області від 22.08.2011р. (а.с.18-19,180).
28.04.2010р. начальником ССГР ВКЗ Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області було проведено службове розслідування за фактом порушення кримінальної справи за ст. 364 ч.3 КК України стосовно ДІМ СДІМ Інгулецького РВ КМУ лейтенанта міліції ОСОБА_3 та встановлено, що дільничний інспектор міліції Інгулецького РВ КМУ ОСОБА_3 склав адміністративний протокол № 039156 за ст. 173-2 КУпАП стосовно громадянина ОСОБА_11 за фактом вчинення насильства в сім’ї, що мав місце 03.02.2009р. в АДРЕСА_1. В той же день дільничний інспектор ОСОБА_3 за даним фактом склав від імені начальника Інгулецького РВ КМУ постанову № 039156 за справою по адміністративному правопорушенні про направлення матеріалів відносно ОСОБА_11 за ст. 173-2 КУпАП і Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу для розгляду. Але в подальшому, дільничний інспектор ОСОБА_3,. зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, всупереч інтересам служби, в інтересах третьої особи, яка скоїла адміністративне правопорушення ОСОБА_11, адміністративний матеріал на підпис начальнику Інгулецького РВ КМУ не надав, а почав укривати в письмовому столі службового кабінету, що дало можливість ОСОБА_11 уникнути адміністративного покарання та в подальшому скоювати нові правопорушення. Крім того, 21.09.2009р. дільничний інспектор ОСОБА_3 склад адміністративний протокол № 038511 за ст. 173 КУпАП стосовно гр. ОСОБА_12 за фактом хуліганських дій, а також адміністративний протокол № 038330 стосовно гр. ОСОБА_14 за ст. 51 КУпАП за фактом крадіжки майна ВАТ «ПГЗК», яка мала місце 21.07.2009р. В подальшому аналогічним чином дільничний інспектор ОСОБА_3, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, всупереч інтересам служби, в інтересах осіб, які скоїли адміністративне правопорушення, адміністративні матеріали на підпис начальнику райвідділу не надав, а почав укривати в письмовому столі службового кабінету, що також дало можливість ОСОБА_12 та ОСОБА_14 уникнути адміністративного покарання. Крім того, 31.08.2009р. дільничний інспектор ОСОБА_3 склав адміністративний протокол № 038914 стосовно гр. ОСОБА_13 за ст. 44 КУпАП за фактом виявлення 23.08.2009р. у останнього наркотичного засобу «марихуана», вагою 1,37 г. В той же день по даному факту начальником райвідділу винесена постанова № 038914 за справою про адміністративне правопорушення про направлення матеріалів відносно ОСОБА_13 за ст. 44 КУпАП в Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу для розгляду. В подальшому дільничний інспектор ОСОБА_3 зловживаючи своїм службовим положенням, діючи умисно, всупереч інтересам служби, в інтересах третьої особи –скоївшої адміністративне правопорушення ОСОБА_13 адміністративний матеріал відносно останнього укрив та став зберігати в письмовому столі службового кабінету, що дало можливість ОСОБА_13 уникнути адміністративного покарання. Крім того, 18.07.2009р. дільничний інспектор ОСОБА_3 склав адміністративний протокол № 038325 стосовно ОСОБА_6 за ст. 173 КУпАП за фактом хуліганських дій, які мали місце 18.07.2009р, 04.10.2009р. адміністративний протокол № 039164 відносно ОСОБА_7 за ст. 173-2 КУпАП за фактом насилля відносно ОСОБА_16, яке мало місце 03.10.2009р., 18.09.2009р. адміністративний протокол № 039051 стосовно ОСОБА_8 за ст. 44 КУпАП за фактом виявлення 14.09.2008р. у останнього наркотичного засобу «марихуана»у кількості 1,25г., 12.09.2009р. адміністративний протокол № 038553 відносно ОСОБА_9 за ст. 173-2 КУпАП за фактом насилля відносно ОСОБА_17, яке мало місце 10.12.2009р. в АДРЕСА_2, 21.10.2009р. адміністративний протокол № 039395 відносно ОСОБА_10 за ст. 173-2 КУпАП за фактом насилля відносно ОСОБА_10, яке мало місце 21.10.2009р. В подальшому дільничний інспектор ОСОБА_3, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи навмисно, всупереч інтересам службі, в інтересах третьої особи – осіб, своївши адміністративне правопорушення, адміністративні матеріали укрив та став зберігати в письмовому столі службового кабінету, що дало можливість ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 уникнути адміністративного покарання. Як пояснив начальник сектору дільничних інспекторів майор міліції ОСОБА_20 виявлені адміністративні протоколи були складені дільничним інспектором ОСОБА_3, після узгодження з керівництвом районного відділу були направлені в суд Інгулецького району м. Кривого Рогу. Але направлені були вказані протоколи, чині до суду ОСОБА_20 не проконтролював.
За висновками службового розслідування встановлено, що наведені факти знайшли своє підтвердження та за порушення вимог Законів України «Про міліцію», «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», Присяги працівника органів внутрішніх справ, Кодексу часті та Етичного кодексу працівника ОВС України, що призвело до підриву авторитету органів внутрішніх справ України вирішено клопотати перед керівництвом ГУМВС в області про звільнення з ОВС дільничного інспектора міліції ОСОБА_3 за п. 64 «є»(за порушення дисципліни). З висновками зазначеного службового розслідування позивач був ознайомлений 28.04.2010р., про що свідчить його підпис (а.с.165-168).
У поясненнях позивача, складених ним 27.04.2010р. зазначено про те, що вказані протоколи були підписані начальником відділу, зареєстровані в канцелярії і направлені до суду для розгляду. На руках зазначених протоколів у нього не було. Яким чином вони з’явилися в шухляді його столу йому невідомо (а.с.169).
29.04.2010р. ГУ МВС України в Дніпропетровській області було прийнято наказ за № 546 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Інгулецького РВ КМУ та Криворізького МУ ГУМВС»згідно якого, за порушення службової дисципліни, що виразилося у грубому порушенні вимог наказу МВС України від 22.02.2001р. № 185 «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення», вимог ст. 257 КУпАП, дільничного інспектора міліції СДІМ Інгулецького РВ Криворізького МУ ГУМВС лейтенанта міліції ОСОБА_3 було звільнено з органів внутрішніх справ України за п.64 «є»(за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС (а.с.15-17, 177-174).
30.04.2010р. наказом «По особовому складу»№ 120 о/с лейтенант міліції ОСОБА_3 був звільнений в запас Збройних сил за п.64 «є»(за порушення дисципліни) з 30.04.2010р. на підставі наказу ГУМВС України в області від 29.04.2010р. № 546 (а.с.175).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, які брали участь у судовому розгляді справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) тощо.
Згідно Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ»(ст. 2 Закону), дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. (ст. 5 Закону).
Як вбачається з матеріалів справи, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис.
У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. (ст. 14 Закону).
Відповідно до п. 64 «є»Постанови КМ УРСР від 29.07.1991 № 114 «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Законом України «Про міліцію»передбачено, що міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана, в тому числі, приймати і реєструвати заяви й повідомлення про злочини та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення; здійснювати досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, провадити дізнання у межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством, запобігати правопорушенням та їх припинення (ст.ст. 2, 10 Закону)
Статтею 11 цього ж Закону визначені права міліції, в тому числі і права складати протоколи про адміністративні правопорушення, застосовувати інші заходи для забезпечення провадження по адміністративних справах.
Також п.11.2 наказу МВС України від 20.10.2003р. № 1212 «Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі МВС України»дільничний інспектор міліції приймає заходи по запобіганню та припиненню злочинів та адміністративних правопорушень.
Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як пояснив сам позивач у ході судового розгляду справи ним не завжди заповнювались статистичні картки та йому відомо було про те, що саме дільничний інспектор повинен попереджати правопорушника про дату розгляду адмінпротоколів у суді, а у разі необхідності і здійснювати доставлення його в суд за зазначеними адміністративними матеріалами.
Факт того, що саме на дільничного інспектора покладені обов’язки направлення адміністративних матеріалів до суду підтверджується і довідкою начальника РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області № 26/807 від 24.01.2011р. про те, що з метою своєчасного розгляду та прийняття рішення після складання протоколу про адміністративне правопорушення, розгляду його начальником РВ, працівник райвідділу, який склав протокол про адміністративне правопорушення, зобов’язаний заповнити інформаційну картку, зареєструвати у канцелярії райвідділу протокол та здійснювати подальше супроводження даних адміністративних справ, а саме: працівник, який склад адмінпротокол, передає його та матеріали з відміткою про обов’язковість явки осіб або з цією особою до суду.
Зазначене спростовує твердження позивача про те, що у його повноваження не входило направлення адміністративних матеріалів, складених ним, до районного суду для подальшого прийняття рішення.
Є безпідставними твердження позивача про те, що ним були дотримані вимоги наказу МВС № 185 «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» та адмінматеріали були передані до канцелярії райвідділу, оскільки за даними службового розслідування адмінпротоколи, які були складені позивачем були знайдені у нього в столі. Крім того, як вбачається з довідки № 805 від 24.01.2011р. інформацію до бази ІІПС «Граніт»згідно складених ОСОБА_3 протоколів вносив помічник ДІМ СДІМ Інгулецького РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_21 (а.с.179), а у судовому засіданні позивач не зміг надати та навести жодних доказів того, що складені ним адміністративні протоколи були передані до канцелярії райвідділу, а в подальшому і до суду та особи, стосовно яких їх було складено, притягнуті до адміністративної відповідальності у встановленому законодавством порядку. Також, позивач не зміг спростувати і факту знаходження цих протоколів у його службовому столі. Висновки службового розслідування ним не оскаржувалися у встановленому чинним законодавством порядку.
Таким чином, вчинені дії позивачем повністю суперечать завданню правоохоронних органів міліції, призваних запобігати правопорушенням та припиняти їх, що підтверджено матеріалами службового розслідування, та обставини його вчинення не спростовані, зокрема поясненнями самого позивача, а також й дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.
Що ж стосується посилання позивача на неправомірність дій відповідачів у його звільненні з органів внутрішніх справ згідно з наявною постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 28.05.2010р. та ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області, якими скасовано постанову прокурора Інгулецького районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.04.2010р. про порушення відносно позивача кримінальної справи за фактом зловживання посадовою особою своїм службовим становищем за ознаками злочину, передбаченого ст. 364 ч.3 КК України та ухвалою Верховного Суду України від 07.06.2011р. вказані судові рішення залишені без змін, а саме: за відсутності в діях складу злочину, то дані судові рішення не можуть бути покладені в основу цієї постанови, оскільки позивач був звільнений з органів внутрішніх справ за п. 64 «є»(за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС, а не за п. 64 «й»цього ж Положення про проходження служби … - у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
Крім того, судом враховується, що згідно даних вказаних у послужному списку дисциплінарних стягнень позивач за наказами Інгулецького РВ ДМУ № 36 від 21.01.2010р. та № 62 від 23.02.2010р. мав не зняті дисциплінарні стягнення –зауваження за невиконання вимог наказу МВС України № 1212-2003р., що вразилось у відсутності показників в службовій діяльності та догана за порушення вимог наказу МВС України № 400-2004 в частині прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с.177).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про правомірність наказу ГУМВС України в Дніпропетровській області № 546 від 29.04.2010р. та наказу № 120 о/с від 30.04.2010р. про звільнення позивача з органів внутрішніх справ та відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, оскільки відповідачі діяли у межах своїх повноважень, у спосіб та у порядку, встановленими Конституцією України та Законами України.
Враховуючи, що дії відповідачів щодо звільнення позивача судом визнанні правомірними, то не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача грошового утримання за час вимушеного прогулу, а понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача згідно до ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім цього, з урахуванням поданого відповідачами клопотання про відмову в задоволенні позову у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з застосуванням ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка діяла на момент звернення з позовом, судом було досліджено питання щодо пропуску строку звернення до суду та встановлено наступне.
Як передбачалося ст. 99 КАС України в редакції, що діяла на час звернення позивача до суду, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції чинній станом на момент розгляду справи) передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Пунктом 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 06.03.2008 № 2 передбачено, що громадянин може звернутися до суду із заявою про вирішення спору у справах про звільнення з публічної служби в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Ці ж строки та порядок звернення до суду за вирішенням трудового спору передбачені й ст. 233 КЗпП України.
Так, судом встановлено, що позивачем отримано трудову книжку 05.05.2010р., що підтверджено ним у ході судового розгляду справи, а з позовом до суду позивач звернувся 05.07.2010р. про що свідчить копія фіскального чеку № 1240 від 05.07.2010р., яка наявна в матеріалах справи.
Тобто, позивачем пропущений місячний строк звернення до суду з даним позовом, встановлений вищевказаними нормами Закону.
На вимогу суду позивачем було надано заяву про поновлення строку звернення до суду в якій він зазначив, що строк звернення з позовом не пропустив, однак просить його поновити та в якості поважності причин пропуску позивач зазначив про те, що дізнався про порушення своїх прав лише 10.06.2010р., оскільки наявність порушеної відносно нього кримінальної справи перешкоджала зверненню з цим позовом та саме з моменту скасування постанови про порушення кримінальної справи він дізнався про порушення своїх прав, тобто з 10.06.2010р.
Зазначене клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом не підлягає задоволенню, виходячи з того, що наявність постанови про порушення кримінальної справи не є поважною причиною для пропуску строку звернення з позовом до суду щодо поновлення позивача на роботі та ця обставина не перешкоджала позивачеві звернутися з даним позовом у місячний термін.
В той же час, у додаткових поясненнях від 30.08.2011р. позивач наполягав на тому, що строк звернення з позовом ним не пропущений, виходячи з норм спеціальних законів, зокрема, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, затвердженим постановою КМУ від 29.07.1991р. № 114 та Дисциплінарний статут ОВС, затверджений Законом України від 22.02.2006р. № 3460-ІУ, тобто є спеціальним законом порівняно з КзпП України та має однакову з ним вищу юридичну силу.
Такі висновки позивача є безпідставними та судом не приймаються до уваги, оскільки вони суперечать вищенаведеним нормам Кодексу адміністративного судочинства України та КзпП, якими чітко встановлені строки звернення з позовами до суду про поновлення на роботі.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції, яка діяла на момент звернення до суду з позовом) було встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи наведене, пропущення позивачем місячного строку звернення до суду з даним позовом без поважних причин, суд вважає підстави достатніми для відмови у позові також і з підстав пропуску строку звернення із зазначеним позовом з урахуванням норми ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення з позовом), враховуючи, що на цьому наполягають відповідачі.
Вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, є джерелом права, та свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справа “Стаббігс та інші Проти Великобританії” рішення від 22.10.1996р., “Девеер проти Бельгії” рішення від 27.02.1980р.).
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71,86, 99, 100, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову гр. ОСОБА_3 до В-1 Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, до В-2 Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений –12.09.2011р.
Суддя < (підпис) >
< Текст >
< Список >
< Список >
< Список >С.О. Конєва
< Текст >
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >