КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2011 року                                                                          Справа № 1170/2а-1869/11

          Кіровоградський окружний адміністративний суд      

           в складі головуючого: судді   Петренко О.С.        

за участю секретаря судового засідання : Господарікова М.О.

представників:

позивача –Ткаченка Д.О., Очеретяного І.К., Наговського С.М.

відповідача –Максимчука О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Підприємства Громадського об’єднання «Асоціація підтримки  вітчизняного товаровиробника»-«Фірма Ласка»

до  відповідача:   Кіровоградської об’єднаної  державної податкової інспекції,  

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення–рішення, суд - ,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство Громадського об’єднання «Асоціація підтримки  вітчизняного товаровиробника»-«Фірма Ласка»(далі ПГО «АПВТ «Фірма Ласка»)  звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об’єднаної  державної податкової інспекції, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення–рішення  за № 0000412330 від 29.04.2011 року; визнати протиправними дії відповідача щодо визнання правочинів між ним та ПП "Фартекс плюс" нікчемними; визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спеціалістами Кіровоградської ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна документальна перевірка  ПГО «АПВТ «Фірма Ласка»з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по  взаємовідносинах з ПП «Фартекс  плюс»за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, що відображено в акті від 13.04.2011 року за № 34/23-30/31276141, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 29.04.2011 року за № 0000412330 про сплату 732754,00 грн. основного платежу з ПДВ та 183189,00 грн. штрафних санкцій.

Позивач з даними рішенням не погоджується та вважає його таким, що прийняте з порушенням чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав.

Так, перевіряючими зроблено висновки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем  та ПП «Фартекс плюс», так як операції з придбання мали не товарний характер, пояснюючи це тим, що ПП «Фартекс плюс»не підтвердило належним чином операції з поставки товарів, а тому  правочини не спричиняють реального настання правових наслідків, отже є нікчемними.

З даними твердженнями позивач не погоджується, оскільки господарській операції між позивачем та ПП «Фартекс плюс»підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Угоди укладені між позивачем та ПП «Фартекс плюс»недійсними у судовому порядку не визнавались, загальні вимоги які передбачені вимогами Цивільного кодексу України були дотримані, а тому такі правочини не можуть не братись до уваги органами державної податкової служби.

Так, позивачем було з'ясовано, що державна реєстрація ПП «Фартекс плюс»була проведена відповідно до чинного законодавства України, запису про  припинення юридичної особи до ЄДР внесено не було.

Відповідно до відомостей, розміщених на офіційному сайті ДПА України, ПП «Фартекс плюс»на момент укладення угод було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Таким  чином, позивачем зроблено висновок, що ПП «Фартекс плюс»володіло правоздатністю та дієздатністю для вчинення правочинів.

З висновками відповідача, щодо порушення позивачем пп.198.3, п.п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого останніми було завищено податковий кредит за грудень 2010 року в сумі 453250,39 грн. та за січень 2011 року на суму 279503,23 грн., позивач не погоджується, посилаючись на наступні обставини.

В грудні 2010 року ПП «Фартекс плюс», згідно договору поставки від 30.06.2010 року, видаткових накладних, здійснено поставку товару на ПГО АПВТ «Фірма Ласка»на загальну суму 2 178 542,33 грн., в тому числі ПДВ 363090,39 грн. Товар було відвантажено продавцем (ПП «Фартекс плюс») та отримано покупцем (ПГО ПВТ «Фірма Ласка») згідно податкових накладних.

Зазначений товар, за твердженням позивача, було використано у його господарській діяльності.

Оплата товару була проведена згідно умов п.4.5 Договору від 30.06.2010 року.

Крім того, ПП «Фартекс плюс»у грудні 2010 року надавало позивачеві маркетингові послуги, загальна вартість яких склала 540 960,00 грн., в тому числі ПДВ 90160,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт та рахунками–фактурами.

Податковий кредит в січні 2011 року визначений позивачем, виходячи з договірної вартості товарів, яка не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 Податкового кодексу України та складається з сум податків, нарахованих та сплачених за ставкою, встановленою пп.193.1 ст. 193 даного Кодексу, протягом січня 2011 року, в зв’язку з придбанням з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Таким чином, твердження відповідача, щодо завищення ПГО ПВТ «Фірма Ласка»суми податкового кредиту за грудень 2010 року та січень 2011 року є, на думку позивача, необґрунтованим та неправомірним, тому оскаржуване податкове повідомлення–рішення винесено з порушенням вимог чинного законодавства та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити.  

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю,  надав заперечення, вважає доводи позивача такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а тому просить в задоволенні позовних вимог ПГО ПВТ «Фірма Ласка»відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування зазначивши, що з фактів, досліджених під час перевірки вбачається, що фінансово-господарські взаємовідносини між ПГО ПВТ «Фірма Ласка»та ПП «Фартекс плюс»є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Так, спеціалістами Кіровоградської ОДПІ було зроблено висновок що діяльність ПП «Фартекс плюс»полягала в сприянні різним суб'єктам підприємницької діяльності, що реально  діють, в проведенні безтоварних операцій, переказі безготівкових грошових коштів в готівку, заниженні податкових зобов'язань з податків та зборів з використанням реєстраційних документів, печаток та поточних рахунків в банківських установах.

Фінансово-господарська діяльність ПП «Фартекс плюс»не відповідала загальним вимогам, а саме - невідповідність волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі та вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які мали настати на підставі цього правочину.

Отже, підприємством здійснювались дії без мети реального настання наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, а тому у ПГО ПВТ «Фірма Ласка»відсутнє право на формування податкового кредиту по операціях з ПП «Фартекс плюс»в розумінні пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 198.3, пп. 198.6  ст. 198 Податкового кодексу України.

За таких обставин, Кіровоградська ОДПІ вважає, що доводи позивача не відповідають дійсним обставинам справи, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 747633, довідки АА № 016195 з ЄДР підприємств та організацій України /а.с. 282, 294 т. 1/ підприємство Громадського об’єднання «Асоціація підтримки  вітчизняного товаровиробника»-«Фірма Ласка»зареєстроване виконавчим комітетом Кіровоградської міської Ради, та діє на підставі статуту /а.с. 283-293 т. 1/.

Щодо визнання нечинним податкового повідомлення рішення № 0000412330 від 29 квітня 2011 року.

Згідно з наказом Кіровоградської ОДПІ від 08.04.2011 року № 897 та на підставі п.п. 75.1.2, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ПГО ПВТ «Фірма Ласка»з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Фартекс  плюс»за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, що відображено в акті від 13.04.2011 року за № 34/23-30/31276141, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 29.04.2011 року за № 0000412330 про сплату 732754,00 грн. основного платежу з ПДВ та 183189,00 грн. штрафних санкцій /а.с. 151-166 т. 1/.

В зазначеному акті Кіровоградською ОДПІ зроблено висновок про порушення позивачем:

пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 453250,39 грн., у тому числі за грудень 2010 року в сумі 453250,39 грн.

пп. 198.3 пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 279503,23 грн., у тому числі за січень 2011 року в сумі 279503,23 грн.

Такі висновки податкової служби ґрунтуються на наступному.  

Згідно автоматизованої системи співставлення на рівні ДПА України податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та додатками № 5, "розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" встановлено, що ПГО ПВТ «Фірма Ласка»відображено в податковому обліку, а саме внесено до складу податкового кредиту операції з придбання товарів у ПП «Фартекс  плюс»на загальну суму 4396521,72 грн. в тому числі ПДВ 732753,62 грн.

          Перевіркою, внаслідок якої складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки № 16/23-6/37096971 від 17.03.2011 року,  встановлено, що ПП «Фартекс  плюс»порушено вимоги ч. 5 ст. 203, ч.1, ч. 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Фартекс  плюс»за період з 01.12.2010 по 31.01.2011 року при придбанні та продажу товарів/послуг/. Товар /послуги/ по вказаних правочинах не були передані в порушення ст. 662, 655, 656 ЦК України. Крім того, перевіркою не підтверджено об’єкт оподаткування з ПДВ при придбанні та продажу товарів /послуг/ за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, які підпадають під визначення ст. 3 ЗУ "Про податок на додану вартість" на загальну суму 5346733,00 грн., в тому числі  ПГО ПВТ «Фірма Ласка»за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року на загальну суму податкового кредиту з ПДВ 732753,62 грн.

          Враховуючи те, що у ПП «Фартекс плюс»відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, зокрема, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, складські, офісні та торгівельні приміщення, транспорт та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здіснення підприємством основного виду діяльності.

          Так, спеціалістами Кіровоградської ОДПІ зроблено висновок що діяльність ПП «Фартекс  плюс»полягала в сприянні різним суб’єктам підприємницької діяльності, що реально  діють, в проведенні безтоварних операцій, переказі безготівкових грошових коштів в готівку, заниженні податкових зобов’язань з податків та зборів з використанням реєстраційних документів, печаток та поточних рахунків в банківських установах.

          Фінансово-господарська діяльність ПП «Фартекс  плюс»не відповідала загальним вимогам, а саме –невідповідність волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі та вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які мали настати на підставі цього правочину.

Отже, на думку спеціалістів Кіровоградської ОДПІ, фінансово–господарська діяльність ПП «Фартекс  плюс»здійснюється поза  межами правового поля, тому відносини між ПГО ПВТ «Фірма Ласка»та ПП «Фартекс  плюс»були такими, що вчинені без наміру створення правових насідків.

Відповідно до п.1. ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.2. ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Згідно статті 228 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

          Таким чином, ПГО ПВТ «Фірма Ласка», на думку працівників Кіровоградської ОДПІ,  порушено вимоги статті 228 ЦК України  щодо укладення правочину, що призводить до заниження податкових зобов'язань з податків та зборів, суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Таким чином, несплачений підприємством податок на додану вартість внаслідок невірного визначення податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Судом дані твердження відповідача не приймаються до уваги, виходячи з наступного.

          Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.  

          Зазначена норма недійсність господарського зобов’язання пов’язує з наступним:    

          1) невідповідністю його змісту вимогам закону;    

          2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;   

          3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності).    

          За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).   

          Відповідно до ч.3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

          Відповідачем не надано до суду доказів визнання недійсним у судовому порядку договору поставки від 30.06.2010 року, договору купівлі-продажу № 2 від 03.01.2011 року, договору про надання маркетингових послуг від 01.12.2010 року  /а.с.278-280 т.1/.

          Зобов’язання за договорами  між ПГО АПВТ «Фірма Ласка»та  ПП «Фартекс плюс»виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами:

- видатковими накладними  від 01.12.2010 року за №№ 1753,1754,1761,1765,1764, 1762,1763,1766, від 02.12.2010 року за №№ 1820,1821, від 03.12.2010 року за №№ 1830 -1832, від 06.12.2010 року №№1850-1852, від 10.12.2010 року № 1890, від 08.12.2010 року №№1870,1871, від 07.12.2010 року 1860, від 13.12.2010 року №1910, від 14.12.2010 року №1921, від 27.12.2010 року № 2040; від 14.01.2011 року №№ 241-243, від 12.01.2011 року за № 222, від 04.01.2011 року за №№140,143,149-152,148, від 11.01.2011 року за № 210,  від 13.01.2011 року № 230, від 10.01.2011 року за №200, від 20.01.2011 року за № 294, від 14.03.2011 року за № 1031, від 21.03.2011 року за №№ 1844,1843, від 24.03.2011 року за №№ 2312,2313, від 29.03.2011 року за №№ 2708,2709, від 30.03.2011 року за № 2888, від 31.03.2011 року №№ 3233,3222,2992, від 07.04.2011 року за №№ 567- 569, від 08.04.2011 року за №№ 684-687, 617,707, від 11.04.2011 року №№ 1198,1223,1224, від 20.04.2011 року № 2316-2318, від 28.04.2011 року № 3346, від 29.04.2011 року № 3456, від 08.04.2011 року № 688 /а.с. 167-235 т.1/

- рахунками - фактурами № 43 від 06.12.2010 року, № 45 від 13.12.2010 року, № 50 від 20.12.2010 року /а.с. 236,238, 240 т.1/,

- актами здачі–прийняття робіт /а.с. 237,239,241 т.1/

          - податковими накладними /а.с. 242-277 т.1/.

          Оплата товару була проведена згідно умов п.4.5 Договору від 30.06.2010 року, п. 4.5 Договору від 03.01.2011 року, п. 3.4 Договору від 01.12.2010 року.

Таким чином доводи відповідача щодо направленості діяльності ПП «Фартекс плюс»на ухилення від сплати податків, а у зв’язку з цим і нікчемності угоди укладеної позивачем з вказаним підприємством, судом до уваги не приймаються як не підтверджені належними та допустимими доказами.

          Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закон) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

          Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

          або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

          або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

          Виходячи з положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (основних фондів) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

          Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

          Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

          Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що  не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

         Таким чином, згідно норм діючого податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

         З матеріалів справи не вбачається жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту  з податку на додану вартість.

         Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальником по ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість, оскільки   Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить  таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальником у ланцюгу постачання своїх податкових зобов’язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.           

          Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

          а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

          б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

          в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

          г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізінгу.           

          Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

          дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

          дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

          Для операцій із ввезення  на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов’язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

          Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізінгу) є дата фактичного отримання об’єкта фінансового лізінгу таким орендарем.

          Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

          Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

          Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

          придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;           

          придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

          Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари /послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

          Згідно п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об’єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

          Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб’єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах  господарської діяльності підприємства.

          Суд вважає, що вказані висновки в акті перевірки не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, оскільки право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, як сплачених, так і нарахованих, виникає за правилами першої події: або фактичної сплати коштів (в т.ч. податку на додану вартість) продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, в якій зазначені суми податку на додану вартість, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

          Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов’язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов’язань до бюджету.                               Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що Закон України «Про податок на додану вартість»,  Податковий кодекс України, не ставить в залежність можливість включення  до податкового кредиту сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), від їх фактичної сплати до бюджету продавцем товарів (робіт, послуг).

Згідно з позицією інформаційного листа  Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року  №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність всіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або/ бюджетне відшкодування.

Таким чином, враховуючи, що здійснення господарських операцій між ПГО АПВТ «Фірма Ласка»та ПП «Фартекс плюс»підтверджено первинними бухгалтерськими документами, підприємства були належним чином зареєстровані як суб’єкти господарської діяльності та як платники податку на додану вартість, та з урахуванням вимог ст. 198 Податкового кодексу України,  ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд дійшов до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для донарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

В даному випадку, позивач  зміг довести правомірність звернення до суду з позовними вимогами, а тому за таких обставин суд приходить до висновку, що Кіровоградською ОДПІ було неправомірно винесено податкове повідомлення–рішення №0000412330 від 29.04.2011 року.

Щодо визнання протиправними дії Кіровоградської ОДПІ щодо визнання правочинів між позивачем та ПП «Фартекс плюс»нікчемними, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, на думку спеціалістів Кіровоградської ОДПІ, фінансово-господарська діяльність ПП «Фартекс плюс»здійснюється поза  межами правового поля, тому відносини між ПГО АПВТ «Фірма Ласка»та ПП «Фартекс плюс»були такими, що вчинені без наміру створення правових насідків.

Таким чином, підприємством, на думку працівників Кіровоградської ОДПІ було порушено статті 228 ЦК України  щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочинів недійсними із мотивів їх спрямування на порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки Кіровоградської ОДПІ в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов’язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів. Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Позовна вимога про визнання протиправними дій Кіровоградської ОДПІ щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки підлягає задоволенню з огляду на наступні обставини.

Згідно акту перевірки, підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки є пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України –«за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчить про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту».

В судовому засіданні встановлено, що лист про надання інформації надіслано 28.03.2011 року за вихідним № 8874/10/2330 /а.с. 11 т. 2/, при  цьому наказ на перевірку  від 08.04.2011 року /а.с. 13/, що є порушенням пп. 78.1.1  п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу.

          Відповідно ст. 79 Податкового кодексу України,  документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

          Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

          Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

          Згідно п.п.  20.1.1. п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право, серед іншого, запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків).

          Повідомлення № 10952/10/23-30 від 08.04.2011 року про проведення перевірки, наказ "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" № 897 від 08.04.2011 року направлено позивачу 08.04.2011 року, отримано ним 21.04.2011 року /а.с. 13-15 т.2/, а документальна позапланова невиїзна перевірка ПГО АПВТ «Фірма Ласка»відбулася 13.04.2011 року.

Таким чином, дії працівників податкового органу є неправомірними, оскільки ними не було дотримано вимог ст.ст. 78,79  Податкового кодексу України.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до  ст. ст. 11, 71  Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,  а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному,  повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, позивач зміг довести правомірність звернення до суду з позовними вимогами, а тому за таких обставин адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86,  159 - 163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції від 29.04.2011 року № 0000412330, яким визначено Підприємству громадського об’єднання «Асоціація підтримки  вітчизняного товаровиробника»-«Фірма Ласка»суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 915943,00 грн., в тому числі за основним платежем 732754,00 грн., за штрафними санкціями 183189,00 грн.

Визнати протиправними дії Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції по проведенню документальної позапланової  невиїзної перевірки Підприємства Громадського об’єднання «Асоціація підтримки  вітчизняного товаровиробника»-«Фірма Ласка»з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Фартекс Плюс»за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року за результатами якої складено акт за №34/23-30/31276141 від 13.04.2011 року.

         Визнати протиправними дії Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції щодо визнання правочинів між ПГО АПВТ «Фірма Ласка»та ПП «Фартекс Плюс»нікчемними.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПГО АПВТ «Фірма Ласка»судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

          Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

          Суддя Кіровоградського окружного

          адміністративного суду                         підпис                          О.С. Петренко

          Згідно з оригіналом

Повний текст постанови складено 15.09.2011 року.