КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2011 року Справа № 1170/2а-3010/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд
в складі головуючого: судді Петренко О.С.
за участю секретаря: Господарікова М.О.
позивача –ОСОБА_1
представника відповідача –Скрипника О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1
до відповідача: Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення –рішення, суд -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією податкове повідомлення–рішення від 02.08.2011 року за № 0001681710, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 5507 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 1376,75 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Кіровоградською ОДПІ була проведена невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Н.Т.К. Октан»за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт за № 121/1710 /2470103978 від 19.07.2011 року.
На підставі даного акту було винесено податкове повідомлення–рішення від 02.08.2011 року за № 0001681710, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 5507 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 1376,75 грн.
Позивач не погоджується з даним рішенням виходячи з наступного.
Така, позивачем зазначено, що він є добросовісним контрагентом, а тому відповідати за свого постачальника –ТОВ «Н.Т.К. Октан»(тобто знати про висновки відсутності у підприємства основних засобів, працюючих у кількості однієї особи та наявності довідки про не встановлення місця знаходження платника податків) не може. Також позивачем було зазначено, що при укладанні договорів не могло бути встановлено той факт, що ТОВ «Н.Т.К. Октан»не має власних основних засобів та складських приміщень, що свідчить про відсутність необхідних умов для ведення відповідної господарської та економічної діяльності, так як договори та накладні були підписані повноважною особою, завірені печатками.
Позивачем зазначено, що, отримавши податкові накладні, належним чином оформлені, уклавши договори про придбання товарів у контрагента –ТОВ «Н.Т.К. Октан», ним було правомірно задекларовано податковий кредит та податкові зобов’язання з ПДВ за березень 2011 року на загальну суму 1196409 грн., включивши податкові накладні на придбання матеріалів у зазначеного підприємства.
Так, позивач вважає, що висновок, що викладений у акті за № 121/1710 /2470103978 від 19.07.2011 року, вказує тільки на порушення постачальником –ТОВ «Н.Т.К. Октан»ст.203,215,216 та 228 ЦК України, але не робиться взаємозв’язок щодо понесення відповідальності позивачем за порушення контрагента.
Також, перевіряючими було зроблено висновки про нікчемність правочинів, укладених між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Н.Т.К. Октан», а тому операції з придбання мали не товарний характер, пояснюючи це тим, що ТОВ «Н.Т.К. Октан»не підтвердило належним чином операції з поставки товарів, отже правочини не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.
З даними твердженнями позивач не погоджується, оскільки господарські операції між позивачем та ТОВ «Н.Т.К. Октан»підтверджені належними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Угоди укладені між позивачем та ТОВ «Н.Т.К. Октан»недійсними у судовому порядку не визнавались, загальні вимоги які передбачені вимогами Цивільного кодексу України були дотримані, а тому такі правочини не можуть не братись до уваги органами державної податкової служби.
Таким чином, позивач вважає, що податкове повідомлення–рішення винесено з порушенням вимог чинного законодавства тому підлягає скасуванню.
В судовому засіданні, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає доводи позивача такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а тому просить в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях.
Так, відповідачем зазначено, що спеціалістами Кіровоградської ОДПІ проведено невиїзну перевірку з питань достовірності декларування ПДВ фізичної особи–підприємця ОСОБА_1 по взаємовідносинах з ТОВ «Н.Т.К. Октан»за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, про що складено акт від 19.07.2011 року.
В ході перевірки встановлено, що за перевіряємий період постачальником ФОП ОСОБА_1 є ТОВ «Н.Т.К. Октан», обсяг придбання –33040,00 грн., в тому числі ПДВ 5506,67 грн.
Кіровоградською ОДПІ було отримано довідку ДПІ в Оболонському районі м. Києва про аналіз фінансово–господарської діяльності ТОВ «Н.Т.К. Октан», в якій зазначено –«за результатами обстеження місцезнаходження СГД встановлено його відсутність за юридичною адресою», про що складено Акт обстеження місцезнаходження юридичної особи від 14.03.2011 року та складено довідку про встановлення місцезнаходження платника податків № 1906/26-05 від 15.03.2011 року.
Наявна в ДПІ в Оболонському районі м. Києва інформація свідчить про відсутність основних фондів та недостатність трудових ресурсів ТОВ «Н.Т.К. Октан»для здійснення фінансово-господарської діяльності у обсягах, які останнім постійно декларуються.
Таким чином за результати аналізу такої інформації зроблено висновок, що усі операції купівлі–продажу ТОВ «Н.Т.К. Октан»не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними по ланцюгу від постачальника до «вигодонабувача».
Отже, на думку спеціалістів Кіровоградської ОДПІ, фінансово–господарська діяльність ТОВ «Н.Т.К. Октан»здійснюється поза межами правового поля, тому відносини між позивачем та ТОВ «Н.Т.К. Октан»були такими, що вчинені без наміру створення правових насідків.
Несплачений ФОП ОСОБА_1 ПДВ є дохідною частиною державного бюджету, а отже є власністю держави.
За таких обставин, Кіровоградська ОДПІ вважає, що доводи позивача не відповідають дійсним обставинам справи, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ФОП ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 24.02.2009 року та знаходиться на податковому обліку в Кіровоградській ОДПІ як платник податку на додану вартість /а.с. 42-44/.
Відповідно ст. 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Згідно п.п. 20.1.1. п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право, серед іншого, запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків).
Відповідно до розписки № 247/1710 /а.с. 52/, позивач отримав повідомлення та копію наказу про проведення документальної невиїзної перевірки № 2032 від 14.07.2011 року /а.с. 31, 52, 53/.
Згідно з наказом начальника Кіровоградської ОДПІ від 14.07.2011 року № 2032 та на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, проведена документальна невиїзна перевірка з питань достовірності декларування податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 по взаємовідносинах з ТОВ " Н.Т.К Октан" за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, за результатами чого складено акт від 19.07.2011 року № 121/17110/2470103978 /а.с 11-25/.
В ході перевірки встановлено, що за перевіряємий період з 01.03.2011 року по 28.03.2011 року постачальником ФОП ОСОБА_1 є ТОВ «Н.Т.К. Октан», обсяг придбання –33040,00 грн., в тому числі ПДВ 5506,67 грн.
В зазначеному акті Кіровоградською ОДПІ зроблено висновок про порушення ФОП ОСОБА_1 ч.1, ч.5 ст. 203, ч.1 та 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого було завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 5507,00 грн., в тому числі за березень 2011 року на суму 5507,00 грн.
Такі висновки податкової служби ґрунтуються на наступному.
Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ, згідно податкових накладних, виданих ТОВ «Н.Т.К. Октан»на загальну суму 5507,00 грн.
Кіровоградською ОДПІ було отримано довідку ДПІ у Оболонському районі м. Києва про аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «Н.Т.К. Октан», в якій зазначено : за результатами обстеження місцезнаходження СГД встановлено його відсутність за юридичною адресою, про що складено акт обстеження місцезнаходження юридичної особи від 14.03.2011 року та складено довідку про встановлення місцезнаходження платника податків № 1906/26-05 від 15.03.2011 року /а.с. 47-51/.
Так, спеціалістами ДПІ у Оболонському районі м. Києва зроблено висновок про відсутність основних фондів та недостатність трудових ресурсів ТОВ «Н.Т.К. Октан»(1 особа у 2011 році) для здійснення фінансово-господарської діяльності у обсягах, які останнім постійно декларуються. Також до ДПІ у Оболонському районі м. Києва ТОВ «Н.Т.К. Октан»подає декларації з податку на прибуток, але не декларує наявність у підприємства основних засобів.
Тобто, за відсутності у підприємства основних засобів, наявності працюючих у кількості однієї особи та на підставі довідки про не встановлення місцезнаходження платника податків за № 1906/26-05 від 15.03.2011 року, неможливо встановити наявність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торговельних приміщень, транспорту та торговельного обладнання для здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Н.Т.К. Октан»у обсягах які останнім постійно декларуються.
Отже, на думку спеціалістів Кіровоградської ОДПІ, фінансово–господарська діяльність ТОВ «Н.Т.К. Октан»здійснюється поза межами правового поля, тому відносини між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Н.Т.К. Октан»були такими, що вчинені без наміру створення правових насідків.
Відповідно до п.1. ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до п.2. ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.
Згідно статті 228 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Таким чином, ФОП ОСОБА_1, на думку працівників Кіровоградської ОДПІ, порушено вимоги ст.ст. 215, 203 ЦК України щодо укладення правочину без мети настання реальних наслідків, а отже є нікчемним і в силу ст. 216 ЦК України, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Отже, ФОП ОСОБА_1, в порушення п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, сформовано податковий кредит на підставі неіснуючих операцій, які відповідно не можуть використовуватись в оподатковуваних операціях, та податкових накладних виписаних з порушенням вимог п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу, в результаті чого позивачем завищено дозволений податковий кредит на суму ПДВ 5507,00 грн., у тому числі за березень 2011 року на суму 5507,00 грн.
На підставі акту перевірки № 121/17110/2470103978 від 19.07.2011року, Кіровоградською ОДПІ 02.08.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001681710, яким визначено зобов’язання з ПДВ у сумі 6883,75 грн., з яких за основним платежем у сумі - 5507,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі - 1376,75 грн.
Судом дані твердження відповідача не приймаються до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Зазначена норма недійсність господарського зобов’язання пов’язує з наступним:
1) невідповідністю його змісту вимогам закону;
2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;
3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності).
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).
Відповідно до ч.3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Відповідачем не надано до суду доказів визнання недійсним у судовому порядку договору поставки товару (робіт, послуг) від 01.03.2011 року /а.с.32,33/. Зобов’язання за договором між ТОВ «Н.Т.К. Октан»та ФОП ОСОБА_1 виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами:
- видатковою накладною від 01.03.2011 року № 14, від 21.03.2011 року № 29 /а.с. 30/,
- квитанціями до прибуткового касового ордера № 14 від 01.03.2011 року; № 29 від 21.03.2011 року /а.с. 27, 29/;
- податковою накладною /а.с. 26, 28/.
Таким чином доводи відповідача що усі операції купівлі-продажу ТОВ «Н.Т.К. Октан»не спричиняють реального настання правових наслідків, тому неправомірне формування податкових зобов’язань контрагентами-постачальниками по взаємовідносинах з ТОВ «Н.Т.К. Октан»на протязі березня 2011 року, а у зв’язку з цим і нікчемності угоди укладеної позивачем з вказаним підприємством, судом до уваги не приймаються як не підтверджені належними та допустимими доказами.
Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізінгу.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов’язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.
Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізінгу) є дата фактичного отримання об’єкта фінансового лізінгу таким орендарем.
Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари /послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об’єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб’єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.
Суд вважає, що вказані висновки в акті перевірки не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, оскільки право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, як сплачених, так і нарахованих, виникає за правилами першої події: або фактичної сплати коштів (в т.ч. податку на додану вартість) продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, в якій зазначені суми податку на додану вартість, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг). Вказані вимоги Закону не ставлять право на податковий кредит платника податків в залежність від виконання контрагентом своїх податкових зобов’язань.
Згідно з позицією інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби” дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність всіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або/ бюджетне відшкодування.
Таким чином, враховуючи, що здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Н.Т.К. Октан»підтверджено первинними бухгалтерськими документами, були належним чином зареєстровані як суб’єкти господарської діяльності та як платники податку на додану вартість, та з урахуванням вимог ст. 198 Податкового кодексу України, суд дійшов до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для донарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 86, 159 –163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції від 02.08.2011 року № 0001681710, яким визначено ФОП ОСОБА_1 суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 6883,75 грн., в тому числі за основним платежем 5507,00 грн., за штрафними санкціями 1376,75 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду підпис О.С. Петренко
Згідно з оригіналом
Повний текст постанови складено 14.09.2011 року.