Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/14274/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Чернової О.В.
при секретарі Кусти Ю. Ф.
за участю представника позивача за довіреністю – ОСОБА_1,
представника відповідача за довіреністю – ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-
В С Т А Н О В И В:
Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – Позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» (далі – Відповідач), в якому просило стягнути з Відповідача на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2010 році у сумі 7 139 816,58 грн. та пеню в сумі 235 613,40 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що в порушення ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875 –ХІІ у відповідача в 2010 році замість 189 інвалідів працювало 75, таким чином, відповідач за 114 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та не зайнятих інвалідами, повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 7 139 816,58 грн. Дана сума заборгованості по адміністративно – господарських санкціях підтверджується розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно – господарських санкцій, розмір пені у сумі 235 613,40 грн. підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій.
Позивач вважає, що у 2010 році Відповідач не виконав вимоги Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні» від 21.03.1991, а саме ст. ст.19,20 і тому повинен нести відповідальність згідно чинного законодавства.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача у судовому засіданні надав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просив відмовити в задоволенні позову.
Надав пояснення, аналогічні викладеним в запереченнях, вважає що Відповідач здійснив всі необхідні дії для створення робочих місць для інвалідів та інформування державної служби зайнятості щодо наявності вільних місць для працевлаштування інвалідів, а тому до нього не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції у зв’язку з відсутністю вини, як складу правопорушення.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1434 від 26.09.2002 (із наступними змінами і доповненнями) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно п. 3- 4 зазначеного Положення Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, а також відповідно до п.п.3 п.5 Положення має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.
Відповідно до ст.7 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ ( далі – ЗУ № 875) законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
Відповідно до ч.3 ст.18 ЗУ № 875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України .
Статтею 19 Закону № 875-ХІІ, встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, — у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ст. 20 Закону України № 875-ХІІ від 21.03.1991 р. підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Позивачем встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві Відповідача складає 4722 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність – 75 осіб, визначено – кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 ЗУ № 875 -189 осіб.
Позивачем нараховані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2010 році у розмірі 7 139 816,58 грн. за 114 робочих місць, призначені для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами.
Сума адміністративно-господарських санкцій у встановлений ст. 20 Закону № 875-ХII строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) сплачена не була, у зв’язку з чим відповідачу була нарахована пеня за порушення строків сплати адміністративно - господарських санкцій відповідно до ст. 20 цього Закон і п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону») з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення.
Згідно наданих позивачем розрахунків, сума пені, яку має сплатити відповідач, становить 235 613,40 грн.
За змістом ч. 3 ст. 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Згідно ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Згідно ч. 1 ст. 18 вищевказаного Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Аналіз зазначених положень Закону України № 875 дає підстави для висновку про те, що обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої наказом Міністретсва праці та соціальної політики № 420, Відповідачем у встановленому законом порядку протягом 2010 року надавалась звітність про наявність вакансій до центрів зайнятості.
Заявлені позивачем до стягнення суми за своєю природою є адміністративно – господарськими санкціями, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин, визначені у статтях 216-218,238,241 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2-ю наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, з окрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
У судовому засіданні встановлено, що відповідач вживав передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, шляхом подання до центу зайнятості інформації про наявні вакансії.
В зв’язку з вищезазначеним на відповідача не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування й відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватися.
Склад правопорушення, який є підставою для стягнення адміністративно-господарських санкцій, в межах спірних правовідносин представником позивача не доведений.
Стосовно вимог про стягнення пені в розмірі 235 613,40 грн., суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 20 Закону України № 875 пеня обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Відсутність факту сплати доводить відсутність об’єкту обчислення пені, що доводить передчасність та безпідставність її пред’явлення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені – відмовити повністю.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну чистини у судовому засіданні 19 вересня 2011 року в присутності представників сторін.
Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова буде складена у повному обсязі 20 вересня 2011 року.
Суддя Чернова О.В.