ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2011 року < год:хв > Справа № 2а/0370/2224/11
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,
при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного державного санітарного лікаря Іваничівського району Волинської області Голуб Оксани Михайлівни, Санепідемстанції Іваничівського району Волинської області про визнання незаконними і скасування постанови про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства та акта санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного державного санітарного лікаря Іваничівського району Волинської області Голуб Оксани Михайлівни, Санепідемстанції Іваничівського району Волинської області про визнання незаконними і скасування постанови про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства № 60 від 14 червня 2011 року та акта санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта від 13 червня 2011 року.
Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 27 липня 2011 року передано за підсудністю до Волинського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного державного санітарного лікаря Іваничівського району Волинської області Голуб Оксани Михайлівни, Санепідемстанції Іваничівського району Волинської області про визнання незаконними і скасування постанови про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства та акта санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта.
Ухвалою від 9 вересня 2011 року № 2а/0370/2224/11 Волинським окружним адміністративним судом справу прийнято до провадження.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 13.07.2011 року працівниками Іваничівської районної санепідемстанції була проведена перевірка санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта, в ході якої було складено акт від 13.07.2011 року, на підставі якого головним санітарним лікарем Іваничівського району Голуб О.М. винесено постанову №60 від 14.07.2011 року про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства у вигляді тимчасової заборони реалізації приготування курей-гриль без договору на відомчий контроль з 14.07.2011 року до пред’явлення договору.
Позивач вважає висновки, зроблені в акті та постанові, незаконними, оскільки пропозиція позивачу укласти договір на відомчий лабораторний контроль не відповідає вимогам ст. 42 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року № 4004-ХІІ (далі – Закон України № 4004-ХІІ) так як у вищезгаданій нормі про такий захід не зазначено. Крім того, в оскаржуваному акті не вказано жодних порушень санітарного законодавства.
В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав, викладених у ньому, та додатково пояснив, що згідно із положеннями ч.2 ст.1 Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» забороняється вимагати від суб'єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, необхідність отримання яких не передбачена законом та які не внесені до Переліку, затвердженого цим Законом, у зв’язку з чим відповідачі не мали права на отримання від позивача інших документів ніж тих, що були в нього на момент проведення перевірки.
Відповідач у письмових запереченнях від 18.08.2011 року за №1457 та усних поясненнях, наданих в судовому засіданні, пред’явлені позовні вимоги заперечила, мотивуючи тим, що відповідно до Положення про державний санітарно – епідеміологічний нагляд санітарно – епідеміологічна служба веде нагляд за підконтрольними об'єктами, за виконанням санітарного законодавства, санітарних та протиепідемічних профілактичних заходів, приписів, постанов і вимог, викладених у санітарних правилах та висновках, інших директивних листів, здійснює контроль за санепідситуацією на території району, вжиття заходів для припинення порушень санітарного законодавства та притягнення до відповідальності. Вважає, що при прийняті даної постанови відповідач діяла виключно у межах своїх службових повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Просить в задоволені адміністративного позову відмовити.
Ухвалою суду від 26.08.2011 року провадження у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного державного санітарного лікаря Іваничівського району Волинської області Голуб Оксани Михайлівни, Санепідемстанції Іваничівського району Волинської області про визнання незаконними і скасування постанови про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства та акта санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта в частині визнання протиправним і скасування акта санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта від 13 червня 2011 року закрито.
Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконною і скасування постанови про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13.07.2011 року працівниками Іваничівської районної санепідемстанції була проведена санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта у магазині «Діана» що знаходиться в смт. Іваничі по вул. Жукова, 9. В ході даної перевірки було складено акт та виявлено порушення Закону України «Про безпечність та якість харчової продукції» та Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року № 4004-ХІІ.
Суд погоджується з обставинами, викладеними в акті перевірки від 13 червня 2011 року та в постанові від 14 червня 2011 року, щодо порушення позивачем ст.20 та ст.21 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» та ст.17 «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», оскільки відповідно до ст. 20 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» від 23.12.19097 року N 771/97-ВР особам, які займаються діяльністю з виробництва або введення в обіг харчових продуктів, забороняється виробляти та/або вводити в обіг небезпечні, непридатні до споживання або неправильно марковані харчові продукти. Введення в обіг об'єктів санітарних заходів виробником та/або продавцем (постачальником) слід розуміти як декларацію про безпечність цього об'єкта та його відповідність вимогам цього Закону та іншим обов'язковим вимогам, встановленим відповідними технічними регламентами.
Згідно із ч.6 ст.20 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» особи, які займаються виробництвом або введенням в обіг харчових продуктів, повинні: виконувати вимоги цього Закону, забезпечувати наявність достатньої та надійної інформації щодо поживної цінності, складу, належних умов зберігання, застережень та приготування харчових продуктів; надавати декларацію виробника згідно із статтею 21 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» виробник сільськогосподарської продукції, призначеної для споживання людиною, харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів або допоміжних матеріалів для переробки зобов'язаний видавати декларацію виробника на такі об'єкти під час введення їх в обіг.
Відповідно до Державних санітарних правил ДСП 4.4.5.078-2001, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 07.11.2001 року N 139, виробник зобов'язаний забезпечити постійний - не рідше одного разу на місяць - контроль виробництва за мікробіологічними показниками, готова продукція, напівфабрикати, вода, об'єкти, довкілля та ін. Вибірковий контроль здійснюють органи держсанепіднагляду у встановленому порядку.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» продовольча сировина, харчові продукти, а також матеріали, обладнання і вироби, що використовуються при їх виготовленні, зберіганні, транспортуванні та реалізації, повинні відповідати вимогам санітарних норм і підлягають обов'язковій сертифікації. Підприємства, установи, організації та громадяни, які виробляють, зберігають, транспортують чи реалізують харчові продукти і продовольчу сировину, несуть відповідальність за їх безпеку для здоров'я і життя населення, відповідність вимогам санітарних норм.
Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» підприємства, установи і організації зобов'язані у випадках, передбачених санітарними нормами, забезпечувати лабораторний контроль за виконанням вимог цих норм щодо безпеки використання (зберігання, транспортування тощо) шкідливих для здоров'я речовин та матеріалів, утворюваних внаслідок їх діяльності викидів, скидів, відходів та факторів, а також готової продукції.
Судом встановлено, що позивачем реалізовувалась продукція – кури гриль без забезпечення лабораторного контролю. Готова продукція вводилась без декларації виробника. Позивачем не забезпечено здійснення щомісячного контролю продукції за мікробіологічними показниками.
Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що наявність ветеринарного свідоцтва В-03 №635843 від 29 червня 2011 року, посвідчення про якість на готову м’ясну продукцію №СК-0022538 та видаткова накладна від 29 червня 2011 року № РН-0022538 є доказом безпечності та якості реалізованої продукції, оскільки зазначені документи видані публічному акціонерному товариству «Володимир-Волинська птахофабрика» (ПАТ «Володимир-Волинська птахофабрика») і свідчать про якість продукції, яка реалізовується саме ПАТ «Володимир-Волинською птахофабрика», а також, як вбачається з пояснень позивача, стосується сировини, з якої позивач виробляє продукцію – кури гриль.
Крім того, згідно із п.1 ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, у зв’язку з чим суд не бере до уваги посилання позивача на ч.2 ст.1 Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», оскільки цей Закон набирає чинності з 1 січня 2012 року і не може застосовуватись до даних правовідносин.
Відповідно до ст. 7 Закону України від 24.02.1994 р. № 4004-XII «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» підприємства, установи і організації зобов’язані за пропозиціями посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби розробляти і здійснювати санітарні та протиепідемічні заходи, виконувати розпорядження і вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду.
Статтею 41 цього ж Закону головним державним санітарним лікарям районів та їх заступникам надаються повноваження державного санітарно-епідеміологічного нагляду за дотриманням органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами санітарного законодавства, застосування передбачених цим Законом заходів для припинення порушення санітарного законодавства.
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 42 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» головні державні санітарні лікарі (їх заступники) застосовують такі заходи для припинення порушень санітарного законодавства, як обмеження, тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, об’єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм.
Таким чином, обставини, викладені в акті перевірки від 13.06.2011 та постанові №60 від 14.06.2011 року про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства у вигляді тимчасової заборони реалізації приготування курей-гриль, знайшли своє підтвердження в процесі судового розгляду.
Разом з тим, суд погоджується з позицією позивача стосовно того, що договір на відомчий контроль, на який посилається в оскаржуваній постанові від 14.06.2011 року відповідач, не передбачений ні Законом України від 24.02.1994 р. «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» ні Законом України «Про безпечність та якість харчових продуктів», однак, на думку суду, формальне порушення, допущене відповідачем в оскаржувані постанові не свідчить про відсутність факту порушення позивачем норм Законів України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» та «Про безпечність та якість харчових продуктів».
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не спростовано доводів відповідача, а останнім доведено, що позивачем здійснюється реалізація готової продукції без документів про якість та безпечність такої продукції, у зв’язку з чим позовні вимоги до задоволення не підлягають.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного державного санітарного лікаря Іваничівського району Волинської області Голуб Оксани Михайлівни, Санепідемстанції Іваничівського району Волинської області про визнання незаконними і скасування постанови про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 31 серпня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ю. Ю. Сорока