Справа № 2-131/11

Р І Ш Е Н Н Я

                                                  І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

25 березня 2011 року Луцький міськрайонний  суд Волинської області в складі: головуючого –судді -                                                  Кихтюка Р.М.

при секретарі -                                                         Козак О.А.

з участю представник позивача                            ОСОБА_1

представника відповідача                                        Плеханова О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»про визнання незаконним підвищення процентної ставки  та зобов’язати провести перерахунок сплачених коштів, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про визнання незаконним підвищення процентної ставки.

Свої вимоги мотивує тим, що 28.09.2007 року між нею та відповідачем укладено кредитний договір про надання кредиту в розмірі 55000 доларів США зі сплатою відсотків  в розмірі 11,04 % на рік.

Проте, у січні працівники банку її повідомили, що у січні-лютому  процентна ставка встановлюється відповідно у розмірі 13 та 17 % на рік, що є незаконним та суперечить вимогам закону –ст.1056 ЦК України, якою з 09.01.2009 року заборонено в односторонньому порядку збільшувати відсоткову ставку.

У зв’язку з цим просила суд визнати незаконним підвищення процентної ставки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги  уточнив щодо заявлених вимог до відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк»та збільшив в частині зобов’язати відповідача провести перерахунок сплачених коштів з урахуванням раніше визначеної процентної ставки. В решті позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просив його задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав і просив суд в позові відмовити за безпідставністю, оскільки збільшення відсоткової ставки було зроблено в односторонньому порядку, починаючи з 02.11.2008 року, про що позивач повідомлялась листом від 03.10.2008 року, тобто до внесення змін до чинного законодавства.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, оцінивши та дослідивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.09.2007 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір про надання кредиту в розмірі 55000 доларів США зі сплатою відсотків  в розмірі 11,04 % на рік (а.с. 7-12).

Як вбачається із п.2.3.1 кредитного договору, банк мав право в залежності від зміні курс валют, облікової ставки НБУ та інших випадках збільшувати процентну ставку в порядку, передбаченому чим договором (а.с. 7-12 ).

При цьому банк протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки надсилає письмове повідомлення позичальникові (а.с. 7-12).

Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

В судовому засіданні з пояснень сторін, їх представників з’ясовано, що із оспорюваними пунктами договору позивач ознайомилась та погодилась із ними шляхом його підписання.

Отже, позивач висловила своє волевиявлення та погодилась із умовами договору, що передбачають право банку в односторонньому порядку змінювати процентну ставку в порядку, передбаченому цим договором, про що свідчить копія повідомлення від 03.10.2008 року та реєстр повідомлень, з якого вбачається надсилання його позивачу 29.10.2008 року(а.с   ).

При цьому, враховуючи, що банк вказане право використав до внесення змін у ст.1056 ЦК України, тобто до 09.01.2009 року, якою заборонено в односторонньому порядку збільшувати відсоткову ставку, то суд не вбачає  підстав для визнання незаконним підвищення процентної ставки  та зобов’язати провести перерахунок сплачених коштів у відповідності до раніше визначеної.

Таким чином, оцінивши зібрані та дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 14, 57-64, 88, 159, 209, 212, 218 ЦПК України, на підставі ст. ст. 203, 215, 1048, 1054, 1056 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»про визнання незаконним підвищення процентної ставки  та зобов’язати провести перерахунок сплачених коштів –відмовити.

          Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Луцького міськрайонного суду                                               Р.М. Кихтюк