15.09.2011

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-966/11 р.                                              Головуючий у першій

                                                                                    інстанції Єзерський П.О.  

                                                      Доповідач в апеляційній

                                                      інстанції Моцний М.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

15 вересня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста  Севастополя в складі:

             головуючого судді                    - Моцного М.В.,

              суддів                                      - Володіної Л.В., Сундукова В.М.,

за участю секретаря                    - Шевченко О.В.,

          позивача                                         - ОСОБА_3.,

          представника позивача           - ОСОБА_1,

          відповідача                               - ОСОБА_2.,

          старшого державного

виконавця                                        - Обрезкової Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Нахімовського районного суду м. Севастополя від 28 квітня 2011 року за поданням відділу Державної виконавчої служби Гагарінського РУЮ м. Севастополя про роз’яснення рішення суду від 12.04.2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину,  -  

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2011 року начальник ВДВС Гагарінського РУЮ м. Севастополя звернувся до суду з поданням, в якому просив роз’яснити спосіб та порядок подальшого виконання рішення суду від 12.04.2006 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3. на повнолітню дочку ОСОБА_4, оскільки останній ІНФОРМАЦІЯ_1 виповнилося 23 роки.

Ухвалою Нахімовського районного суду м. Севастополя від 28.04.2011 року з врахуванням ухвали суду від 20.06.2011 року про усунення описки щодо дати рішення, що роз’яснюється, постановлено, що рішення суду від 12.04.2006 року підлягає виконанню до настання другої події, тобто до закінчення ОСОБА_4 навчання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2. просить ухвалу суду скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та новою ухвалою припинити виконання рішення суду від 12.04.2006 року про стягнення аліментів. Вказує, що відповідно до ст. 199 СК України аліменти можуть бути стягнуті на повнолітню дитину лише до досягнення нею 23-річного віку. Крім того, аліменти стягнуті на користь матері дитини, яка з дочкою не проживає, оскільки та навчається в м. Москві і аліменти не отримує.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про визначення порядку виконання рішення суду про стягнення аліментів суд першої інстанції виходив із того, що досягнення дитиною 23 років не звільняє боржника від зобов’язання сплачувати аліменти в подальшому, оскільки друга подія (закінчення навчання) не наступила.

З такими висновками не погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітня дочка продовжує навчатись і у зв’язку з цим потребує матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати її до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в лютому 2006 року просила суд ухвалити рішення, яким стягнути аліменти на повнолітню дитину на період її навчання до досягнення нею 23-річного віку (а.с. 2-3). Суд, ухвалюючи рішення про стягнення аліментів, керувався статтею 199 СК України і вирішив стягнути аліменти в розмірі 1\4 частки всіх видів доходів щомісячно на утримання ОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею 23 років або до закінчення навчання (а.с. 21). Однією з підстав для ухвалення такого рішення було навчання ОСОБА_4. на другому курсі „Академічного музикального коледжу” Московської державної консерваторії (а.с. 4). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4. виповнилося  23 роки.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до довідки деканату Московської держаної консерваторії від 24.11.2009 року                   ОСОБА_4 в даний час навчається не в музикальному коледжі, що було підставою для стягнення аліментів, а в консерваторії і лише з 01.09.2008 року. Відповідно до довідки, наданої позивачем до заперечень на апеляційну скарги, термін навчання в коледжі складав з 01.09.2004 року по 30.06.2008 року.

Суд даної обставини не врахував, не встановив, коли                ОСОБА_4 закінчила навчання в коледжі, оскільки саме закінчення навчання є підставою для припинення стягнення аліментів в розумінні ч.2 ст. 199 СК України. Висновок про те, що оскільки на даний час ОСОБА_4 навчається в консерваторії і це дає право на продовження отримання аліментів, стягнутих на період навчання в коледжі, є помилковим, не заснованим на законі.  

Враховуючи, що рішення суду про стягнення аліментів на період навчання ОСОБА_4. саме в консерваторії судом не ухвалювалось, продовження утримання аліментів за рішенням суду від 12.04.2006 року на період навчання в консерваторії є таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства і таке роз’яснення рішення суду підлягає скасуванню.

За таких обставин колегія суддів робить висновок, що суд першої інстанції вийшов за межі рішення, яке повинно роз’яснюватись, фактично встановив нові обставини, чим порушив порядок, встановлений для розгляду заяв в порядку ст. 221, 373 ЦПК України,

Разом з тим, вимога апеляційної скарги про припинення виконання рішення суду від 12.04.2006 року про стягнення аліментів не підлягає задоволенню, оскільки компетенція у вирішенні даного питання належить відділу ДВС і не підлягає розгляду в порядку роз’яснення рішення суду.

Колегія суддів також вважає, що постановлення в даному випадку апеляційним судом нової ухвали по суті заяви про роз’яснення рішення суду першої інстанції не входить до компетенції апеляційного суду в силу статей 221 та 373 ЦПК України, якими визначено, що зазначені питання зобов’язаний розв’язати суд, що ухвалив рішення, в даному випадку – Нахімовський районний суд м. Севастополя.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що ухвала суду від 28.04.2011 року згідно зі ст. 312 п.3 ЦПК України підлягає скасуванню, а заява ВДВС Гагарінського районного управління юстиції у м. Севастополі направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312 п.3  ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Нахімовського районного суду м. Севастополя від 28 квітня 2011 року – задовольнити частково.

Ухвалу Нахімовського районного суду м. Севастополя від 28 квітня 2011 року – скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:          /підпис/        М.В.Моцний

Судді:                    /підпис/                    Л.В.Володіна

                                /підпис/        В.М.Сундуков

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

м. Севастополя                                 М.В.Моцний