Справа №22-416 Головуючий у 1інст.Козулін В.М.
Доповідач - Собіна І.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 березня 2008 року м.Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого судді Собіни І.М.
Суддів Ковалевича С.П., Пашкевича О.О.
При секретарі судового засідання Сеньків Т.Б.
З участю ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Рівненського міського суду від 15 серпня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,
в с т а н о в и л а:
Заочним рішенням Рівненського міського суду від 15 серпня 2006 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2656гривень 70 коп. матеріальної шкоди та 250гривень витрат за надання правової допомоги.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Суд вирішив справу в його відсутності, не повідомивши його про час і місце судового засідання.
Власником автомобіля, який скоїв наїзд на позивача він не був.
Не мав генерального доручення на керування автомобілем і ОСОБА_3
В дійсності ДТП відбулося за участі водія ОСОБА_3 кримінальне переслідування щодо якого закрито з реабілітуючих підстав та потерпілого, і лише в його - ОСОБА_2 присутності, а не внаслідок його винних дій.
Вирішуючи справу 15 серпня 2006 року, суд не поновив строк позовної давності хоч ДТП сталося 4 січня 1998 року.
Задовольняючи вимоги ОСОБА_1, суд стягнув на його користь витрати на санаторно-курортне лікування, тоді як він таких витрат не поніс.
Просив оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Колегія суддів, заслухавши доводи та заперечення сторін в межах апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 311 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов”язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції не звернув уваги на вказівку колегії суддів апеляційного суду Рівненської області від 17 червня 2004 року викладену в ухвалі про скасування і направлення справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди на новий розгляд, щодо перевірки судом прав та обов”язків ОСОБА_3, який керував автомашиною під час ДТП (а.с.57).
З матеріалів справи вбачається, що у момент скоєння наїзду на ОСОБА_1, безпосередньо експлуатував автомобіль ОСОБА_3, а особа, яка володіла автомобілем “Фольксваген-Сантана” № FМБ 701 на підставі доручення -ОСОБА_2, знаходився в цьому автомобілі поруч (а.с.16).
Зазначена обставина не заперечується сторонами у справі і встановлена постановою слідчого СУ УМВС України в Рівненській області про закриття провадження у справі від 30 травня 2001 року (а.с.14, 15).
Як роз”яснив Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27 березня 1992 року № 6 (із наступними змінами), під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Згідно п.2.1 Правил дорожнього руху України, які діяли на момент вчинення ДТП власник транспортного засобу, а також особа, яка має доручення на право користування і (або) розпорядження транспортним засобом, може передавати у своїй присутності керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Даних про те, що ОСОБА_3 керував автомобілем в момент ДТП не маючи при собі посвідчення водія у матеріалах справи немає.
За наведених обставин, у суду першої інстанції не було підстав покладати обов”язок по відшкодуванню шкоди на ОСОБА_2
Враховуючи недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів приходить до висновку про скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Заочне рішення Рівненського міського суду від 15 серпня 2006 року скасувати.
ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити рішення безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців починаючи з дня набрання ним законної сили.
Головуючий І.М.Собіна
Судді С.П.Ковалевич
О.О.Пашкевич