Справа №2а-2718/09

ПОСТАНОВА

 іменем України

23.09.2009 року Ленінський районний суд міста Луганська в складі: головуючого - судді - Таранової О.П., при секретарі - Великоцькій А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної м. Луганську ради, третя особа Головне Управління Державного казначейства України в Луганської області про визнання дій неправомірними, стягнення одноразової щорічної допомоги к 5 травню, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив визнати дії неправомірними Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної м. Луганську ради по нарахуванню йому щорічної разової допомоги та стягнути на його користь з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної м. Луганську ради за рахунок держбюджету недоотриману щорічну разову допомогу к 5 травню за 2007-2008 роки в розмірі 5587, 42 грн. на обґрунтування своїх вимог зазначив, що він є учасником бойових дій, інвалідом 3-ї групи, за Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (надалі Закон) має право на отримання одноразової щорічної допомоги к 5 травню у розмірі у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, але вказана допомога безпідставно зменшена і виплачена йому в меншому розмірі.

В подальшому позивач на задоволенні позовних вимог наполягав та подав заяву, де просив розглянути справу без його присутності.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях зазначив, що Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної м. Луганську ради при нарахуванні позивачеві допомоги, діяло у межах своїх повноважень. Виплати позивачеві у 2007 - 2008 роках проведені у відповідності до Законів України «Про державний бюджет» на 2007 -2008 роках, в розмірах, вказаних в даних законах, підстав для виплати у вказаному розмірі в даному випадку нема, крім того, дію ст. 5 ч. 13 Закону, в частині визначення розміру виплат вказаної допомоги зупинено на 2007 р. На момент виплати позивачеві допомоги -у травні 2007 p., положення Закону України «Про державний бюджет на 2007 рок» не були скасовані КСУ №6-рп/2007 від 9.07.2007р. Позивач пропустив строк позовної давності звернення до суду з вимогами про стягнення допомоги за період за 2007 р. Відповідач просив розглянути справу без його присутності.

Представник третьої особи просив у задоволенні позивних вимог відмовити, розглянути справу без його присутності.

23.09.2009 року по справі було постановлено ухвалу про письмове провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків:

Судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій, інвалідом 3-ї групи і у відповідності до ст. 13 закону має право на отримання одноразової щорічної допомоги к 5 травню у розмірі у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Позивач перебуває на обліку у відповідача за місцем проживання; йому зараховано і виплачено разову грошову допомогу до дня перемоги: у 2007 р. - 300 грн., у 2008 р. - 350 грн.

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенні з наступних підстав:

Згідно ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд вважає, що позивачем порушен строк для звернення до адміністративного суду, а тому вважає, що в задоволенні позивних вимог про визнання дій неправомірними, стягнення допомоги до 5 травня у 2007 рік слід відмовити.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та інших актів законодавства України, права та пільги для ветеранів війни, встановлені раніше законодавством України, не можуть бути скасовані без віх рівноцінної заміни, нормативні акти органів державної влади, які обмежують права і пільги ветеранів, передбачені цим законом, є недійсними.

Відповідно до ст. ст. 17, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не могуть бути нижчим ніж прожитковий мінімум, розмір якого встановлений законом; мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється лише Законами України та є виключно обов’язковим для всіх державних органів влади, органів місцевого самоврядування, та інших.

Ст. 8 Конституцій України передбачає, що Конституція має найвищу юридичну силу, закони і інші нормативні акти повинні ії відповідати. Відповідно до Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; дотримання державою і її органами встановлених законом особистих, майнових прав гарантується Конституцією.

Відповідно до ч.1 ст. 8, ч. 2, 3, 4 ст. 9 КАСУ суд при вирішенні справи принципом верховенства права, застосовує Конституцію, закони України, інші нормативно-правові акти, у разі невідповідності акту суд застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10рп, положення Законів України «Про державний бюджет України» на 2008 p., якими встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 5 травня у розмірах менших, ніж передбачено Законом визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» розмір прожиткового мінімуму та відповідно розмір мінімальної пенсії за віком на час виплати допомоги у 2008р. встановлено - 481 грн.

Посилання відповідача на необхідність застосування Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та на вищу юридичну силу даного Закону на Законом, який надав позивачеві певне майнове право, є безпідставним, таким, що суперечить діючому законодавству і Конституції, засадам адміністративного судочинства, оскільки ст. 22 Конституції України передбачає, що конституційні права та свободи гарантуються законом і не можуть бути скасовані. При прийняті нових законів або змін до чинних законів не допускається звужування змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Посилання відповідача на ту обставину, що виплата вказаної грошової допомоги здійснення в межах фінансування, передбаченого державним бюджетом на 2008 р. є також безпідставним, оскільки факт відсутності коштів не є сам по собі підставою для звужування змісту існуючого у позивача права на отримання грошової допомоги і не є підставою для звільнення відповідача від виплати допомоги у передбаченому законом розмірі.

В даному випадку є суперечність стосовно визначеності розміру даної грошової допомоги в двох різних законах. Враховуючи рішенням Конституційного Суду України, наведені вище, а також приймаючи до уваги вимоги Конституції України щодо верховенства права і заборони щодо звужування іншими законами змісту вже встановлених законом прав, суд дійшов висновку, що в даному випадку має виконуватись Закон, який встановив конкретне право, і таке право не може бути обмежене іншим законом, в тому числі і законами «Про державний бюджет України».

Таким чином, позивачу не донараховано і не виплачено, з відрахуванням отриманих сум у 2008 р. - 3 017 грн., які слід стягнути за рішенням суду.

Відповідно до ст. З Конституції України «права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Крім того, ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України передбачено, що «Конституційні права і свободи гарантується і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звужування змісту та обсягу існуючих прав і свобод».

Керуючись ст. ст. 2, 8 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 8, 9, 99, 100, 161-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної м. Луганську ради з нарахуванням ОСОБА_2 одноразової щорічної допомоги к 5 травню у 2008 році.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної м. Луганську ради за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_2 недоотриману одноразову щорічну допомогу к 5 травню в 2008р. у розмірі 3017, 00 грн.

У іншій частині позову ОСОБА_2 відмовити, у зв"язку з пропуском строку звернення до суду.

Постанова суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України