Справа №11-521/11 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Катрич
Категорія - Грабіж Доповідач - Олійник
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2011 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Олійника В. Б.,
суддів - Лугового М. Г., Гончарова М. В.,
з участю прокурора - Кононової Л.Ф.,
засудженого – ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми, від 7 червня 2011 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Антрацит, Луганської обл., мешканець АДРЕСА_1, зареєстрований в АДРЕСА_2 , раніше судимий:
1) 13.01.1995 року за ч. 1 ст. 229 – 9; ч. 2 ст. 229 – 6; ст. 42; 46 – 1 КК України ( в ред. 1960 року ) до позбавлення волі на строк 3 роки з відстрочкою виконання вироку на строк 2 роки;
2) 12.07.1996 року за ч. 2 ст. 140; ч. 3 ст. 140; ч. 1 ст. 183; ч. 1 ст. 229 – 4; ст. 42; 43; 14 КК України ( в ред. 1960 року ) до
позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією Ѕ частини майна;
3) 02.02.2004 року за ч. 2 ст. 185; ч. 3 ст. 185; ч. 1 ст. 263; ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці. Ухвалою Апеляційного суду Луганської області, від 3.12.2004 року, вирок змінено та призначено покарання у виді 4 років 2 місяців позбавлення волі. 18.08.2006 року звільнений від відбування покарання умовно - достроково на не відбуту частину 1 рік 4 місяці,
засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 2 594, 53 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
ВСТАНОВИЛА:
Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за вчинення злочину за наступних обставин.
8.03.2011 року, близько 22 годин 30 хвилин, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись по АДРЕСА_3, наздогнав раніше незнайому йому ОСОБА_2 на сходах, які ведуть з вул. Праці до будинку АДРЕСА_4, та, діючи повторно, наніс кулаком руки удар в голову останній та зробив їй підніжку, від чого вона впала, потім наніс ОСОБА_2 кілька ударів кулаками в обличчя та по рукам, спричинивши такими діями фізичного болю останній, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілої, та, незважаючи на спротив ОСОБА_2, яка намагалася відштовхнути ОСОБА_1 ногами, відкрито викрав її майно, а саме жіночу сумочку із шкірозамінника вартістю 76 грн. 80 коп., мобільний телефон марки „Nокіа 3500”, вартістю 200 грн., з акумуляторною батареєю вартістю 50 грн., карткою пам’яті об’ємом 1 Гб, вартістю 19 грн. 60 коп., в чохлі, вартістю 44 грн., з сім – карткою оператора мобільного зв’язку „МТС”, яка не становить цінності для потерпілої, на рахунку якої були кошти в сумі 21,75 грн., 7 шт. ключів від замків, вартістю 105 грн., дзеркальце в металевій оправі вартістю 96 грн., гроші в сумі 300 грн., гроші в сумі 6000 рублів Російської Федерації, що відповідно до офіційного курсу НБУ, становить 1681 грн. 38 коп., інше майно, яке належить ОСОБА_2 та не становить для потерпілої цінності, всього на загальну суму 2 594 грн. 53 коп.
На вирок суду надійшла апеляція від засудженого ОСОБА_1 якою він просить переглянути справу та пом’якшити призначене покарання.
ОСОБА_1 мотивує свої вимоги тим, що в ході досудового слідства відносно нього було застосовано незаконні методи його ведення, а тому він вимушений був себе оговорити як в ході досудового слідства, так і в ході судового слідства.
Поряд з вказаними апеляційними вимогами, ОСОБА_1 просить пом’якшити призначене відносно нього покарання, мотивуючи свої вимоги тим, що суд мав би застосувати відносно нього ст. 69 КК України, так як він визнав свою вину у вчиненому та щиро розкаявся, сприяв розслідуванню справи.
На вирок суду також надійшла апеляція від прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, в якій ставиться питання про скасування вироку з поверненням справи на новий судовий розгляд, у зв’язку з допущенням судом істотних порушень вимог кримінально – процесуального закону.
Прокурор вважає, що оскільки суд у мотивувальній частині вироку не зазначив з якою метою ОСОБА_1 наносив удари потерпілій ОСОБА_2, то тим самим порушив вимоги ст. 334 КПК України, так як не вказав мотиви вчинення ним побиття останньої.
Заслухавши доповідь судді щодо суті вироку та поданих апеляцій, думку прокурора про необхідність зміни мотивувальної частини вироку та заперечення апеляції засудженого, пояснення засудженого ОСОБА_1 про підтримку своїх апеляційних вимог, дослідивши матеріали справи та, піддавши аналізу доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають.
Колегія суддів не може погодитись з мотивами апеляції прокурора про допущення судом істотних порушень вимог кримінально – процесуального закону при складанні вироку.
Так, колегія суддів вважає, що суд, викладаючи фабулу мотивувальної частини вироку, описав обставини про вчинення ОСОБА_1 відкритого заволодіння майном потерпілої ОСОБА_2 з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для її життя чи здоров’я, а саме нанесення їй ударів з метою заволодіння її майном. З змісту викладених у мотивувальній частині вироку обставин вбачається, що ОСОБА_1 наносив удари потерпілій ОСОБА_2 саме з метою заволодіння її майном, а не з інших підстав.
З огляду на викладене колегія суддів не вбачає підстав вважати, що при складанні вироку, судом були допущені істотні порушення вимог кримінального закону, у зв’язку з чим колегія суддів вважає необхідним відмовити прокурору в задоволенні його апеляційних вимог.
Розглядаючи апеляційні вимоги засудженого ОСОБА_1, колегія суддів, відмовляючи в їх задоволенні, виходить з наступного.
Як вбачається з протоколу судового засідання ( а. с. 125 – 127 ), судом, на підставі ст. 299 КПК України, було постановлено про недоцільність дослідження доказів по справі стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову які ніким з учасників судового розгляду справи не оспорюються. При цьому суд виходив з того, що ОСОБА_1 визнав вину в скоєному, давши пояснення про фактичні обставини справи, які були встановлені в ході досудового слідства і ні він, ні прокурор, ні потерпіла, не заперечували проти недоцільності дослідження доказів по справі.
Також судом було роз’яснено ОСОБА_1, що в даному разі він та інші учасники судового розгляду справи позбавляються права оспорювати фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку ( а. с. 124 ).
За вказаних обставин колегія суддів відмовляє ОСОБА_1 в апеляційному перегляді справи за його апеляцією відносно фактичних обставин справи які не досліджувались судом в порядку ст. 299 КПК України.
Крім цього колегія суддів вважає необхідним зауважити, що мотиви апеляції засудженого ОСОБА_1 про те, що він вимушений був себе оговорити, як в ході досудового слідства, так і вході судового слідства, внаслідок впливу на нього працівників органу досудового слідства, спрямовані на уникнення від відбуття призначеного судом покарання.
Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 покарання за вчинене, суд з урахуванням ст. 65 КК України, виходив з ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, його особи та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, в тому числі і тих пом’якшуючих покарання обставин, на які посилається засуджений ОСОБА_1 в своїй апеляції про пом’якшення призначеного йому покарання.
Знаходячи призначене відносно ОСОБА_1 покарання таким, що буде сприяти його виправленню та запобіганню вчинення ним нових злочинів, колегія суддів не знаходить підстав для його пом’якшення.
З огляду на викладене, колегія суддів, знаходячи вирок законним, не вбачає підстав для його зміни та скасування, а відповідно, і для задоволення апеляцій.
Керуючись ст. ст. 366; 377 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми, від 7 червня 2011 року, відносно ОСОБА_1, залишити без зміни. а апеляції засудженого ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, без задоволення.
СУДДІ:
Олійник В. Б. Луговий М. Г. Гончаров М. В.