Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22ц-1965\11 Головуючий у суді І-ї інстанції Тищук Н.О.
32 Доповідач Бубличенко В. П.
РІШЕННЯ
Іменем України
08.09.2011 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - Бубличенко В.П.
суддів - Сукач Т.О.
Мурашка С.І.
при секретарі - Чернезі М.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до прокуратури Кіровоградської області, прокуратури Кіровоградського району Кіровоградської області, Кіровського районного суду міста Кіровограда, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди за апеляційними скаргами ОСОБА_3 і Державного казначейства України на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 15 червня 2011 року і
в с т а н о в и л а :
В лютому 2011 року ОСОБА_3 пред’явив в суд позов до прокуратури Кіровоградської області, прокуратури Кіровоградського району Кіровоградської області та Кіровського районного суду міста Кіровограда про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду.
Зазначав, що 23.05.1996 року прокуратурою Кіровоградського району Кіровоградської області відносно нього була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст.172 КК України, 30.08.1996 року йому було пред’явлено обвинувачення., вироком Кіровського районного суду міста Кіровограда від 19.06.1997 року він був засуджений з призначенням покарання у вигляді штрафу в розмірі 80 грн.
Ухвалою судової колегії у кримінальних справах Кіровоградського обласного суду від 22.07.1997 року зазначений вирок було скасовано із закриттям провадження у справі за відсутністю в його діях складу злочину.
Ця ухвала була скасована 29.01.1998 року судовою колегією у кримінальних справах Верховного Суду України з направленням справи на додаткове розслідування, яке закінчилося закриттям справи постановою старшого слідчого прокуратури Кіровоградського району Кіровоградської області Євсєєва В.І. від 09.07.1998 року на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України.
У квітні 1999 року постанова від 09.07.1998 року була скасована прокуратурою Кіровоградської області, старший слідчий якої Смирнягин О.С. постановою від 16.05.1999 року закрив справу за п.2 ч.1 ст.213 КПК України.
Посилаючись на те, що у зв’язку з незаконним перебуванням під слідством і судом йому заподіяна моральна шкода, оскільки він переживав глибокі душевні страждання, був позбавлений можливості реалізувати свої здібності і продовжувати службу в органах внутрішніх справ, втратив роботу слідчого СВ Кіровоградського РВ УМВС України у Кіровоградській області, яким працював до порушення проти нього кримінальної справи майже 20 років, погіршилися його стосунки з колегами, він не мав коштів утримувати сім’ю і змушений був шукати іншу роботу, позивач просив стягнути на його користь у відшкодування моральної шкоди 215500 грн.
За клопотанням позивача суд ухвалою від 14.04.2011 року залучив до участі у справі співвідповідачем Державне казначейство України.
Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 15.06.2011 року позов задоволено частково. Суд стягнув на користь позивача 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди за рахунок Державного бюджету України через Державне казначейство України.
У апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і невідповідність висновків суду щодо розміру відшкодування моральної шкоди обставинам справи, просить рішення суду змінити і стягнути на його користь 215500 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Державне казначейство України просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та недоведеністю вимог щодо заподіяння позивачеві моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача, прокурора Стойко А.В. та представника Держказначейства Судакова Ю.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у встановлених статтею 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, підстав для задоволення апеляційної скарги Держказначейства немає.
Встановлено, що позивач перебував під судом і слідством в зв’язку з притягненням його до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.172 КК України (в редакції 1960 року) з 30.08.1986 року по 22.07.1997 року, з 29.01.1998 року по 09.07.1998 року, з 14.04.1999 року по 16.05.1999 року, а всього майже 18 місяців. Останній раз провадження у кримінальній справі було закрито на підставі п.2 ст.213 КПК України за недоведеністю участі ОСОБА_3 у вчиненні злочину.
При вирішенні справи суд обґрунтовано керувався положеннями Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»від 01.12.1994 року, статтею 1 якого передбачено, що підлягає відшкодуванню відповідно до цього Закону шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок незаконного засудження і незаконного притягнення як обвинуваченого.
Посилання в рішенні суду в тому числі на ст.1176 ЦК України є помилковим, оскільки ця норма набрала чинності після виникнення спірних правовідносин.
Суд дійшов правильного висновку, що незаконним перебуванням під слідством і судом позивачеві була завдана моральна шкода, пов’язана з тим, що наслідок незаконного засудження і незаконного притягнення як обвинуваченого позивач переживав душевні страждання, був відсторонений від роботи, що призвело до порушення його життєвих зв’язків, вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В зв’язку з цим безпідставними є доводи апеляційної скарги Держказначейства щодо недоведеності позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Проте розмір відшкодування моральної шкоди суд визначив без урахування положень ст.13 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», згідно з якою розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Пленум Верховного Суду України у п.9 постанови № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз’яснив, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
На час розгляду справи розмір мінімальної заробітної плати відповідно до ст.22 Закону України про державний бюджет на 2011 рік складав 960 грн. Зважаючи на термін перебування позивача під слідством і судом розмір відшкодування завданої йому в зв’язку з цим моральної шкоди має складати 17280 грн.
Оскільки суд при вирішенні справи неправильно застосував норми матеріального права, рішення суду підлягає зміні на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги Держказначейства не ґрунтуються на законі і на доказах, тому вона не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 209, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 15 червня 2011 року змінити, збільшити розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 за рахунок Державного бюджету України, з 5000 грн. до 17280 грн.
Апеляційну скаргу Державного казначейства України залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді