Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа №  22ц-1951\11        Головуючий у суді І-ї інстанції  Бершадська О.В.

47             Доповідач Карпенко  О. Л.   

УХВАЛА

Іменем України

31.08.2011 року колегія суддів судової палати  в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області  в складі:    

                                головуючої   -            Кривохижі В.І.

                                суддів  -                      Черниш Т.В.,

                                                                   Карпенка О.Л.

                                при секретареві   -     Дімановій Н.І.,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про зміну розміру аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 травня 2011 року, -

ВСТАНОВИЛА:

       22 грудня 2010 року ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_4 з вказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог вказув на те, що згідно рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 березня 2003 року з нього стягнено на користь відповідачки аліменти на утримання сина ОСОБА_6 у розмірі ј частини заробітку, щомісячно, але не менше Ѕ частини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, починаючи з 20 лютого 2003 року і до досягнення сином повноліттяІНФОРМАЦІЯ_2року. В теперішній час він перебуває у другому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 року у нього народилася дочка ОСОБА_7. Стягнення аліментів у визначеному рішенням суду розмірі ставить його дочку в гірше матеріальне становище. У зв’язку з цим він просив суд зменшити розмір стягуваних аліментів до 1/6 частини його заробітну (доходу), щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

       Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 травня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

       Позивач подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове про задоволення позову. Скаргу обґрунтовано тим, що на його думку рішення суду було ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Висновки суду щодо недоведеності позовних вимог не відповідають обставинам справи так, як він надав докази народження другої його дитини, зміни його матеріального стану. Крім того ним було надано докази погіршення стану його здоров’я. Отримуваний ним щомісячний дохід, з урахуванням заробітної плати і пенсії, становить  2254 грн. з яких він сплачує аліменти у розмірі 591 грн., ще близько 600 грн. на місяць він витрачає на придбання ліків. Решта коштів недостатня для забезпечення потреб сім’ї. Суд також не врахував покращення майнового стану відповідачки, яка також перебуває у повторному шлюбі та у відпустці по догляду за дитиною.

       В судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу з підстав викладеній у ній.

       Відповідачка апеляційну скаргу не визнала і надала пояснення про те, що її майновий і сімейний стани також змінилися. Вона перебуває у шлюбу у якому у неї народилося двоє дітей, менша дочка померла в період розгляду справи. Вона також повинна докладати додаткових зусиль для забезпечення дітей, в тому числі сина ОСОБА_6, який проживає з нею.

        Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, повідомлення у встановленому порядку про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилася.

       Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

       Суд першої інстанції на підставі досліджених ним у судовому засіданні доказів встановив, що згідно рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 березня 2003 року з нього стягнено на користь відповідачки аліменти на утримання сина ОСОБА_6 у розмірі ј частини заробітку, щомісячно, але не менше Ѕ частини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, починаючи з 20 лютого 2003 року і до досягнення сином повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

       Вказане рішення звернено до виконання.

       Від другого шлюбу у позивача народилася дочка ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.

       Позивач являється інвалідом ІІІ групи, працюючий.

       Відповідачка не працює, перебуває у відпустці по догляду за дочкою ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, яка хворіє. Матеріальну допомогу не отримує.

       Частиною 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

        Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги а також суд врахував зміну сімейного і матеріальний стан відповідачки.

       Такий висновок суд першої інстанції є загалом вірним.

       Відповідно до ст. ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.

       Подавши докази розміру свого щомісячного доходу за період з серпня 2010 року по квітень 2011 року, позивач не надав доказів щодо розміру його доходів станом на час ухвалення рішення про стягнення аліментів, тому твердження позивача про погіршення його майнового стану є недоведеним.

       Позивач являється інвалідом з дитинства.  

       Посилання позивача на неврахування судом його потреб у регулярному вживанні дорогих ліків є непідтвердженим так, як згідно наданого позивачем епікризу № 9353 (а.с. 59) йому призначення їх вживання у період до проходження повторного курсу лікування, який призначено через 5-6 місяців після 21 травня 2010 року. Доказів того, що стан здоров’я позивача продовжує бути погіршеним на час розгляду справи а також того, що йому рекомендовано подальше лікування такими ліками ним не надано.

       Суд першої інстанції належним чином оцінив зміну сімейного стану не лише позивача, а й відповідачки. Також суд врахував, що після ухвалення рішення про стягнення аліментів кількість дітей збільшилася як у позивача, так і у відповідачки. Відповідачка знаходиться у відпустці по догляду за хворою дочкою після досягнення дитиною трирічного віку і не отримує матеріальної  допомоги.

       Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

        Таким чином оскаржуване рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України.

       За таких обставин, відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення –залишенню без змін.

       Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315  ЦПК України, колегія суддів –

УХВАЛИЛА:

       Відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_3 і залишити без змін рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 травня 2011 року.

        Ухвала  апеляційного суду набирає законної сили з моменту  проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.     

           Головуюча:  

           Судді: