Справа № 22ц-2135/11
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого –судді Костенка А.М.
суддів : Ніколової Б.Ю., Фанди В.П.
при секретарі: Гриньовій А.М.
з участю: позивача ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-2135 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Теофіпольського районного суду від 30 березня 2011 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення процентів за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про тлумачення правочину.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
21 січня 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення процентів за договором позики. В обґрунтування своїх вимог вказував, що 01.11.2004 року відповідачка взяла у нього позику в сумі 22000 грн., про що цього ж дня написала розписку. ОСОБА_2 зобов’язувалась сплачувати відсотки за користування коштами в сумі 500 грн. щомісячно, однак взяті на себе зобов’язання вона належним чином не виконувала. На підставі наведеного просив стягнути з ОСОБА_2 відсотки за користування грошовими коштами за період з 18.10.2010 року по 18.12.2010 р. в сумі 1000 грн. та відшкодувати судові витрати.
28 лютого 2011 року ОСОБА_3 повторно звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 1000 грн. процентів за період з 18.12.2010 року по 18.02.2011 року за користування отриманими нею позичковими грошовими коштами у розмірі 22000 грн. Обґрунтування позовних вимог такі ж, як і у попередній позовній заяві.
ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про тлумачення правочину, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона придбала у останнього м’ясо, розрахунок за яке провела невчасно, прострочивши два місяці. Під впливом помилки та важких обставин ОСОБА_3 примусив її написати боргову розписку, згідно якої вони погодили, що вона зобов’язано сплатити йому кошти в сумі 500 грн. за два місяці прострочення боргу. Тому просила надати тлумачення змісту розписки від 01.11.2004 р. в частині зобов’язання сплатити відсотки і витлумачити дану розписку наступним чином: відсотки в розмірі 500 грн. повинні бути сплачені ОСОБА_2 за два місяці до моменту написання розписки, тобто по 500 грн. за кожен місяць.
Ухвалою Теофіпольського районного суду від 18 березня 2011 року зазначені позови об’єднано в одне провадження.
________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Дручкова С.П. Справа № 22ц-2135
Доповідач –Ніколова Б.Ю. Категорія № 19, 27
Рішенням Теофіпольського районного суду від 30 березня 2011 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення процентів за договором позики задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2000 грн. процентів за договором позики за період з 18.10.2010 р. по 18.02.2011 р. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 102 грн. судового збору та 240 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи. В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про тлумачення правочину відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вважає рішення суду незаконним, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 в позові та задовольнити її вимоги. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд, розглядаючи даний спір, виходив з того, що рішенням суду від 08.12.2009 р., яке набрало законної сили, стягнуто з неї суму боргу з врахуванням відсотків за користування грошима за весь час прострочення до моменту ухвалення рішення, у зв’язку з чим даний факт доказуванню не підлягає, а тому необхідно стягнути відсотки за користування позикою до моменту повного виконання. Однак ухвалюючи рішення, суд не досліджував наявність боргу за договором позики, і безпідставно задовольнив вимоги позивача. Крім того, суд безпідставно відхилив її клопотання про виклик в якості свідка дружини ОСОБА_3
Апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Задовольняючи позов ОСОБА_3 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд правильно виходив з того, що рішенням Теофіпольського районного суду від 8 грудня 2009 року, яке набрало законної сили, по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, встановлено, що ОСОБА_2 1 листопада 2004 року позичила у позивача 22000 грн. і зобов’язувалась повернути борг йому за його першою вимогою та зобов’язувалась сплачувати кожного місяця 500 грн. процентів, проте борг не повернула, а тому ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 зазначену суму боргу –22000 грн. та 2000 грн. відсотків за користування цими коштами за період з 18.05.2009 р. по 18.09.2009 р. Оскільки ОСОБА_2 на час звернення ОСОБА_3 до суду –21.01.2011 р. та 28.02.2011 р. борг не повернула, тому вона зобов’язана сплатити позивачу проценти в розмірі 2000 грн. за період з 18.10.2010 р. по 18.02.2011 р. Такі вимоги позивача є правомірними, в судовому засіданні під час розгляду справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення 22000 грн. боргу ОСОБА_2 визнавала позов та не заперечувала, що боргова розписка виконана нею особисто у зв’язку з борговими зобов’язаннями перед ОСОБА_3 щодо повернення зазначеної суми боргу на першу його вимогу та щомісячної сплати відсотків в розмірі 500 грн., а тому суд правильно дійшов висновку про безпідставність зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про тлумачення правочину зазначеної боргової розписки ОСОБА_2
Висновки суду підтверджуються матеріалами справи, в тому числі борговою розпискою ОСОБА_2 від 01.11.2004 р., рішенням Теофіпольського районного суду від 8 грудня 2009 року.
Вирішуючи даний спір, суд правильно керувався нормами матеріального права, а саме: ст. ст. 525, 526, 610, 625, 1048 ЦК України.
Посилання в апеляційній скарзі на безгрошевість зазначеної боргової розписки спростовуються рішенням Теофіпольського районного суду від 8 грудня 2009 року, що набрало законної сили та яким встановлено обставини стосовно отримання ОСОБА_2 в борг від ОСОБА_3 22000 грн., а відповідно до наведених вище положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Також є безпідставними і доводи апелянта про те, що визначені борговою розпискою відсотки в сумі 500 грн. підлягали сплаті лише за 2 місяці. В ухваленому рішенні суд правильно зазначив, що право позивача вимагати сплати процентів є способом захисту його майнових прав та інтересів, а згідно зі ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тобто відповідачка як особа, що не виконала грошове зобов’язання має сплатити проценти за весь строк прострочення виконання грошового зобов’язання.
Не спростовують висновків суду першої інстанції і інші доводи апеляційної скарги.
Рішення суду є законним і обґрунтованим, підстав в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Теофіпольського районного суду від 30 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Копія вірна: суддя апеляційного суду Б.Ю.Ніколова