Справа № 22ц-2590/11
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого –судді Костенка А.М.
суддів : Ніколової Б.Ю., Фанди В.П.
при секретарі: Гриньовій А.М.
з участю: представника позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_2,
представників відповідачки ОСОБА_3 ОСОБА_4 та
ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-2590 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду від 13 травня 2011 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, відділу обліку, розподілу та приватизації житла виконкому Кам’янець-Подільської міської ради, госпрозрахункового бюро по приватизації державного житлового фонду Кам’янець-Подільської міської ради, комунального підприємства „Житловик, Кам’янець-Подільської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
В січні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло. В обґрунтування своїх вимог вказувала, що її мати ОСОБА_3 в 1974 р. на сім’ю у складі двох осіб - ОСОБА_3 та на неї, ОСОБА_1, отримала квартиру АДРЕСА_1. Вони постійно проживали в зазначеній квартирі. В 1994 р. її мати як основний квартиронаймач одноособово приватизувала вказану квартиру та отримала свідоцтво про право власності на неї, чим позбавила її, ОСОБА_1, права власності на житло. Про своє порушене право вона дізналась лише в грудні 2010 року, після того, як у них з матір’ю виник конфлікт і нотаріус при отриманні документів роз’яснив їй, що вона права власності на квартиру не має. Вважає, що приватизація квартири була проведена з порушенням чинного законодавства, оскільки в спірній квартирі на час її приватизації проживали, окрім ОСОБА_3, також і вона, ОСОБА_1, та її дочка ОСОБА_4 Тому, на підставі наведеного просила позов задовольнити.
Рішенням Кам’янець-Подільського міськрайонного суду від 13 травня 2011 року ОСОБА_1 в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам. На її думку, суд, приймаючи рішення про відмову в позові з підстав пропуску строку звернення до суду, не врахував, що в усіх наявних в матеріалах справи довідках,
________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції –Швець О.Д. Справа № 22ц-2590
Доповідач –Ніколова Б.Ю. Категорія № 5
ОСОБА_3 зазначена як уповноважена особа, а решта осіб - як члени сім’ї останньої. За формою ці довідки на які посилається суд, не передбачають вимоги вказувати власника квартири. А тому, отримання нею, позивачкою, таких довідок не є доказам того, що про порушене право вона дізналась в 1994 р.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції –скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення з таких підстав.
Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що приватизація квартири АДРЕСА_1, де мешкають позивачка ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_3, 18.07.1994 р. була проведена з порушенням вимог ст. 5 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” та неправомірно передано у власність ОСОБА_3, оскільки право на приватизацію цієї квартири мала також і позивачка ОСОБА_1, яка дізналась про порушене право тоді ж в 1994 р., однак до суду звернулась після збігу передбаченого ст. 71 ЦК України в редакції 1963 року трирічного строку позовної давності, доказів про поважність причин пропуску цього строку суду не навела.
Проте, з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими та при неповному з’ясуванні обставин справи.
Відповідно до ст. 71 ЦК України в редакції 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
За змістом ст. 76 ЦК України в редакції 1963 року перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” від 19.06.1992 року (в редакції станом на 18.07.1994 р.) якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті 3 цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім'ї безоплатно. До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.
Частиною 1, 2 ст. 8 цього ж Закону передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).
Вирішуючи даний спір, суд правильно встановив, що 31.05.1974 року ОСОБА_3 отримала квартиру АДРЕСА_1 на сім’ю з двох осіб, тобто на себе та дочку ОСОБА_1 –позивачку по даній справі, що підтверджується ордером №000908 від 31.05. 1974 р. виданим на підставі рішення Кам’янець-Подільської міської ради від 30.05.1974 року.
Станом на 18.07.1994 року в даній квартирі були зареєстровані та проживали сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_1, а також неповнолітня на той час дочка останньої ОСОБА_4, яка в подальшому вибула на інше постійне місце проживання, що підтверджується записами в домовій книзі, обліковими картками про склад осіб, що проживали в даній квартирі, а також ці обставини не заперечувалися в судовому засіданні сторонами.
В порушення наведених вимог ст. 5 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” ОСОБА_3 як наймач зазначеної квартири в липні 1994 року при приватизації такої не зазначила решти членів своєї сім’ї –дочки ОСОБА_1 та внуки ОСОБА_4, у зв’язку з чим органом приватизації житлового фонду Кам’янець-Подільського м’ясокомбінату на дану квартиру 18.07.1994 р. ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності де вона зазначена єдиним власником житла - квартири АДРЕСА_1.
Згідно пояснень позивачки ОСОБА_1 їй було відомо про приватизацію квартири відповідачкою ОСОБА_3, однак про те, що приватизація здійснена лише на останню, вона довідалась в грудні 2010 року, після чого звернулась до суду з даним позовом.
Ці пояснення в судовому засіданні не були спростовані відповідачкою ОСОБА_3 та її представником ОСОБА_4, які в підтвердження своїх заперечень стосовно цих обставин достовірних доказів не навели.
Заперечуючи в позові, представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 стверджувала, що про здійснену приватизацію ОСОБА_3 лише на себе як власника квартири ОСОБА_1 було відомо вже в 1994 р.
Враховуючи, що ОСОБА_4, 1985 року народження, на час приватизації в липні 1994 року була неповнолітньою, її пояснення стосовно наведених обставин не можуть прийматися судом до уваги.
Що стосується висновків суду про те, що позивачці в 1994 р. було відомо про здійснену відповідачкою приватизацію квартири тільки на неї, відповідачку, оскільки позивачка проводила оплату за житло та пред’являла документи на оформлення субсидії, а також отримувала довідки в ЖЕК про склад сім’ї, то вони є непереконливими виходячи з наступного. Як вбачається зі змісту цих довідок ЖЕК за Ф17 та формою А, 16-А, виписки з домової книги про склад сім’ї від 13.12.1994 р., а також особового рахунку КП „Житловик”, ОСОБА_3, була зазначена в них як наймач та уповноважена особа решти членів сім’ї –позивачки ОСОБА_1 та онуки ОСОБА_4, а не як власник спірної квартири.
Що стосується посилання на довідку від 30.01.2006 р. в якій зазначено, що ОСОБА_3 є власником квартири то така видана КП „Житловик” відповідачці ОСОБА_3 і остання не навела доказів в підтвердження обставин стосовно того, що позивачці було відомо про цю довідку і вона з її змістом була ознайомлена.
Наведені обставини залишились поза увагою суду, а тому його висновки про те, що позивачка дізналась про порушене право в 1994 р. однак без поважних причин пропустила строк звернення до суду, зроблені при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Оскільки пояснення позивачки про те, що про порушене право вона дізналась лише в 2010 р., не були спростовані в судовому засіданні відповідачкою ОСОБА_3 та її представником, відсутні правові підстави для відмови їй в позові з підстав пропуску нею строку звернення до суду.
Враховуючи, що при вирішенні даного спору судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а тому ухвалене ним рішення підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нового рішення про задоволення позову про визнання недійсним свідоцтво про право власності на житло видане згідно розпорядження органу приватизації житлового фонду Кам’янець-Подільського м’ясокомбінату від 18 липня 1994 року №20 на ім’я ОСОБА_3 про право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду від 13 травня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, відділу обліку, розподілу та приватизації житла виконкому Кам’янець-Подільської міської ради, госпрозрахункового бюро по приватизації державного житлового фонду Кам’янець-Подільської міської ради, комунального підприємства „Житловик”, Кам’янець-Подільської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло задовольнити.
Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло видане згідно розпорядження органу приватизації житлового фонду Кам’янець-Подільського м’ясокомбінату від 18 липня 1994 року №20 на ім’я ОСОБА_3 про право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Копія вірна: суддя апеляційного суду Б.Ю.Ніколова