11.04.2011

НАХІМОВСЬКИЙ  РАЙОННИЙ  СУД  МІСТА  СЕВАСТОПОЛЯ

Справа № 2а-2015/11 р.

Категорія 70

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          11 квітня 2011 року Нахімовський районний суд м. Севастополя у складі:

головуючого –судді Котешко Л.Л.,

при секретарі –Сулейманові Н.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя про визнання дій противоправними, зобов’язання до вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1, 16 лютого 2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя про зобов'язання провести перерахунок та стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, мотивуючи вимоги тим, що являється інвалідом третій групи першої категорії, в зв'язку з чим повинен отримувати щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, що передбачено статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте відповідачем виплачується допомога, значно нижча за встановлений розмір. В зв'язку з цим, просить зобов'язати відповідача провести перерахунок відповідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та стягнути з відповідача на його користь перераховану допомогу з моменту виникнення у нього права на щорічну допомогу.

Ухвалою суду від 11.04.2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя, про визнання дій противоправними, зобов’язання до вчинення певних дій, у частині вимог за період з 2007 року по 2009 рік залишений без розгляду.

    Представник відповідача в судове засідання не з’явився, але був повідомлений належним чином, причин не явки суду не повідомив.

    Позивач у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутність в порядку письмового провадження, та розглянути адміністративний позов відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 128 ч.4 КАС України, визнаючи наявні матеріали про права і взаємостосунки сторін достатніми, суд знаходить можливим розглянути справу у відсутність відповідача та ухвалити постанову.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, являється інвалідом третьої групи, першої категорії, що підтверджується копією посвідчення Серії НОМЕР_1 та копією довідки МСЕК серії 2-18 АВ № 063879.

Як вбачається з представленої довідки з УПТСЗН Нахімовської РДА м. Севастополя, відповідачем позивачу здійснювалося нарахування щорічної допомоги на оздоровлення з 2006 року, за 2010 рік допомога на оздоровлення буде виплачуватися по мірі надходження коштів.

Правовідносини сторін регулюються статтями 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 46, 56, 58, 64, 68, 75, 92, 95, 96, 152 Конституції України, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”№796-ХІІ від 28.02.1991 (зі змінами та доповненнями), в редакції, що діяла в спірний період, Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VI від 28.12.2007 (далі –Закон України № 107-VІ).

Відповідно до статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в редакції, що діяла в спірний період, позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати, відповідно до частини сьомої цієї статті, визначається на момент виплати.

Підпунктом 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України №107-УІ від 28.12.2007 “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 48 викладено в такій редакції: "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 №107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України 05.10.2006 доповнила Закон України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, статтею 71 в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Згідно правової позиції Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, якими обмежуються пільги, компенсації і гарантії, передбачені чинним законодавством для окремих категорій громадян –таке обмеження є недопустимим. Право на соціальний захист громадян України встановлено статтею 46 Конституції України, згідно з якою пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Посилання відповідача на статтю 62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” є необґрунтованими, оскільки нею передбачено встановлення Кабінетом Міністрів України порядку застосування цього Закону, а не встановлення розмірів компенсації і допомоги, та не передбачено право змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений Законом.

Доводи відповідача про відсутність фінансових можливостей держави для здійснення виплат щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох  мінімальних заробітних плат є неспроможними, оскільки, з огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення частини першої статті 58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність, реалізація особою права, яке пов’язано з отриманням бюджетних коштів та базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин  нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема, допомоги на оздоровлення. Навпаки, у частині першій статті 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Постанова Кабінету Міністрів України “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №562 від 12.07.2005, є підзаконним нормативно-правовим актом, що суперечить Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” №9 від 01.11.1996 з урахування змін, нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (зокрема, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України,) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону; якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить закону, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях №6-рп/2007 від 09.07.2007, №10-рп/2008 від 22.05.2008, №26-рп/2008 від 27.11.2008 підкреслював, що Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік має чітко визначену сферу регулювання, та ним не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, встановлювати інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших Законів України, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

Вимога позивача про визнання дій відповідача протиправними задоволенню не підлягає, оскільки відповідач здійснював свої повноваження на підставі діючого законодавства на час прийняття відповідного рішення, до компетенції якого не входить оцінка відповідності нормативно-правового акта, прийнятого на виконання закону про Державний бюджет на відповідний рік,  змісту спеціального Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

На підставі ст.ст.20, 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішень Конституційного Суду України №6-рп2007 від 09.07.2007 року, № 10-рп2008 від 22.05.2008 р., керуючись ст.ст. 11,12,71,90,94,100, 106, 161 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

    Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка являється інвалідом третій групи першої категорії, у відповідності до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі чотирьох заробітних плат, виходячи з мінімальної заробітної плати на момент встановлення інвалідності позивачу, з урахуванням здійснених виплат за 2010 рік.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Судові витрати у справі віднести за рахунок держави.

Постанова суду може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Нахімовський районний суд м. Севастополя шляхом подачі протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.  

Суддя –підпис

Копія вірна.

   Суддя Нахімовського райсуду

   м.  Севастополя                                             Л.Л.  Котешко