Справа №  22а-770  

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

22 лютого 2011 року                                                                                        м. Хмельницький

   Колегія  суддів  судової палати у цивільних справах

  Апеляційного суду Хмельницької області

                     в складі : головуючого –судді Костенка А.М.,

                                     суддів : Фанди В.П., Ніколової Б.Ю.,

при секретарі :  Пещанюк Л.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Кам”янець-Подільському  районі на рішення Кам”янець-Подільського  міськрайонного суду від 02 серпня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у  Кам”янець-Подільському  районі  про зобов»язання до вчинення дій, стягнення невиплаченої суми підвищення до пенсії.

         Заслухавши доповідача,  перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

встановила

            В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України у Кам”янець-Подільському районі просить скасувати рішення Кам”янець-Подільського міськрайонного  суду від 02 серпня 2010 року та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

          Вказаним рішенням позов частково задоволений. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Кам”янець-Подільському районі щодо невиплати надбавки у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, зобов’язано дане управління здійснити нарахування та виплату надбавки до пенсії позивачці за період  з 9 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 року по 30 квітня 2010 року включно відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з врахуванням отриманих виплат.

        У задоволенні решти вимог відмовлено.

          В обґрунтування незаконності рішення зазначається, що розмір надбавок дітям війни визначений відповідною  постановою Кабінету Міністрів України і згідно якої позивачу здійснюється виплата підвищення до пенсії як дитині війни. Суд не взяв до уваги, що відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.

         Сторони у судове засідання апеляційного суду не з”явилися, хоча належним чином були повідомленні про день, час і місце слухання справи.

         Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню з наступних мотивів.

         Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги,  виходив з того, що відповідачем порушено вимоги  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».   

       Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

_______________________________________________________________________________________         

           Головуючий у першій інстанції –Шевцова Л.М.                                        Справа №22а-770

           Доповідач –Фанда В.П.                                                                              Категорія № 10.3.1

        Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є дитиною війни, що підтверджується  наявною в матеріалах справи копією посвідчення.  Позивачу виплачувалася надбавка як дитині війни у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

         Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(у редакції від 18.11.2004 р.) дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість неї, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

         Відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

        Виходячи з пріоритетності нормативних актів, суд першої інстанції обґрунтовано керувався    Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007, яким визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення статті 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" щодо зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та    Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 яким визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України.

         Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими.

         Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

         У 2009-2010 роках  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»діяла у редакції від 18.11.2004 року, тому  дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога мали підвищуватися на 30 % мінімальної пенсії за віком.

          Посилання в апеляційній скарзі на те, що підвищення до пенсії повинно виплачуватись у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України є необґрунтованими, так як порушує засади пріоритету законів над підзаконними актами, а тому розрахунок такого підвищення повинен здійснюватись з розміру, встановленого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

       Положення частини третьої статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

       Не ґрунтується на законі і посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат підвищення до пенсії, оскільки відсутність коштів не може бути підставою невиконання зобов’язань встановлених ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону № 2195-VІ від 18.11.2004 р.               

         Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 квітня 2010 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції закону, яка діяла до 1 січня 2007 року, а відтак позивач мав право на отримання надбавки до пенсії в зазначені періоди в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.      

        Інші підстави для скасування постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги відсутні.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлені судом правильно, що є підставою згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.                    

Керуючись ст.ст. 198,200,206 КАС України,  колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника управління Пенсійного фонду України у Кам”янець-Подільському  районі на рішення  Кам”янець-Подільського  міськрайонного суду від 02 серпня 2010 року  залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення,  проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:                                                Судді: