_____________________________________________________________________________________

Справа№ 2-а-3447/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2011  року          

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Огренич І.В.

при секретарі Камінській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну  справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про визнання дій протиправними, відшкодування шкоди та про визнання бездіяльності щодо щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни,

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1  звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси та просить суд ухвалити рішення, яким визнати протиправними дії відповідача  щодо перерахування та сплати їй в повному обсязі, як дитині війни, недоплачене щомісячне підвищення до пенсії, виходячи з розміру 30% від мінімальної пенсії за віком, такими що були здійснені відповідачем без урахування вимог ст.152 Конституції України, ст.1175 ЦК України, ст. 268 ЦК України відносно нарахування та здійснення перерахування раніше призначеного щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, зобов’язати відповідача перерахувати та сплатити їй в повному обсязі, як дитині війни, недоплачене щомісячне підвищення до пенсії виходячи з розміру 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2009 року по 01.05.2011 року, зобов’язати відповідача в подальшому нараховувати їй щомісячну соціальну допомогу відповідно до положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», надалі при нарахуванні пенсії із розміру 30% від мінімальної пенсії за віком, а також стягнути з відповідача на її користь, затрачені нею на правову допомогу кошти в розмірі 300 (триста) гривен. При цьому, позивач посилався на  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка передбачає право особи, визнаної «дитиною війни», на отримання щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Позивачка у  судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача - УПФ України в Київському районі м. Одеси у судове засідання не з’явився, повідомлявся належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.

Судом встановлено, що ОСОБА_1  є пенсіонером, перебуває на пенсійному обліку в УПФ України в Київському районі м. Одеси, має статус «дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням №НОМЕР_1 від 25.02.2005 року. Згідно з вимогами Закону  України «Про соціальний захист дітей війни” в редакції 18 листопада 2004 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Такі виплати у 2006-2007 роках УПФ України не проводило, а у 2008-2011 роках виплатило частково – у розмірі 10% від прожиткового мінімуму. Позивач звернулась до відповідача з заявою про виплату передбаченої законом щомісячної державної соціальної допомоги, отримала лист про відмову у задоволенні заяви, вважає своє право на отримання підвищення до пенсії порушеним і звернулась до суду з цим позовом.

На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на рішення Конституційного  Суду України по справі за №1-29 від 9 липня 2007 року про визнання таким, що не відповідає Конституції України п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік». Аналогічне рішення Конституційного Суду України за №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ст.ст.19,22,152 Конституції України, Європейську Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод».  

           При вищевикладених обставинах суд вважає позов ОСОБА_1 підлягаючим частковому задоволенню з таких підстав:

право позивача на отримання підвищення до пенсії (у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком)  передбачено ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни». П.17 ст.77 Закону «Про Державний бюджет України на 2006 рік»зупинено на 2006 рік дію ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни». Законом України від 19 січня 2006 року  внесені зміни до Закону «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено п.17 ст.77, а ст.110 викладена в іншій редакції. Зокрема встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацем 7 ст.5 Закону «Про соціальний захист дітей війни»запроваджуються з 1 січня 2006 року, а пільги, передбачені ст.6 Закону –у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.  Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати підвищення до пенсії дітям війни.

На 2007 рік дію ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено ст.111 Закону від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(з урахуванням положень п.12 ст.71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Коституційного Суду України від 9 липня 2007 року визнані неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»щодо такого зупинення дії ст.6 Закону.

П.41 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким знову були внесені зміни до ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни», визнано рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року неконституційним.

Ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» КМ України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже нарахування та виплати у 2009-2011 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні були здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Постанова Кабінету Міністрів України №530 від 22.08.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», на яку посилається відповідач, є підзаконним актом, який не відповідає нормам Закону «Про соціальний захист дітей війни»в частині розміру щомісячної соціальної допомоги, тому суд керується при вирішенні спору нормами Закону відповідно до ч.4 ст.9 КАС України, яка передбачає, що уразі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, Закону України, міжнародному договору, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до вимог ст.99 ч.1 КАС України адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими Законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод і інтересів особи встановлено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тому суд задовольняє вимоги позивача в межах терміну, встановленого законом для захисту порушеного права.

Доводи позивача, що на  дані правовідносини не застосовуються  процесуальні строки, передбачені ст.ст.99-100 КАС України не містяться на Законі: у ст.87 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»та у ст.46 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мова ведеться про нараховані суми пенсій. У даному випадку  спір ведеться щодо не нарахованих і не виплачених сум соціальної допомоги.

Також не підлягають задоволенню вимоги позивача, щодо зобов’язання управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеса проводити виплати                                  в майбутньому, оскільки Кодекс адміністративного судочинства України не містить положень, які б давали позивачу право звертатись до суду із вимогою щодо зобов’язання суб’єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії в майбутньому, тобто в той період часу, коли відповідачем ще не вчинені дії (не допущена бездіяльність)  які могли б бути визнані судом неправомірними, не встановлено підтвердженого належними доказами факту порушення суб’єктом владних повноважень вимог законодавства, що має тенденцію удосконалення шляхом внесення змін в нормативні акти або в окремі його положення.

 Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачки на її користь витрат на правову допомогу у розмірі 300 гривен, то ці вимоги підлягають частковому задоволенню, так як відповідно до п.2 розділу УП «Прикінцеві та перехідні положення»КАСУ встановлено Постановою КМУ «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»від 27 квітня 2006 року №590. Компенсація витрат на правову допомогу стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб’єктом владних повноважень, якщо вона сплачується суб’єктом владних повноважень, не повинна перевищувати 40% розміру мінімальної заробітної плати за кожну годину роботи особи, яка надавала правову допомогу. А якщо компенсація відповідно до КАСУ сплачується за рахунок держави, тоді така компенсація не повинна перевищувати 5% розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день особи, яка надавала правову допомогу. У даному випадку відповідно до вимог ст.90,94 КАСУ витрати  на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України, тому компенсація позивачу за понесені витрати на правову допомогу складають 5% х (5,77 х 8год.) = 2 гривен 30 копійок (ЗУ від 23.12.2010 року розмір мінімальної заробітної плати з 1.04.2011 року складає за місяць 960 гривен, за 1 годину –5,77 гривен).

            Керуючись ст.158-163 КАС України, суд

                                                                 П О С Т А Н О В И В:

          Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про визнання дій протиправними, відшкодування шкоди та про визнання бездіяльності щодо щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, задовольнити частково.

          Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси нарахувати і виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 07 січня 2011 року по 01 травня 2011 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

          Зобов’язати  управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси нарахувати і виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 07 січня 2011 року по 01 травня 2011 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням виплачених сум.

          Стягнути  на користь ОСОБА_1 з державного бюджету судові витрати у розмірі 2 гривни 30 копійок.

Постанова може бути оскаржена в Одеській апеляційний адміністративний суд через Київський райсуд м. Одеси протягом 10 днів з дня її проголошення.

          Суддя                                                                      Огренич І.  В.