Апеляційний суд Рівненської області
__________ УХВАЛ А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого - судді - Сачука В.І.
суддів – Шпинти М.Д., Баглика С.П.
з участю прокурора Горбань О.В.
потерпілого –ОСОБА_1
захисника – ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Рівненського міського суду від 30 червня 2011 року.
Цим вироком, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, з середньо-спеціальною освітою, працює підсобним робітником ТзОВ „Ренейсанс Констракшн”, не одружений, громадянин України, не судимий,
- засуджений за ч.1 ст. 309 КК України на 4 місяці арешту;
- за ч.4 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві особистої приватної власності.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання визначено –8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві особистої приватної власності.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1613 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Судом також вирішено питання щодо речових доказів по справі.
За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що він 9 листопада 2008 року, близько 21 години поблизу будинку АДРЕСА_2 незаконно придбав у невстановленої слідством особи, для власного вжитку, без мети збуту, психотропну речовину метамфетамін, який переніс до буд. АДРЕСА_3, де частину вжив. Решту психотропної речовини метамфетаміна загальною вагою 0,4758 грам зберігав при собі, для власного вживання, без мети збуту.
2 січня 2010 року близько 23 години ОСОБА_3, з метою заволодіння чужим майном, на перехресті вулиць Куприна-Джека Лондона в м. Рівне, вчинив розбійний напад на ОСОБА_1, якому наніс удари руками та ногами у різні частини тіла, в результаті чого спричинив ОСОБА_1 тяжкі тілесні ушкодження, що є небезпечними для життя у момент заподіяння. ОСОБА_3 заволодів належним потерпілому мобільним телефоном марки „Нокіа 6303”, з сім-карткою оператора мобільного зв’язку „Київстар”, на рахунку якого було 13 грн., чим спричинив ОСОБА_1 майнову шкоду на загальну суму 1613 грн.
_____________________________________________________________________________________________________ Справа №11-509/2011 р. головуючий в 1-й інстанції – Головчак М.М. Категорія: ч.1 ст.309, ч.4 ст. 187 КК України доповідач - Сачук В.І.
В поданій на вирок суду апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не заперечуючи винності та кваліфікації дій засудженого, просить вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасувати та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним за ч.1 ст. 309 КК України, за ч.4 ст.187 КК України, на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання призначити останньому - 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві особистої приватної власності
В обґрунтування апеляції прокурор зазначив, що вирок суду першої інстанції є незаконним в зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, оскільки покарання, призначене ОСОБА_3 за своєю м’якістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.
В апеляції захисник ОСОБА_2, не заперечуючи винності та правильності кваліфікації злочинних дій ОСОБА_3, просить пом’якшити призначене судом першої інстанції покарання та обрати йому покарання, не пов’язане з позбавлення волі. Просить врахувати сукупність пом'якшуючих його покарання обставин, і, зокрема те, що він вину у скоєному визнав повністю, щиро кається, активно сприяв розкриттю злочину, частково добровільно відшкодував матеріальні збитки потерпілому.
Під час апеляційного розгляду справи потерпілий ОСОБА_1 відмовився від своєї апеляції, що стверджується його заявою.
Заслухавши суддю-доповідача, міркування прокурора, який підтримав свою апеляцію та просить вирок суду скасувати і постановити новий вирок, думку захисника ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію та просить обрати ОСОБА_3 покарання, не пов’язане з позбавлення волі, пояснення потерпілого ОСОБА_1, який підтримав апеляцію захисника та просить вирок суду змінити, обрати ОСОБА_3 більш м'яке покарання, обговоривши наведені в апеляціях доводи, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні зазначених у вироку злочинів ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні та не заперечується у поданій апеляції.
Колегія суддів вважає, що суд вірно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_3 ч.1 ст.309, ч.4 ст. 187 КК України.
Під час апеляційного розгляду справи істотних порушень вимог КПК, які б могли вплинути на правильність висновків суду та доведеність винності засудженого не встановлено.
Відповідно до ст. 65 КК України у кожному випадку, призначаючи покарання, суд зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, вказати, які дані про особу, а також обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання підсудного він враховує.
Призначене ОСОБА_3 покарання повною мірою відповідає характеру і ступеню тяжкості вчинених злочинів, особі винного та обставинам, які пом’якшують та обтяжують покарання.
При призначенні покарання ОСОБА_3 суд визнав обставинами, що пом'якшують його покарання - його позитивну характеристику, те, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Відповідно до ст. 372 КПК України невідповідність ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею КК, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.
Як вбачається з апеляції прокурора, прокурор не навів підстав, чому він вважає вирок суду є явно несправедливим внаслідок м'якості.
Суд першої інстанції призначив ОСОБА_3 за особливо тяжкий злочин мінімальне покарання, передбачене ч.4 ст. 187 КК України.
У зв’язку з цим суд вважає, що покарання, призначене ОСОБА_3 не є явно несправедливим внаслідок м’якості або суворості, є необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів, а тому в задоволенні апеляції прокурора про посилення покарання, а захисника ОСОБА_2 про -пом’якшення покарання ОСОБА_3 –необхідно відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Вирок Рівненського міського суду від 30 червня 2011 року відносно ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника ОСОБА_2 – без задоволення.
Головуючий:
Судді: