Апеляційний суд Рівненської області

______________________________________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2011 року                                                                                           м. Рівне

          Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області  в складі :

                    головуючого - судді -  Сачука В.І.

                    суддів –Шпинти М.Д., Баглика С.П.

                 з участю прокурора  Ткачук О.В.

           засудженого – ОСОБА_1

            розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Рівненського міського суду від 25 травня 2011 року.

          Цим вироком, ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, з вищою освітою, непрацюючий, одружений, громадянин України, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, не судимий,

          - засуджений  за ч.2 ст. 368 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати   посади,   пов'язані   з   виконанням   організаційно - розпорядчих функцій  чи займатись такою діяльністю в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування  строком на 3 роки.

 Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку тривалістю                   1 рік, з покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п.2,3  ч.1  ст.76 КК України.

          Судом також вирішено питання щодо речових доказів по справі.

       За вироком суду  ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що він, працюючи на посаді заступника начальника управління - начальника відділу з питань наглядово-профілактичної діяльності Рівненського міського управління ГУ МНС України в Рівненській області, будучи представником влади та являючись службовою особою, яка займає відповідальне становище, маючи спеціальне звання - підполковник служби цивільного захисту, будучи наділеним владними повноваженнями, зокрема здійснював планові та позапланові перевірки протипожежного стану об'єктів на закріпленій профілактичній ділянці, контроль за дотриманням вимог законодавства з питань пожежної безпеки на підконтрольних об'єктах (в т.ч. новобудовах),  приблизно 10 - 11 травня 2010 року ОСОБА_1  висловив  ОСОБА_2 протиправну вимогу передати йому хабар у вигляді грошових коштів в сумі 1500 гривень за погодження акту готовності об'єкту до експлуатації, а саме будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_2, без фактичного вчинення дій по перевірці готовності даного об'єкту до експлуатації.

      12 травня 2010 року о  12 годині  ОСОБА_1 в  службовому кабінеті одержав від ОСОБА_2, хабар у розмірі 1 500 гривень.

_______________________________________________________________________________________________________   Справа №11- 507/2011 р.                                                                       головуючий в 1-й інстанції –  Доля  В.А.       Категорія: ч.2 ст. 368 КК України                                                                                                        доповідач    -    Сачук В.І.   

25 травня 2010 року в денний час, повторно, ОСОБА_1, знаходячись в своєму службовому кабінеті, висловив  ОСОБА_3 протиправну вимогу про передачу йому хабара у вигляді талонів на 300 літрів бензину марки А-95 за те, що не проведе перевірки дотримання вимог пожежної безпеки в очолюваній останнім Рівненській авто школі Товариства сприяння обороні України, за адресою м. Рівне, вул. Курчатова,1.

          25 травня 2010 року о 16 годині  ОСОБА_1 в службовому кабінеті   одержав від  ОСОБА_3, хабар у вигляді 30 талонів на бензин марки А-95, по 10 літрів кожен, що в грошовому еквіваленті становить 2 385 гривень.

10 червня 2010 року ОСОБА_1, повторно, знаходячись в своєму службовому кабінеті, висловив  ОСОБА_4 протиправну вимогу передати йому хабара у вигляді 4 000 гривень за погодження акту готовності об'єкту до експлуатації по реконструкції житлового будинку з добудовою, за адресою: АДРЕСА_3, без  вчинення дій по перевірці готовності даного об'єкту до експлуатації.

11 червня 2010 року о 11 годині ОСОБА_1  на подвір'ї Рівненського міського управління ГУ МНС України в Рівненській області, за адресою: м. Рівне, вул. Гетьмана Полуботка, 37,  одержав від  ОСОБА_4 хабар у розмірі 4 000 гривень.

          В поданій на вирок суду апеляції  прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не заперечуючи винності та кваліфікації дій засудженого, просить вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасувати та постановити новий вирок, яким визнати  ОСОБА_1  винним за ч.2 ст. 368  КК України та призначити йому покарання  у вигляді  позбавлення волі строком на п’ять років, з позбавленням права обіймати   посади,   пов'язані   з   виконанням   організаційно - розпорядчих функцій  чи займатись такою діяльністю в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування  строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, належного останньому на праві приватної  власності. Відповідно до ст. 54 КК України призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення спеціального звання –підполковник служби цивільного захисту.

             В обґрунтування апеляції прокурор зазначив, що вирок суду першої інстанції є незаконним в зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, оскільки покарання, призначене   ОСОБА_1 за своєю м’якістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.

      Заслухавши суддю-доповідача, міркування прокурора, який підтримав свою апеляцію та просить вирок суду скасувати і постановити новий вирок, доводи засудженого щодо законності вироку,  обговоривши наведені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню  з наступних підстав.

     Висновок суду про доведеність винності  ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинів ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, перевіреними судом у порядку ст. 299 КПК України та не заперечується у поданій апеляції.

Колегія суддів вважає, що суд вірно кваліфікував дії засудженого  ОСОБА_1 за ч.2 ст. 368 КК України.

     Згідно ч.1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання  у виді позбавлення волі  на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

       Суд першої інстанції  призначив ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст. 368 КК України  5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати   посади,   пов'язані   з   виконанням   організаційно - розпорядчих функцій  чи займатись такою діяльністю в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування  строком на 3 роки та   відповідно до ст. 75 КК України  звільнив його від відбування основного покарання з випробуванням та зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік, з покладенням на нього обов’язків, передбачених   п.п. 2,3 ч.1 ст.76 КК України.

В апеляції прокурор просить призначити те ж саме покарання, яке призначено місцевим судом. Доводів чому він вважає, що судом невірно застосована ст. 75 КК України в апеляції прокурор не навів. Не наведено будь-яких доводів і щодо незастосування до засудженого додаткового покарання у виді позбавлення засудженого спеціального звання.

    Тому доводи апеляції  про безпідставність звільнення засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням не можна в?изнати обґрунтованими, оскільки вони не ґрунтуються на законі.

         Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення  засуджених.

Рішення суду в частині звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням належним  чином мотив?овано відповідно до вимог ст. 65 КК України і є правильним.

         Так,  із матеріалів справи убачається, що суд при призначенні покарання ОСОБА_1  урахував  дані про особу засудженого, який раніше не судимий, начальником Рівненського МУ ГУ МНС України в Рівненській області характеризувався за місцем роботи виключно позитивно. Таку ж характеристику йому надано і за місцем проживання. Також ураховані пом'якшуючі покарання обставини, а саме  те, що він вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому,  має на утриманні неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебував. Таким чином, рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік  належним чином умотивовано,  ґрунтується на законі.

        Відповідно до ст.  372 КПК України  невідповідність ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею КК, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.

       Як вбачається з апеляції прокурора, прокурор не навів підстав, чому він вважає вирок суду   несправедливим внаслідок м'якості.

    Призначене  ОСОБА_1 покарання повною мірою відповідає характеру і ступеню тяжкості вчинених злочинів, особі винного та обставинам, які пом’якшують та обтяжують покарання.

   У зв’язку з цим суд вважає, що покарання, призначене ОСОБА_1 не є явно несправедливим внаслідок м’якості, є необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів, а тому в задоволенні апеляції прокурора  –необхідно відмовити.

     На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -                                          

                                            У Х В А Л И Л А:   

          Вирок Рівненського міського суду від 25 травня 2011 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції  –без задоволення.

Головуючий: підпис

         Судді