У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючого |
Селівона О.Ф., |
|
суддів за участю прокурора |
Скотаря А.М., Кузьменко О.Т., Колесниченка О.В., |
розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 31 січня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на постановлені судові рішення,
в с т а н о в и л а:
вироком Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 1 березня 2007 року засуджено:
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше неодноразово судимого, останній раз 20.05.2003 р. за ст.ст.185 ч.3, 75,76 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки,
за ч.3 ст.187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
раніше неодноразово судимого, останній раз 20.07.2006 р. за ст.ст.185 ч.3, 75 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки,
за ч.3 ст.187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю, а на підставі ч.4 ст.70 КК України остаточно на 7 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 квітня 2007 року вирок в порядку ст.365 КПК України змінено, виключено вказівку про призначення ОСОБА_2 покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України і він вважається засудженим за ч.3 ст.187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю. Попередній вирок щодо ОСОБА_2 від 20.07.2006 року постановлено виконувати самостійно.
В решті вирок щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_1 залишено без зміни.
За наведених у вироку обставин ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в кінці березня 2006 року о 21 год. за попередньою змовою між собою, останній знаходячись в стані алкогольного сп”яніння, орендували автомобіль ВАЗ-21088 під керуванням ОСОБА_5, приїхали до ОСОБА_6, проникли на територію її домоволодіння у нежилу врем”янку, звідки почали виносити продукти харчування. В момент крадіжки засуджених застала на місці ОСОБА_6 і почала вимагати повернути викрадене, однак ОСОБА_1 і ОСОБА_2, погрожуючи потерпілій і її малолітньому сину вбивством, покинули територію домолодіння, заволодівши майном ОСОБА_6 на загальну суму 377 грн.
У касаційних скаргах:
засуджений ОСОБА_2 стверджує, що не вчиняв злочину, за який його засуджено. На досудовому слідстві до нього і свідків застосовувались недозволені методи. Зазначає, що ні матеріальних, ні моральних претензій зі сторони потерпілих немає. Визнає себе винним тільки у незаконному проникненні на територію домолодіння потерпілої. За змістом скарги просить прийняти по справі справедливе рішення;
засуджений ОСОБА_1 вважає, що на досудовому слідстві і судом не встановлено факту заволодіння майном потерпілої ОСОБА_6, висловлювання в її адресу і її сина погроз вбивством, а також не встановлено факту його знаходження в стані алкогольного сп”яніння. Теж визнає себе винним лише в незаконному проникненні на територію домоволодіння потерпілої. За змістом скарги просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення і направити справу на нове розслідування в інший район Автономної Республіки Крим;
захисник ОСОБА_3 вважає, що в матеріалах справи відсутні докази вчинення ОСОБА_2 і ОСОБА_1 розбійного нападу крім неправдивих показань потерпілих і свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_7, яких у зв”язку з такими показаннями звільнили від кримінальної відповідальності. За змістом скарги просить кримінальну справу щодо ОСОБА_2 закрити за відсутністю в діях останнього складу злочину;
захисник ОСОБА_4, за змістом її касаційної скарги, вважає недоведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_6, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення і направити справу на нове розслідування в інший район Автономної Республіки Крим.
Заслухавши доповідача, прокурора, який просив залишити судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що судові рішення підлягають зміні за таких підстав.
Висновок про доведеність вини ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні зазначених дій, незважаючи на невизнання ними вини, суд у вироку обгрунтував дослідженими у судовому засіданні доказами, яким дав належну оцінку.
Зокрема, потерпіла ОСОБА_6 показала, що засуджені проникли на територію її домоволодіння та погрожуючи їй та її сину вбивством і підпалом будинку, висловлюючись нецензурною лайкою, викрали із нежилого приміщення продукти харчування та інше майно.
Потерпілий ОСОБА_8 дав аналогічні показання.
Свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_5 не заперечували в ході досудового слідства що їздили до будівлі Шаіпових разом із засудженими, які з території домоволодіння виносили якісь речі.
Недовіряти показанням потерпілих і названих свідків у колегії суддів немає підстав, а тому доводи у касаційних скаргах ОСОБА_1, ОСОБА_2, захисників ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про непричетність засуджених до вчинення даного злочину і їх обмову з боку потерпілих та свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_5 є безпідставними.
Як видно із матеріалів справи, на досудовому слідстві і судом досліджені всі обставини, які могли мати значення для справи; порушень вимог кримінально-процесуального закону, у тому числі й тих, які б були пов”язані із застосуванням недозволених методів ведення слідства щодо ОСОБА_2 і свідків по справі, перевіркою матеріалів справи не виявлено. Докази, зібрані у справі, є належними, відповідають вимогам допустимості, достатності і достовірності.
Разом з тим, органом досудового слідства, з чим погодився й суд, дії ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було кваліфіковано за ч.3 ст.187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров”я особи, що зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, з проникненням в інше приміщення.
Однак, колегія суддів вважає, що така кваліфікація дій засуджених є невірною.
Як вбачається із матеріалів справи, в ході судового слідства потерпіла ОСОБА_6 пояснювала, що погрози ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вона реально не сприймала, про що й ствердила у своїй заяві, надісланій на адресу апеляційного суду перед розглядом апеляцій засуджених, а тому три місяці не зверталася до правоохоронних органів, очикуючи добровільного повернення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 її майна.
У зв”язку з тим, що погрози застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров”я особи, що зазнала нападу, у даному випадку не вбачається, що випливає із показань самої потерпілої, тому дії засуджених слід перекваліфікувати з ч.3 ст.187 на ч.3 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров”я потерпілої, вчинений за попередньою змовою групою осіб, з проникненням в інше приміщення.
Доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що суд необгрунтовано послався у вироку на вчинення ним злочину в стані алкогольного сп”яніння і визнав це як обтяжуючу його вину обставину, є безпідставними, оскільки факт його знаходження в такому стані підтвердила в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6
Що стосується показань з цього приводу свідка ОСОБА_5, який на запитання суду відповів, що засуджені в стані алкогольного сп”яніння не знаходились, то колегія суддів оцінює їх критично, оскільки після постановлення вироку було винесено постанову для вирішення питання про притягнення даного свідка до кримінальної відповідальності за дачу завідомо неправдивих показань, які він змінив в ході судового слідства.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.394-396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційні скарги засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, захисників ОСОБА_4 і ОСОБА_3 задовольнити частково, а вирок Сакського міськрайонного суду від 1 березня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 квітня 2007 року змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з ч.3 ст.187 на ч.3 ст.186 КК України та призначити кожному покарання на 6 років позбавлення волі.
Судді:
Канигіна Г.В. Скотарь А.М. Кузьменко О.Т.