Судове рішення #17900934

30.08.2011

Справа №22ц - 3543                                                             Головуючий в І інстанції:

                                                                                             Дригваль В.М.

Категорія: 5                                                                         Доповідач: Майданік В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          2011 року  серпня  місяця  30  дня  колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого:    Орловської Н.В.,

суддів:         Кутурланової О.В.,

                              Майданіка В.В.

при секретарі          Шевардіній К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, до якої приєднався його представник ОСОБА_2, на рішення Високопільського районного суду Херсонської області від 11 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння,-


ВСТАНОВИЛА:

          21 січня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя. Просив виділити йому майно на загальну суму 16750грн. та стягнути з відповідачки судові витрати.

          Позов обґрунтований тим, що з серпня 2006 року по вересень 2010 року він та ОСОБА_3 проживали однією сім’єю у АДРЕСА_1 і за вказаний час набули майно на загальну суму 34660грн. (огорожа навколо будинку, сарай, скважина для води, три тони пшениці, одна тона чменя, 50кг кукурудзи, 20 листів шиферу, 5 тон шлаку, 5 тон піску, 400шт пиляного каменю, автопричіп до легкового автомобіля, два металевих швелера довжиною по 3м кожний, 1,5м труби діематром 200мм, алюмінієвий бідон ємкістю 40л, два кабана, свиноматка, бичок віком 7-8міс. Вагою 200кг, теличка віком 7-8міс. Вагою 100кг., 4 поросят по 50кг кожне).

          10 травня 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме майна на загальну суму 5885грн. (ДКУ вартістю 845грн., болгарку вартістю 365грн., сварку вартістю 1585грн., телевізор LG вартістю 930грн., кабана вартістю 2160грн.).  

Ухвалою суду від 11.05.2011 року вимоги за зустрічним позовом були об’єднані в одне провадження з первісним позовом.

          Рішенням Високопільського районного суду Херсонської області від 11 липня 2011 року у задоволенні первісного позову було відмовлено, а зустрічний позов було задоволено.

          У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати у повному обсязі і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог первісного позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального  і матеріального права та неповне з’ясування обставин справи. Зокрема, вказав, що суд безпідставно не взяв до уваги покази свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та безпідставно відмовив у допиті свідка ОСОБА_7 (сина ОСОБА_3), а також у допиті в якості свідків його та ОСОБА_3 Також зазначив, що суд не звернув увагу на те, що майном, яке за судовим рішенням витребувано в нього, він не заволодівав протиправно, він його взяв в порядку поділу спільного майна, про що дав ОСОБА_3 про це розписку.

          Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 у заяві повністю приєднався до вказаної апеляційної скарги.

          У своєму запереченні ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідача, учасників процесу, що з'явились, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Із матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

На підставі договору купівлі-продажу від 24.12.2010 року ОСОБА_3 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.27).

Фактично в цьому будинку вона проживає з 2006 року.

Шлюб між сторонами не зареєстровано. ОСОБА_3 перебувала з 22.08.1997 року у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 (а.с.30). При апеляційному розгляді справи ОСОБА_3 зазначила, що її чоловік ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Відповідно до положень ст.74 СК України в редакції закону від 22.12.2006 року якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними (ч.1); на майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно зі ст.ст.60, 69, 70 СК України, які входять до глави 8 цього Кодексу: майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності (ст.60); дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності (ст.69); у разі поділу цього майна їх частки є рівними (ст.70).

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 доведено належними доказами факт проживання однією сім’єю з ОСОБА_3 Незважаючи на заперечення цього факту останньою, докази у справі свідчать про протилежне. Так, допитаний при апеляційному розгляді справи свідок ОСОБА_7 (син відповідачки) підтвердив пояснення позивача, зазначивши, що його мати ОСОБА_3 та позивач проживали однією сім'єю з 2006 року протягом близько 4-х років. Аналогічні покази про сумісне проживання сторін дали свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які є батьками позивача, а також свідок ОСОБА_6

Разом з тим, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що ОСОБА_1 не доведено належними доказами наявність придбаного за власні кошти чи спільні з ОСОБА_3 кошти майна, вказаного ним у позовній заяві, на загальну суму 34660грн. Його покази та покази свідків з цього приводу є неконкретними і не свідчать про встановлення дійсного факту.

При вирішенні первісного позову в частині поділу майна суд повно, всебічно дослідив обставини справи та дав належну оцінку зібраним доказам у справі, а тому прийшов до вірного висновку про те, що сторони не придбавали за спільні кошти чи кошти ОСОБА_1 майно, вказане останнім у позовній заяві, на загальну суму 34660грн.

При цьому з мотивувальної частини судового рішення необхідно виключити посилання про те, що сторони не проживали однією сім’єю.

З огляду на те, що помилковість судового рішення стосується фактичної сторони справи і його правового обґрунтування, то вказане є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в частині вирішення первісного позову, а отже для часткового задоволення апеляційної скарги.

Що стосується рішення суду в частині задоволення зустрічного позову, то  колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи вказаний зустрічний позов, суд виходив з доведеності залишеною ОСОБА_1 розпискою того, що останній забрав 26.11.2010 року належне ОСОБА_3 майно на загальну суму 5885грн. (ДКУ вартістю 845грн., болгарку вартістю 365грн., сварку вартістю 1585грн., телевізор LG вартістю 930грн., кабана вартістю 2160грн.).

 

Проте з таким висновком суду повністю погодитися не можна, оскільки до нього суд дійшов при неповному з'ясуванні обставин справи та порушивши норми процесуального права, що згідно з п.п.1 та 4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Відповідно до копії розписки від 26.11.2010 року, справжність якої сторонами не оспорюється, ОСОБА_1 забрав ДКУ, болгарку, сварку, 1 порося 180кг, материн телевізор марки LG (а.с.26).

Заперечуючи проти зустрічного позову, ОСОБА_1 зазначав, що не заволодівав протиправно вказаним майном, яке вони придбали спільно, що ОСОБА_3 не довела своє право власності на нього.

Отже, сам факт написання зазначеної розписки ОСОБА_1 не свідчить про протиправність вказаних його дій, натомість свідчить про досягнуту між сторонами з цього приводу домовленість.

З огляду на наведене колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову як незаконне і необґрунтоване підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вказаного позову.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-


ВИРІШИЛА:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_1, до якої приєднався його представник ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення Високопільського районного суду Херсонської області від 11 липня 2011 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння –скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цього позову.

В іншій частині рішення Високопільського районного суду Херсонської області від 11 липня 2011 року змінити. Виключити з його мотивувальної частини посилання на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не проживали однією сім’єю.

              Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.


Головуючий:          

Судді:



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація