30.08.2011
Справа №22ц - 3595 Головуючий в І інстанції:
Марків Т.А.
Категорія: 27 Доповідач: Майданік В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2011 року серпня місяця 30 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого: Орловської Н.В.,
суддів: Кутурланової О.В.,
Майданіка В.В.
при секретарі Шевардіній К.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 20 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору позики, -
ВСТАНОВИЛА:
26 січня 2011 року ОСОБА_3, пославшись на ч.ч.1, 2 і 5 ст.203, 234 ЦК України, на фіктивність договору, відсутність у відповідачки наміру надавати кошти та неотримання ним цих коштів, невідповідність правочину Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору позики від 30.06.2010 року, згідно з яким він отримав від відповідачки позику в сумі 35000грн.
Рішенням суду від 20.06.2011 року у задоволенні позову було відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права і неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, вказав, що суд не прийняв до уваги ту обставину, що відповідачка згідно з Законом України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” не мала права надавати кошти в позику. Також зазначив, що у справі містяться докази того, що вказаний договір є фіктивним, відповідачка не мала наміру надавати йому кошти в позику, він цих коштів не отримував, між ними раніше склалися відносини щодо спільного вирощування сільськогосподарської продукції, під час яких вони вкладали свої кошти. Також вказала, що суд не звернув увагу на показання свідка ОСОБА_5 про те, що її громадянський чоловік склав відповідну розписку про отримання грошей під тиском. Крім того, зазначила, що суд неправильно оцінив докази, зокрема, не взяв до уваги матеріали, на підставі яких було відмовлено в порушенні кримінальної справи, невірно витлумачив зміст розписки.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на наступних підставах.
З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.
Згідно з письмовим договором позики від 30.06.2010 року (а.с.5): позикодавець ОСОБА_4 передав позичальнику ОСОБА_3 35000грн., а останній зобов'язується використовувати вказану суму в строк до 01.11.2010 року (п.п.1, 2); факт отримання грошей підтверджується розпискою, власноручно написаною позичальником в момент передачі суми позики (п.1); при неповерненні суми позики позичальник зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10% річних від простроченої суми (п.7).
Відповідно до письмової розписки від 30.06.2010 року позивач зобов’язався повернути ОСОБА_4 до 01.11.2010 року 35000грн., вкладених у вирощування с/г продукції (а.с.27).
Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до положень ст.1047 вказаного Кодексу: договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч.1); на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2).
Згідно зі ст.1049 зазначеного Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику. Наслідком порушення договору позики є відповідальність, встановлена ст.625 цього Кодексу (ст.1050 ЦК України).
Відповідно до положень ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином (ч.1); фіктивний правочин визнається судом недійсним (ч.2).
Згідно зі ст.1051 вказаного Кодексу позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
При апеляційному розгляді справи сторони підтвердили, що судом досліджувалися оригінали договору позики та розписки, позивач підтвердив справжність цих документів. Відповідачка ж пояснила, що у неї з позивачем було спільне поле, яке вони спільно обробляли, проте у кожного з них були ї інші земельні ділянки і кошти позивач позичав у неї саме для обробітку зазначеної своєї окремої земельної ділянки.
Суд повно, всебічно дослідив обставини справи та дав належну оцінку зібраним доказам у справі, а тому прийшов до вірного висновку про те, що позивачем не надано належних доказів фіктивності та безгрошовості договору позики і що відповідачка, надаючи позику, діяла в рамках чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються, як такі, що не обґрунтовані вимогами закону, належними доказами і такі, що висновки суду не спростовують.
Колегія суддів вважає, що не відповідає дійсності висновок органу дізнання про нібито визнання ОСОБА_4 безгрошовості договору позики, викладений у постанові про відмову у порушенні кримінальної справи від 15.05.2011 року (а.с.31) за наслідком розгляду звернення ОСОБА_3 про факт погрози фізичною розправою. З витребуваних судом матеріалів, на підставі яких було відмовлено у порушенні кримінальної справи, не вбачається визнання відповідачкою факту ненадання позивачу позики. Натомість, у всіх своїх поясненнях вона постійно наголошує на тому, що надавала позивачу вказану позику в розмірі 35000грн.
Оскільки суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст.308 ЦПК України це є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 20 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий:
Судді: