ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.09.2011 року Справа № Б26/18-10-5
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Головка В.Г. (доповідач)
суддів: Логвиненка А.О., Стрелець Т.Г.
при секретарі: Соловйовій О.І.
за участю представників сторін:
від скаржника: ОСОБА_1, довіреність від 11.01.11;
від боржника: ОСОБА_2, довіреність від 01.03.11;
від розпорядника майна: ОСОБА_3, довіреність від 06.09.11;
представник кредитора у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства “МЕГАБАНК”, м. Харків на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31 березня 2011 року у справі № Б26/18-10-5
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Чорметмеханізація”, м. Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації “Дніпрокран”, м. Дніпропетровськ
про визнання грошових вимог,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31 березня 2011 року (суддя Калиниченко Л.М.) визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Чорметмеханізація” до товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації “Дніпрокран” на суму 3 404 670, 22 грн. черга задоволення, 322 438, 83 грн. черга задоволення, 125 грн. –І черга задоволення, зобов’язано розпорядника майна Лукашука М.В. включити до реєстру вимог кредиторів визнані господарським судом вимоги кредитора.
Не погодившись з зазначеною ухвалою господарського суду, публічне акціонерне товариство “МЕГАБАНК” звернулося з апеляційною скаргою, просило ухвалу суду скасувати, посилаючись на наступне:
- незважаючи на рекомендації Вищого господарського суду України, суд першої інстанції не проаналізував обставини справи стосовно накладення арешту на грошові кошти боржника на суму 20 059 926, 16 грн. у контексті укладеного договору купівлі –продажу та подальшого порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації “Дніпрокран”, а також обставини та норми законодавства щодо підстав та порядку виникнення права власності на цінні папери –іменні акції;
- оскаржувана ухвала прийнята лише на підставі словесних пояснень боржника стосовно правомочності генерального директора на підписання договору купівлі –продажу, підтверджуючих документів боржником не надано, тощо.
У відзиві на апеляційну скаргу на апеляційну скаргу боржник та конкурсний кредитор просили ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Представник розпорядник майна підтримав боржника та кредитора щодо залишення ухвали суду без змін, пославшись на те, що на підприємстві знаходиться необхідне майно для забезпечення виконання кредитних зобов’язань.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2011р. ухвалу залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Вищий господарський суд України постановою від 27.07.2011р. скасував зазначену постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду з причин неповного з’ясування обставин справи та неналежного виконання вказівок суду касаційної інстанції, направивши справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Представник кредитора після відкладення розгляду справи в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому суд вважає можливим розглянути скаргу у його відсутність за наявними в матеріалах справи документами.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Із матеріалів справи вбачається, що 04.03.2010р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області було порушено провадження у справі №Б26/18-10 за заявою ПАТ ”Мегабанк” до боржника ТОВ ”Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації ”Дніпрокран”, м. Дніпропетровськ про визнання банкрутом.
Процедура розпорядження майном боржника введена 27 квітня 2010 року строком на шість місяців, до 27 жовтня 2010 року, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Лукашука М.В.
Оголошення про порушення відносно боржнику справи про банкрутство опубліковано в газеті “Голос України” від 18 травня 2010 року №89.
03 червня 2010 року з заявою про визнання грошових вимог в розмірі 3 727 109, 05 грн. звернувся кредитор боржника товариство з обмеженою відповідальністю “Чорметмеханізація”.
Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Чорметмеханізація” до товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації “Дніпрокран” в розмірі 3 120 100 грн. виникли в результаті невиконання боржником умов договору купівлі –продажу цінних паперів №Б-309-145 від 25 серпня 2009 року.
На підставі вказаного договору боржник придбав у власність у кредитора знерухомлені прості акції відкритого акціонерного товариства “Борисфен” в кількості 1 300 000 грн. на загальну суму 3 120 100 грн.
Вказану суму боржник повинен був сплатити кредитору на протязі 3-х банківських днів з дати підписання договору.
Згідно п.1.3 договору право власності на цінні папери переходить до покупця з моменту зарахування цінних паперів на рахунок з цінних паперів покупця у зберігача.
Документом, що підтверджує факт здійснення переходу права власності на цінні папери на користь покупця, є виписка з рахунку у цінних паперах покупця у зберігача (п.1.4 договору).
За актом прийому –передачі від 27 серпня 2009 року прості акції відкритого акціонерного товариства “Борисфен” у кількості 1 300 000 шт. номінальною вартістю 0, 25 грн. на загальну суму 3 120 100 грн. передані продавцем покупцю (т.1 а.с.9).
В той же день боржник став власником вказаних цінних паперів, що підтверджується копією виписки про операції з цінних паперів №077317, засвідченою зберігачем товариством з обмеженою відповідальністю “ДФК “Славутич –Капітал” (т.2 а.с.34) та не суперечить вимогам ст.5, 13 Закону України “Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”.
Пунктом 2.1 договору сторони обумовили, що покупець протягом трьох банківських днів з дати підписання цього договору самостійно сплачує продавцю суму договору, визначену в п.1.2 договору, шляхом здійснення переказу на рахунок продавця, зазначений у п.7.1 цього договору.
Пунктом 4.3 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної сплати коштів, згідно п.2.1 цього договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірів подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховувалася пеня, від суми заборгованості за кожен банківський день прострочки.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Доказів оплати боргу у сумі 3 120 100 грн. та пені за прострочку виконання грошового зобов’язання боржником не надано.
Боржник визнав заборгованість, доказів сплати боргу в сумі 3 120 100 грн. не надав, тому суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги конкурсного кредитора.
Скаржник Публічне акціонерне товариство “МЕГАБАНК” вважає договір купівлі –продажу цінних паперів №Б-309-145 від 25 серпня 2009 року недійсним на підставі того, що генеральний директор боржника ОСОБА_5 не підписував вказаний договір, посилаючись на протокол допиту ОСОБА_5, який був складений в рамках розслідування кримінальної справи №10100027 порушеної за ст.190 ч.4 Кримінального кодексу України за фактом заволодіння шахрайським шляхом грошима Акціонерного товариства “Банк “Золоті Ворота”, скоєного службовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації “Дніпрокран”.
Касаційна інстанція наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції, встановлюючи, що договір купівлі-продажу був підписаний уповноваженою особою –ОСОБА_5, послався на лист слідчого ОВС СУ ГУМВС України в Харківській області від 30.03.2011 року № 47/5879 та пояснення ОСОБА_5, зареєстровані приватним нотаріусом у реєстрі № 703, однак не надав оцінки іншому листу - начальника СВ УБОЗ ГУМВС України в Харківській області від 09.08.2010 року № 111/17-0213, з якого вбачається, що допитаний у якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що на посаді генерального директора Боржника він ніколи не перебував та обов'язки генерального директора не виконував, уточнивши, що паспорт громадянина України був ним втрачений у 2008 році. Отже, апеляційний суд надав перевагу одним доказам над іншими, не усунувши протиріччя в згаданих листах.
Відповідно до довідки з ЄДРПОУ АБ № 692577 керівником товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації “Дніпрокран” є ОСОБА_5, який був призначений на посаду з 10.08.2009р. на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства (а.с.70-71 т.2).
Факт перебування ОСОБА_5 в трудових відносинах з ТОВ “Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації “Дніпрокран” підтверджується також рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 31.03.2011р. у справі №2-798/11. Дане рішення набрало законної сили.
За ст.35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Суд касаційної інстанції в постанові від 27.07.2011р. послався на те, що судом апеляційної інстанції не була дана правова оцінка даній угоді щодо дотримання, зокрема норм ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України.
Раніше зазначалось та досліджувалось судом першої інстанції, що договір купівлі-продажу цінних паперів було укладено генеральним директором ОСОБА_5 на виконання рішення власника товариства від 03.07.2009р. з метою продажу акцій за більш високою ціною для погашення банківського кредиту.
Відсутні підстави вважати, що, укладаючи договір купівлі-продажу цінних паперів, сторони не мали на меті його виконання через відсутність у боржника грошових коштів.
Посилання боржника на те, що цінні папери придбавались з метою їх подальшого перепродажу та отримання прибутку, банком не спростовано.
Отже, правочин було вчинено особою, яка мала необхідні повноваження, волевиявлення учасників правочину було вільним, а сам правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, які ним обумовлені, тобто з дотриманням вимог ст.203 Цивільного кодексу України.
Крім того, на день прийняття господарським судом ухвали про задоволення вимог конкурсного кредитора договір купівлі-продажу цінних паперів в установленому не оскаржено та не скасовано.
Судом касаційної інстанції зазначено, що на момент укладання угоди діяла ухвала господарського суду Харківської області від 18 червня 2009 року, якою накладено арешт на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації “Дніпрокран” в розмірі 20059926,16грн. і це перешкоджало вчиняти будь-які дії щодо укладання договору купівлі-продажі.
Дійсно така ухвала була прийнята господарським судом Харківської області, однак боржник не міг знати про її існування, оскільки не був учасником того спору, а про накладення арешту на грошові кошти та заборону вчиняти будь-які дії дізнався від виконавчої служби лише 28.09.2009р., тобто після укладення угоди, що підтвердив представник боржника в судовому засіданні.
Цей факт підтверджується також листом Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 15.08.2011р. №30131/08, який долучено до матеріалів справи.
Колегія суддів враховує також те, що ухвалою господарського суду Харківської області не заборонялось укладання господарських договорів.
За таких обставин колегія суддів вважає, що господарський суд вірно дійшов до висновку щодо визнання грошових вимог кредитора.
Доводи апеляційної скарги, у тому числі з посиланням на неповне з’ясування обставин справи, не заслуговують на увагу, оскільки розгляд справи здійснено господарським судом при об’єктивному дослідженні доказів, наданих учасниками судового процесу.
За наведених обставин не підлягає задоволенню клопотання скаржника щодо зупинення провадження у справі до вирішення судом іншої справи про визнання угоди недійсною.
Більш того, вирішення спору у іншій справі не перешкоджає розгляду даної справи та не позбавляє скаржника права на звернення до суду з заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами у разі вирішення спору на його користь.
Враховуючи викладене, підстав для скасування ухвали суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.
Керуючись ст.99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2011 року по справі № Б26/18-10-5 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий В.Г.Головко
Судді Т.Г.Стрелець
А.О.Логвиненко