Справа № 22-ц-1480/11  14.09.2011    14.09.2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-1480/11                                                  Суддя суду 1-ї інстанції  Демінська О.І.

Категорія 27                                                                     Доповідач апеляційного суду Ямкова О.О.

У Х В А Л А

Іменем  України

14 вересня 2011 року                                                                       м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

            головуючої -  Мурлигіної О.Я.,

            суддів: Царюк Л.М., Ямкової О.О.,

          при секретарі Кулик О.В.,

            за участю:   відповідача – ОСОБА_3,                                                  

розглянувши   у   відкритому   судовому   засіданні   в   місті   Миколаєві   цивільну справу

за   апеляційними   скаргами

ОСОБА_3                                

на рішення та ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області від 17 березня 2011 року і 24 травня 2011 року

за   позовом

ОСОБА_4

до ОСОБА_3

про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И Л А:  

В січні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до  ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, укладеним між сторонами 15 травня 2007 року на суму 17 000 грн. 00 коп., що підтверджено розпискою про одержання коштів. Строк виконання зобов’язань настав 15 листопада 2008 року, але боржниця у добровільному порядку повернути борг відмовляється, у зв’язку з чим ним нарахована сума процентів за користування грошами в розмірі 3 804 грн. 16 коп., 3% річних в сумі 1020 грн. 00 коп. та 4 584 грн. 66 коп. збитків від інфляції.

Рішенням Новоодеського  районного суду Миколаївської області  від 17 березня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено, ухвалено про стягнення на його користь з ОСОБА_3  21 584 грн. 66 коп. загальної суми боргу за договором позики та судові витрати.

Ухвалою Новоодеського  районного суду Миколаївської області  від 24 травня 2011 року виправлена описка в рішенні суду від 17 березня 2011 року і зазначено про стягнення на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_3 26 408 грн. 82 коп. загальної суми боргу за договором позики.

          В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалу суду і ухвалите нове рішення, яким  у задоволені позову відмовити, оскільки вона грошей за розпискою не отримувала, а тому позивач не має право вимагати від неї сплати процентів та збитків від інфляції.

          Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі,  перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Суд першої інстанції, в межах заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, належно оцінив надані сторонами докази і дійшов вірного висновку, що відповідно до ст. ст. 1046, 1047 ЦК України сторони мали намір укласти договір позики, якій оформили в простий письмовій формі.

На виконання договору позичальниця отримала від позикодавця грошові кошти в сумі 17 000 грн. 00 коп. строком до 15 листопада 2008 року, що підтверджено нею письмовою розпискою (а.с.4).

За змістом ст. ст. 202, 203 ЦК України правочин має вчинятися за волевиявленням сторін з погодження усіх суттєвих умов у формі, встановленій законом.

У відповідності до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як убачається з матеріалів справи, сторони в розписці не визначили розмір процентів, які відповідач повинна сплачувати на користь позивача за користування одержаними від нього коштами. Тому позикодавець правильно розрахував суму процентів, виходячи із рівня облікової ставки Національного банку України  за період з 15 листопада 2008 року по 31 січня 2011 року в загальному розмірі 3 804 грн. 16 коп..

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При вирішенні справи судом встановлено, що на момент звернення ОСОБА_4 до суду з позовом до ОСОБА_3 зобов’язання за договором позики нею не виконані, оскільки прийнявши виконання зобов’язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному розмірі. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов’язку (частини 1, 3 ст. 545 ЦК України).

За такого, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з боржника ОСОБА_3 правильно розраховані позикодавцем ОСОБА_4 4 584 грн. 66 коп. збитків від інфляції, виходячи з індексу споживчих цін на Україні за період з 15 листопада 2008 року по 31 грудня 2010 року та 1020 грн. 00 коп. 3% річних за 2009-2010р.р..

Доводи ОСОБА_3 в апеляційної скарзі про відсутність у неї боргу за договором позики є безпідставними, оскільки наявність оригіналу розписки у кредитора свідчить про існування невиконаного нею зобов’язання.

Щодо її посилань про видачу нею розписки з метою приховування іншого зобов’язання між сторонами, то суд не приймає це до уваги, так як статтею 1053 ЦК України передбачена заміна боргів, що виникли з інших зобов’язань, позиковим зобов’язанням за домовленістю сторін та з дотриманням письмової форми.

Такими чином, правильно встановивши такі обставини справи та надавши їм вірну правову оцінку, місцевий суд обґрунтовано задовольнив позов і усунув описку в рішенні, зазначив в його резолютивної частині загальний розмір суми заборгованості за договором позики.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не спростовують висновків місцевого суду, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення та ухвали, постановлених з додержанням вимог матеріального і процесуального права. В зв’язку з чим, апеляційна скарга в силу ч. 1 ст. 308 ЦПК підлягає відхиленню.

          Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л  И Л А:

Апеляційні скарги  ОСОБА_3 відхилити, а рішення  та ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області  від 17 березня 2011 року і 24 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду  цивільних та кримінальних справ.

Головуюча

Судді