02.08.2011
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2011 р. Справа № 2а/0470/6788/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Луніна О.С. < Текст >
при секретаріГрунт Ю.В.
представники сторін в судове засідання не з’явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 2а/0470/6788/11 за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляріс Плюс»про стягнення податкового боргу, -
ВСТАНОВИВ:
У червні 2011 року Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Дніпропетровська звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, в якому просила стягнути кошти з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляріс Плюс»у рахунок погашення податкового боргу по комунальному податку у сумі 258,18 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що заборгованість у відповідача виникла внаслідок порушення п.п. 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: не надано звітність по податку на додану вартість у строки, визначені законодавством.
Від представника позивача надійшло клопотання в якому він просив позов задовольнити та розглянути справу без його участі.
Відповідач заперечень на позовну заяву та повноважного представника у судове засідання не направив. Про час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином. Однак на адресу суду повернувся конверт з поштовою відміткою «адресат не розшукан». Частиною 11 ст. 35 КАС України вважається, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Тому, у відповідності до ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.
Так, з 01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, з 01.01.2011 року Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Закон України «Про систему оподаткування»втрачають чинність.
У зв’язку з тим, що правовідносини, щодо наслідків несплати податків юридичної особи виникли до набрання чинності Податкового Кодексу України, суд приходить до висновку, що в даному випадку слід застосовувати саме норми Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Поляріс Плюс»зареєстроване рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради 13.02.2008 року свідоцтво серії А01 046627. Підприємство перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська.
Фахівцями ДПІ у Жовтневому районі у м. Дніпропетровську було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання податкової звідності, за результатами якої складено акт №9359/1503/32351051 від 07.12.2010.
Вказаним актам встановлено, що відповідачем не подано податковий розрахунок комунального податку за 2 та 3 квартали 2010 граничний, строк подання яких було 09.08.2010 та 09.11.2010 відповідно, чим порушено п.п. 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(зі змінами та доповненнями), ст.. 3 рішення Дніпропетровської міської ради від 30.07.2003 №6/11 «Про комунальний податок».
На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення №0006281503/0 про нарахування штрафних санкцій за виявлені порушення у сумі 340 грн., яке було розміщено на дошці податкових оголошень 30.12.2010 року.
Відповідно до зворотнього боку облікової картки платника податку, у ТОВ «Поляріс Плюс» мало переплату у сумі 81,82 грн., а тому податковий борг відповідача станом на 18.05.2011 становить 258,18 грн.
Відповідач винесене податкове повідомлення-рішення ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржував, доказів сплати податкового боргу до суду не надавав.
Так, відповідно до ст.4 Закону України «Про систему оподаткування»платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Відповідно до ст. 9 Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни, у зв'язку з чим повинні подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до ст.15 Закону України «Про систему оподаткування»до переліку місцевих податків та зборів віднесено комунальний податок.
Згідно зі ст.15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»№ 56-93 від 20.05.1993 р. (який діяв на момент вчинення правопорушення) комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Статтею 18 вищезазначеного Декрету передбачено, що органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.
Відповідно до п.п.4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.
Відповідно до підпунктів 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Згідно до п.п.6.2.4 п.6.2 ст.6 цього ж закону, у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.
Відповідно до пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Положеннями п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 цього ж закону, платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Відповідно до положень пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(який діяв до 01.01.2011 року) фінансові (штрафні) санкції, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у судовому порядку органами державної податкової служби.
Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(зі змінами від 02.12.2010) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках передбачених законом.
Також, пунктом 20.1.18 ст. 20 Податкового кодексу України ( який набрав чинності з 01.01.2011р.) передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платників податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 254 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляріс Плюс» про стягнення податкового боргу – задовольнити.
Стягнути кошти з рахунків боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляріс Плюс» (код ЄДРПО 32351051) у рахунок погашення податкового боргу по комунальному податку у сумі 258,18 грн. на користь державного бюджету (р/р 33219828700005, одержувач ВДК у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, код ЄДРПОУ 24246786, банк одержувача ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код платежу 16010200).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя < (підпис) >
< Текст >
< Список >
< Список >
< Список >О.С. Луніна
< Текст >
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >