Справа № 2-306/2008
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2008 р. Київський районний суд м. Сімферополя в складі:
головуючої судді Чумаченко Р.Д.,
при секретарі Ліфінцової Я.В.
за участю адвоката Кирюхіна В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіонального Управління в Автономні Республіці Крим Державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” про поновлення на роботі , стягнення заборгованості за час вимушеного прогулу, матеріальної та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом про поновлення її на роботі на посаді начальника відділу надання кредитів Регіонального Управління в Автономні Республіці Крим Державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву”, стягнення матеріальної шкоди у розмірі 1184 грн., моральної шкоди в сумі 7700 грн, відшкодування судових витрат. В ході судового розгляду справи позивачка доповнила свої вимоги і просила стягнути середній заробіток за період вимушеного прогулу у розмірі 10152,08 грн., допомогу з непрацездатності в сумі 4257,20 грн., уточнила розмір судових витрат - 500 грн. за надання юридичних послуг адвокатом ОСОБА_2
У судовому засіданні 14.02.2008 р. ОСОБА_1 знов уточнила і доповнила свої вимоги, представила розрахунок заборгованості по заробітній платні за час вимушеного прогулу в сумі 9005,05 грн., допомоги з тимчасової непрацездатності - 3831,48 грн., збільшила розмір моральної шкоди до 10000 грн., судових витрат до 1500 грн. Також позивачка просила суд притягнути до адміністративної відповідальності за порушення вимог законодавства про працю директора Фонду ОСОБА_3 і накласти на нього стягнення виді штрафу у розмірі 850 грн.
У судовому засіданні позивачка свої уточнені вимоги підтримала.
Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився, сповіщений належно, надав суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, письмове заперечення проти позову. В попередніх засіданнях представник позивача також проти позову заперечував, вважаючи його необґрунтованим.
Вислухав позивачку, її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 прийнята на роботу до відповідача наказом № 70 від 18.12.03 р. фахівцем 1 категорії, потім головним фахівцем, начальником відділу інформаційного забезпечення. Наказом № 21/1 від 11.11.05 р. ОСОБА_1 призначена на посаду начальника відділу надання кредитів Регіонального управління в АР Крим Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву».
Наказом № 2-л від 06.02.2007 р. позивачка звільнена з роботи за власним бажанням - по ст.38 КЗпП України.
У судовому засіданні позивачка пояснила, що 01.02.2007 р. вона під тиском директора управління ОСОБА_3в службовому кабінеті останнього написала заяву про звільнення за власним бажанням. Цього ж дня заява про звільнення була відкликана нею іншою заявою, яка була зареєстрована у встановленому порядку (а.с.4). З 01.02.2007 р. у зв'язку із захворюванням позивачки, їй був відкритий листок непрацездатності по 05.02.2007 р. включно. Даний лист непрацездатності був прийнятий відповідачем до оплати, позивачка розцінювала це як продовження трудових відносин, оскільки заява про звільнення нею була відкликана. З 06 лютого 2007 р. позивачці знов був відкритий лист непрацездатності, непрацездатність тривала до 28 березня 2007р. включно.
ОСОБА_1 пред'являла листи непрацездатності за вказаний період відповідачу для оплати, вважаючи себе працюючою. Проте відповідач оплату листів непрацездатності не проводив, направив позивачці поштою трудову книжку із записом про звільнення з 06.02.07 р. З наказом про звільнення вона не була ознайомлена.
Позивачка указує, що незаконним звільненням з роботи їй причинна матеріальна і моральна шкода, яку вона оцінює, відповідно, в сумах 1184 і 10000 грн. В обґрунтовування указує, що вона важко переживала ситуацію, що склалася, що привело до значного погіршення стану здоров'я, загострилися хвороби, вона вимушена проходити лікування, у тому числі і платне, що спричинило матеріальні витрати в сумі 1184 грн., які, на думку позивачки, підлягають відшкодуванню відповідачем. Суму витрат підтверджує касовими чеками ЧП «Клінічна лікарня» ( а.с.10). Крім того, відсутність роботи порушила її життєвий устрій, вона вимушена знаходити кошти для існування, від чого страждала вона і її сім'я. Моральну шкоду позивачка оцінює в сумі 10 000 грн.
Згідно ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір , укладений на невизначений термін, попередивши про це власника або уповноважений їм орган письмово за два тижні.
Працівнику надається право відкликати подану їм заяву про звільнення за власним бажанням до закінчення двотижневого терміну. Це безумовне право працівника.
Позивачка ОСОБА_1 подала заяву відповідачу про звільнення за власним бажанням з 01.02.2007 р. На даній заяві є віза керівника «в наказ з 01.12.07 р.» (а.с.3). Цього ж дня ОСОБА_1 подала заяву про відгук заяви. Ця заява зареєстрована відповідачем, про що є відмітка на самій заяві - вх. № 45 від 01.02.07 р. 16-45, підпис ( а.с.4). Крім того, судом в судовому засіданні оглядалася книга реєстрації вхідної кореспонденції установи, в якій під № 45 від 01.02.02007 р. дійсно зареєстровано дану заяву позивачки.
Виходячи з висловлених обставин, суд приходить до висновку про те, що наказ про звільнення позивачки з 06.02.2007 р. по ст.38 КЗпП України виданий без її згоди і є незаконним , а її вимоги в частині поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за період вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди обґрунтованими .
Відповідно до ст. 235 КЗпП України, при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, що розглядає трудовий спір, одночасно ухвалює рішення про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи..
За період з 01.02. по 29.03.2007 р. позивачка хворіла, що підтверджується листками непрацездатності, копії яких є в матеріалах справи. Розрахунок оплати по лікарняних листах провів Фонд соціального страхування, який є в матеріалах справи і який не оспорюється відповідачем. Згідно цьому розрахунку, виплаті по листках непрацездатності на користь ОСОБА_1 підлягає сума 3831,48 грн. Остання також згодна з вказаним розрахунком.
За період з 30 березня 2007 р. по 14 лютого 2008 р. підлягає виплаті середній заробіток за період вимушеного прогулу. Сума виплати за вказаний період складає 9005, 05 грн., згідно розрахунку позивачки. Суд приймає вказаний розрахунок, оскільки він проведений на підставі даних відповідача про середній заробіток позивачці за 2 місяці перед звільненням (довідка про середній заробіток, а.с.27).
Суд вважає, що вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню. Дійсно, незаконним звільненням позивачці заподіяні певні моральні страждання, оскільки вона на тривалий період часу залишалася без роботи, погіршився її стан здоров'я. В результаті змінився в гіршу сторону звичний устрій життя, потрібні додаткові зусилля для організації свого життя. На думку суду, у відшкодування моральної шкоди підлягає відшкодуванню сума 2000 грн.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з вказаного положення процесуального закону, суд не знаходить підстав до задоволення позову в частині відшкодування матеріальної шкоди. Позивачка не представила доказів того, що матеріальна шкода в необхідній сумі завдана їй з вини відповідача.
Також не підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки вказана нею сума судових витрат 1500 грн., оскільки сплата цієї суми не підтверджена відповідним платіжним документом.
Вимоги позивачки про залучення начальника Фонду ОСОБА_3до адміністративної відповідальності також не підлягають задоволенню, оскільки суд не наділений повноваженнями складання протоколу про адміністративне правопорушення, який є підставою залучення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідач в своїх письмових запереченнях на позов як на підставу відмови в його задоволенні посилався на те, що позивачка пропустила термін на подачу позову до суду.
Дійсно, згідно ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору в суд у справах про звільнення в місячний термін з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Як встановлено в ході судового розгляду, копія наказу про звільнення позивачці вручена не була, трудова книжка, порушуючи п.4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, була направлена позивачці поштою без її на те письмової згоди.
Крім того, ОСОБА_1 з 01.02.2007 р. до кінця березня 2007 р. хворіла, що підтверджується листками непрацездатності, виданими на її ім'я.
По вказаним причинам позивачка пропустила термін на вчасне звертання в суд із зазначеним позовом, ці причини визнаються судом поважними, є підставою до відновлення терміну.
На підставі викладеного, ст.ст. 5-1, 38, 233, 234, 235 КЗпП України, 213-215, 256 ГПК України, с у д
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 термін на звернення до суду із зазначеним позовом.
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу надання кредитів Регіонального Управління в Автономні Республіці Крим Державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву”.
Стягнути з Регіонального Управління в Автономні Республіці Крим Державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 9005,05грн., допомоги по тимчасовій непрацездатності 3831,48 грн., в відшкодування моральної шкоди 2000 грн., всього 14836,53 грн.
В решті частки позову відмовити.
Допустити рішення в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць , в розмірі 855,86 грн. до негайного виконання.
Стягнути з РУ в АРК ДСФУ “ДФСМЖБ” в дохід держав судовий збір в розмірі 136,90 грн., та за інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи 30 грн.
На рішення може бути принесена заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів зі дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суд АР Крим, через Київський районний суд м. Сімферополя.
Суддя