ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
10.10.06 Справа№ 5/1550-13/263
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Щигельській О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: ПП “Василевс”, м.Львів
до відповідача: ДПІ у Шевченківському районі м.Львова, м.Львів
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін:
Від позивача: Кінаш В.В. - представник
Від відповідача: Мельничук В.А. –гол.держ.податк.інспектор юр.відділу, Ортинська Н.М. –гол.держ.податк.інспектор юр.відділу
Відкрито провадження у справі за позовом ПП “Василевс”, м.Львів до відповідача: ДПІ у Шевченківському районі м.Львова, м.Львів про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 31.01.06р. №0000042230/0/2058.
З”ясовано:
як викладено в позовній заяві, що: державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова проведено позапланову перевірку ПП «Василевс»з питань своєчасності поступлення валютної виручки по експортних операціях. По результатах перевірки складено акт № 6/22-0/23968224 від 30.01.2006 року. На підставі цього акту було винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0000042230/0/2058 від 31.01.2006 року, яким позивача зобов'язано в десятиденний термін сплатити 9072,68 гри. пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.
Нарахування пені відбулось внаслідок того, що згідно контракту № 6/1 від 20.01.2005 року між ПП «Василевс»(Україна) та фірмою «Древ-Пол»(Польща) виникла заборгованість польської сторони в сумі 3086 доларів США , яка існувала більше ніж 90 днів - термін передбачений ст. 1 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». На основі ст. 4 вказаного закону ДПІ Шевченківського р-ну провела нарахування пені.
Оскаржуване податкове повідомлення - рішення позивач вважає необгрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству України і підлягає скасуванню з наступних підстав:
в ст. 1 ЗУ «Про порядок здіснення розрахунків в іноземній валюті»визначено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення, але не визначено, що саме розуміється під виручкою в іноземній валюті,
В ЦК України, ГК України, КК України, ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», ДКМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»визначення терміну виручка в іноземній валюті відсутнє.
Відповідно до п. 7.3.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств” виручка в іноземній валюті це балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв”язку з продажем товарів (робіт, послуг). Тобто законодавцем передбачено, що виручка в іноземній валюті, це реально отримані кошти в іноземній валюті.
Відповідно до наведеного, як вважається позивачем, суму заборгованості польського контрагента позивача неможна вважати виручкою в іноземній валюті до погашення заборгованості, отже, порушення термінів визначених в ст. 4 ЗУ ««Про порядок здіснення розрахунків в іноземній валюті»не було.
Після сплати польською стороною боргу, а саме: 21.11.2005 року в сумі 1034 долара США та 22.12.2005 року в сумі 2100 долара США, дані кошти стали виручкою в іноземній валюті і були зараховані на валютний рахунок.
Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 1 ЗУ «Про систему оподаткування», податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають». Види податків та зборів встановлені ст. ст. 14, 15 зазначеного закону. Серед них нема пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД. Відповідно до цього пеню, яка нарахована оскаржуваним рішенням, не можна вважати податковим платежем.
ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначає, що податкове зобов'язання це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;
Відповідно до цього, нараховану оскаржуваним рішенням суму не можна вважати податковим зобов'язанням, оскільки Законом України «Про порядок здіснення розрахунків в іноземній валюті»непередбачені строки сплати цієї пені, порядок її сплати не визначено, на чию користь мусить бути сплачена ця пеня не встановлено.
Крім того, в п. 4 ст. 1 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вказано, що пеня це плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання, тобто зазначена в оскаржуваному рішенні сума не являє собою пеню в розумінні ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки податкового боргу наше підприємство не має, а несвоєчасне погашення податкового зобов'язання не могло бути, оскільки строки для сплати цих сум не встановлені законом.
Відповідно до вищенаведеного, нарахування пені передбачене ст. 4 ЗУ «Про порядок здіснення розрахунків в іноземній валюті»лежить в площині цивільного законодавства України.
Ст. 614 ЦК України передбачає, що, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Вини позивача в тому, що польська фірма невчасно перерахувала кошти нема.
Відповідно до вищевикладеного, позивач вважає, що нарахування пені, згідно ст. ст. 1, 4 ЗУ «Про порядок здіснення розрахунків в іноземній валюті»є неправомірним.
Відповідачем позовні вимоги заперечуються з підстав, викладених у відзиві, зокрема, вказується, що: перевіркою встановлено, що по контракту № 6/1 від 20.01.2005 року, укладеному з фірмою “Древ-Пол” (Польща), 03.03.2005 року позивачем здійснено експорт дощок на суму 4086 дол. США.
Згідно повідомлення банку ЛФ АТ “ВАБанк” про порушників законодавчо встановлених термінів розрахунків за валютними операціями, сума заборгованості становить 3086 дол. США.Валютна виручка поступила на валютний рахунок позивача лише: 21.11.2005 року- 1009,0дол. США (загальна сума - 1034,0дол. США), 22.12.2005 року - 2075,0 дол. США (загальна сума - 2100,0 дол. США), тобто із запізненням на 173 та 204 дні відповідно.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 року, виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Граничний термін поступлення валютної виручки на валютний рахунок позивача відповідно до наведеної норми Закону - 02.06.2006р., однак у встановлені законодавством терміни кошти на рахунок не поступили, що є порушенням ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".
Відповідальність за порушення законодавче встановленого терміну 90 днів визначена для несвоєчасного зарахування виручки на рахунок резидента. Так, відповідно до ст.4 вказаного Закону, порушення резидентами термінів, передбачених статтею 1, тягне за собою стягнення пені за кожен день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом національного банку України на день виникнення заборгованості.
Таким чином, позивачем порушено імперативну норму закону щодо надходження у 90-денний термін з дня митного оформлення товару валютної виручки на його валютний рахунок, що стало підставою застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді нарахування пені.
Суд не може не погодитись з відповідачем, що:
необгрунтованими є посилання позивача на п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки в даному випадку підприємству не нараховуються податкові зобов'язання у зв'язку із порушенням порядку податкового обліку розрахунків в іноземній валюті, а застосовуються санкції за порушення самого порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті. Податковий орган жодним чином не нараховує податкового зобов'язання на суму виручки, яка ще на надійшла на рахунок підприємства.
Крім того, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 вказаного Закону абсолютно не дає визначення валютної виручки, а встановлює порядок визначення балансової вартості іноземної валюти, тобто курс, по якому валютна виручка переводиться у національну валюту України для її подальшого включення до валового доходу та об'єкту оподаткування податком на прибуток, що жодним чином не пов'язане з предметом спору в даному випадку.
Так само безпідставними є посилання позивача на ст.ст. 14, 15 Закону України „Про систему оподаткування", які визначають перелік податків та зборів, що справляються в Україні, оскільки, як було вказано вище, позивачу жодним чином не нараховується податкове зобов'язання з будь якого податкового платежу, а застосовують штрафні санкції за порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюту.
Необгрунтованими є посилання позивача на п.4 ст. 1 Закону „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", де дається визначення пені, яка нараховується за несвоєчасне погашення податкового зобов'язання, оскільки, як вже вказувалося, позивачу не нараховано жодного податкового зобов'язання.
Крім того, пп. 16.4.1 вказаного Закону визначає розмір пені, яка нараховується на суму податкового боргу, що абсолютно не відповідає розміру пені, застосованого до позивача на підставі ст. 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Підпункт 16.4.2 цього ж закону визначає, що зазначений в пп. 16.4.1 розмір пені діє щодо всіх видів податків і зборів (обов'язкових платежів), крім пені щодо порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється окремим законодавством.
Таким законом, зокрема, і є Закон України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Звідси безпідставним є твердження позивача, що нарахування пені за порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті лежить у площині цивільного законодавства. Тим більше, що відповідно до ст. 1 ЦК України, до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується.
Таким чином, внаслідок несвоєчасного поступлення коштів на валютний рахунок підприємства, позивачем порушено імперативні вимогу спеціального закону, що регулює порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, що тягне застосування штрафних санкцій у вигляді пені, передбачених спеціальним законодавством, що регулює дану сферу взаємовідносин між господарюючими суб”єктами та державою.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.122-124,127,130,135,143,151-154,160,161,163,167 КАС України, суд, -
постановив:
1.В адміністративному позові відмовити повністю.
2.Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження здійснюються згідно вимог ст.ст.186 та 254 КАСУ.
Суддя Станько Л.Л.