ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
УХВАЛА
07.09.06 Справа№ 4/1478-14/166
За позовом: Суб”єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м.Львів
До відповідача: ОСОБА_2, м.Бобровнікі, Республіка Польща
Про: стягнення 12 556,08 грн.
Суддя С.Б.Кітаєва
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 -суб”єкт підприємницької діяльності-фізична особа
від відповідача: не з”явився.
Права та обов”язки, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України позивачу роз”яснено.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м.Львів, до ОСОБА_2, м.Бобровнікі, Польща, про стягнення боргу в сумі 12 556,08 грн. та відшкодування судових витрат по справі.
Провадження у справі було порушено ухвалою від 14.07.2006 року і призначено справу до розгляду на 09.08.2006 року. В ухвалі про порушення провадження у справі суд зобов”язував сторони подати докази, необхідні для розгляду спору , без яких вирішити спір неможливо, а також зобов”язував вчинити певні дії.
З підстав, зазначених в ухвалах від 09.08.2006 р, 22.08.2006 року розгляд справи відкладався.
Позивачем подано Доповнення до позовної заяви, в якому уточнено суму боргу, просить стягнути з відповідача 8684,08 грн.
Разом з тим, вимогу суду подати докази надіслання відповідачу письмових вимог про здійснення розрахуку за товар; офіційно підтвердити ставки НБУ за 1 долар США, станом на час відпуску товару відповідачу та на час звернення з позовом для суду -позивач не виконав.
Відповідач в судове засідання 07.09.2006 року не забезпечив явку повноважного представника, вимог ухвал суду від 14.07.2006 р; 09.08.2006 р та 22.08.2006 р не виконав, взаємозвірку розрахунків з позивачем за товар, отриманий по договору від 26.10.2005 року не провів; належними доказами проведення розрахунку з позивачем за товар, отриманий по зазначеному договору, тобто, банківських документів про перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача відповідно до п.5.1 Договору -суду не подав.
Згідно ст.69 ГПК України строк вирішення спору не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Підстав для продовження цього строку, згідно ст.69 ГПК у суду немає.
Матеріали позовної заяви, пояснення представника позивача свідчать:
Позов заявлено про стягнення заборгованості за товар, проданий позивачем відповідачу на умовах договору НОМЕР_1 купівлі-продажу товарів.
Предмет Договору визначено в п.1 зазначеного Договору , відповідно до якого продавець (позивач) продає, а Покупець (відповідач) купує пиломатеріали ( надалі -товар), кількість, асортимент і якість яких зазначені у додатках до цього Договору, що складають його невід”ємну частину. У пункті 2.1 Договору сторони погодили, що ціни на товари, продані за цим Договором, зазначені у додатках до цього Договору, що складають його невід”ємну частину. Знову ж таки, у п.3.1 зазначено, що продавець поставить покупцеві товари, продані за цим Договором, у терміни зазначені у Додатках до цього Договору, що складають його невід”ємну частину. Порядок розрахунків визначено в п.5. 1 -“оплата вартості товарів, проданих за цим Договором відбувається за ціною домовленості шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця”. Договір , відповідно до п.7.1, набирає чинності з дати його підписання сторонами. Договір, відповідно до п.8.1, діє з дати набрання ним чинності до 31 грудня 2006 року, а в частині проведення розрахунків -до повного їх виконання.
Відповідно до п.9.2 Договору, у випадку, коли сторони не прийдуть до взаємної згоди, спір буде розглядатися у відповідному господарському суді України.
Відповідно до фактур НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , митних декларацій, специфікацій позивачем передано відповідачку товару, відповідно, на 3648 американських доларів, що по курсу НБУ, як вказує позивач у Доповненні до позовної заяви, становить 18 422,40 грн. ( як зазначено вище -позивачем не підтверджено офіційного курсу одного долара США ), а згідно з фактурою НОМЕР_3, митною декларацією, специфікацією, позивачем передано відповідачу товару на загальну суму 2571,62 долари США, що як зазначено в Доповненні до позову відповідає 12 986,68 грн. Всього позивачем, відповідно до наведеного ним розрахунку, передано відповідачу товару на суму 31 409,08 грн, а відповідачем проведено оплату на суму 22725 грн.. Тим самим, борг відповідача перед позивачем становить 8 684,08 грн. Зазначену суму боргу позивач просить суд стягнути з відповідача в примусовому порядку.
Однак, позов не підлягає розгляду по суті , а - залишенню без розгляду , виходячи з наступного:
Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов”язків, зокрема є договори та інші правочини; інші юридичні факти.
Формою вчинення правочину є спосіб вираження волі сторін на його вчинення. Відповідно до вимог ст.205 ЦК України правочин може вчинятися сторонами усно чи письмово. Усно можуть бути вчинені правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення (ст.206 ЦК України).
Згідно зі ст.208 ЦК України виключно у письмовій формі мають вчинятись правочини між юридичними особами. Правочин, який вчиняється юридичною особою, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов”язанням, які виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші ,тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Таким чином , аналіз вищевказаних та інших загальних положень дозволяє дійти висновку, що поняття належного виконання зобов”язання охоплює виконання його належними суб”єктами, у належному місці, в належний строк ( термін), щодо належного предмета і належним способом.
Значення строку (терміну) як елементу належного виконання договірного зобов”язання проявляється в його функціях, а саме : дотримання умови щодо строку (терміну) виконання зобов”язання є підставою для визнання виконання у цій частині належним; строк (термін) є тим мірилом відліку часу, зі спливом (настанням) якого виникає (припиняється) зобов”язання, а це означає, що до спливу строку (терміну) кредитор не має права вимагати виконання, а боржник не зобов”язаний виконувати, тоді як по настанні часу виконання боржник зобов”язаний виконати, а кредитор не має права відмовитись від прийняття належного виконання; строк (термін) є критерієм, за яким розрізняють зобов”язання з визначеним строком виконання і зобов”язання з невизначеним строком виконання; за допомогою категорії “ строк (термін) виконання” можна з”ясувати: чи мало місце в конкретному випадку прострочення виконання зобов”язання ( неналежне виконання) , чи його невиконання.
Строк (термін) виконання зобов”язання -це момент чи період часу, коли повинна бути вчинена дія, яка складає об”єкт зобов”язального правовідношення. Відповідно до ст.215 ЦК України строком є певний період часу, а терміном -певний момент у часі, зі спливом (настанням) яких пов”язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Згідно ст.252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Згідно ст.253 ЦК України -перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов”язано його початок.
Частина 1 ст.530 ЦК України містить загальне правило, згядно з яким якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Такі зобов”язання іменуються зобов”язаннями з визначеним строком (терміном) їх виконання. Строк (термін) виконання зобов”язання може бути встановлений актом цивільного законодавства, договором або випливати із сутності зобов”язання чи звичаїв ділового обороту.
Оцінка поданих сторонами доказів у загальному підсумку дає підстави вважати, що позивач передав, а відповідач прийняв товар по двох фактурах. Відповідач здійснив частковий розрахунок за отриманий товар, зокрема, повністю -за товар отриманий по фактурі НОМЕР_2 і частково -по фактурі НОМЕР_3. Перерахунок коштів здійснювався відповідачем з дотриманням порядку, встановленому в п.5.1 Договору купівлі-продажу, а саме на розрахунковий рахунок позивача. Разом з тим, судом встановлено, що в п.5.1 Договору стррони не визначили відповідну календарну дату чи настання події, з якими пов”язаний початок перебігу строку виконання відповідачем зобов”язання по оплаті вартості отриманого (купленого) товару.
На підставі наведено суд приходить до висновку, що в договорі НОМЕР_1 купівлі -продажу товару не передбачено строку (терміну) виконання зобов”язання відповідачем стосовно здійснення оплати вартості придбаного у позивача товару.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов”язку не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов”язок у семиденний строк від дня пред”явлення вимоги, якщо обов”язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).
В даній ситуації позивач повинен був керуватись ч.2 ст.530 ЦК України.
З метою з”ясування дотримання позивачем встановленого ч.2 ст.530 ЦК України порядку виконання зобов”язання, в судовому засіданні встановлено, що позивачем вимоги про проведення відповідачем розрахунків за проданий товар, згідно фактур НОМЕР_2 та НОМЕР_3, митних декларацій наявних у справі, не заявлялись, внаслідок чого розглянути по суті спір в цій частині немає можливості, оскільки не визначено початок перебігу строків виконання зобов”язання щодо оплати. Окрім того, як вже зазначено вище в ухвалі, в обгрунтування заявленої до стягнення суми, не подано офіційного підтвердження курсу долара США станом на час продажу товару, та на час подання позову до суду, що унеможливлює встановлення фактичної суми боргу, яка підлягала б до стягнення.
З метою надання сторонам можливості врегулювати відносини відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України стосовно боргу, позов підлягає залишенню без розгляду, оскільки не подані докази звернення з вимогою про оплату, та не підтверджено належними доказами правильність здійсненого позивачем розрахунку цього боргу в національній валюті.
Судові витрати понесені по справі, позивачу не відшкодовуються.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.32,33,36,38,43,49,81,86 ГПК України, суд,-
У Х В А Л И В :
Позовну заяву залишити без розгляду.
Залишення позовної заяви без розгляду не перешкоджає позивачу повторному зверненню з нею до суду, в загальному порядку, після усунення допущених недоліків.
Суддя Кітаєва С.Б.