ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
УХВАЛА
29.08.06 Справа№ 1/754-14/176
За позовом: ЗАТ “Індустріальні та дистрибуційні системи” в особі Львівської філії ЗАТ “Індустріальні та дистрибуційні системи”, м.Львів
До відповідача: Суб”єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Львів
Про: усунення перешкод у здійсненні права розпорядженням своїм майном та примусове стягнення боргу.
Суддя Кітаєва С.Б.
Представники:
від позивача: Романко Н.О. - представник (довіреність № 12 від 01.06.2006р.).
від відповідача: ОСОБА_1 -суб”єкт підприємницької діяльност ( оригінал свідоцтва про державну реєстрацію оглянуто в засіданні).
Права та обов”язки сторін, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України сторонам роз”яснено.
Суть спору: Позов заявлено ЗАТ “Індустріальні та дистрибуційні системи” в особі Львівської філії ЗАТ “Індустріальні та дистрибуційні системи”, м.Львів, до Суб”єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Львів, про стягнення з відповідача:
- 1838,00 грн. вартості відсутнього холодильника;
- 198,76 грн. заборгованості за товар;
- відшкодування судових витрат по справі (102,00 грн. держмита та 118,00 грн. итрат на оплату інформаційно-технічних послуг) а також:
- зобов»язати відповідача повернути холодильник з логотипом «Миргородська», серійний № АО115099.
Провадження у справі порушено ухвалою від 14.07.2006 року. В ухвалі про порушення суд вказав про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні, тобто документи, які необхідно подати сторонам, про їх явку в засідання суду.
03 серпня 2006 року позивач подав Уточнення за НОМЕР_1позовних вимог, в якому надав додаткове обгрунтування обставин, на яких грунтуються позовні вимоги; позов в цьому уточненні підтримував повністю.
Відповідач в засіданні 11.08.2006 року повідомив про наявність в нього холодильника навісного, серійний № АО 114409, переданого йому по договору про надання послуг НОМЕР_2 і про готовність повернути позивачу майно (два холодильники), що були надані йому по договорах НОМЕР_2 та НОМЕР_3. Окрім того, відповідач стверджував про проведення розрахунку з позивачем за товар, отриманий по накладній НОМЕР_4. Представник позивача дані обставини заперечував, у зв”язку з чим суд вважав за доцільне зобов”язати сторони провести взаємозвірку розрахунків по даній вимозі. Окрім того, в засіданні судом було встановлено, що у позові об”єднано майнові та немайнові вимоги. Згідно з ч.1 ст.46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі , встановлених законодавством України. Виходячи з цього, господарські суди у вирішенні питань, пов”язаних зі сплатою позивачами держмита, керуються Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” зі змінами і доповненнями та Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної ДПІ України від 22.04.93 року № 15 ( далі -Інструкція).
Згідно з п.36 Інструкції у випадках об”єднання в одній заяві вимог як майнового , так і немайнового характеру державне мито підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
Якщо передбачені у п.4 ч.1 ст.63 ГПК України підстави повернення позовної заяви виявлено господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду , справа підлягає розхглядові по суті. При необхідності розгляд справи може бути відкладено, зокрема з метою вчинення дій по сплаті держмита (ст.77 ГПК України). При цьому не сплачені у встановленому порядку та розмірі суми державного мита можливо стягнути за результатами розгляду справи. Таку точку зору підтримує і Вищий господарський суд України ( (роз”яснення президії ВАСУ від 18.09.97 р. № 02-5/289 із наступними змінами).
З огляду на наведені обставини суд відклав розгляд справи на 29.08.2006 року. В ухвалі від 11.08.06 року про відкладення розгляду справи суд вказав сторонам на докази, які додатково слід подати до справи та на дії, які слід вчинити, зокрема, провести взаємозвірки щодо наявності у відповідача на час розгляду справи холодильника з логотипом “Миргородстка”, серійний № АО 114409 та взаємозвірку ( станом на час подання позову до суду) розрахунків за товар, відпущений по накладній НОМЕР_4.
Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, а також -відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідач, відповідно, має право визнати позов повністю або частково.
Відмова позивача від позову , зменшення або збільшення розміру позовних вимог та визнання позову відповідачем викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах , що додаються до справи.
В засіданні 29.08.2006 року позивач подав письмову відмову від частини позовних вимог по справі, зокрема в частині зобов”язання повернути відсутній холодильник з логотипом “Миргородська”, серійний № АО 115099, а також від вимоги про стягнення 1838,00 грн. вартості відсутнього холодильника та просить вважати дану відмову уточненням клопотання від 29.08.06 року ( у зазначеному клопотання позивач підтримував позов повністю). Пояснює відмову добровільним врегулюванням сторонами цих вимог.
До прийняття відмови позивача від вказаних вище позовних вимог господарський суд роз”яснив позивачеві процесуальні наслідки його дії. Згідно ст.78 ГПК України при прийнятті відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. Прийняття відмови виключає можливість звернення в майбутньому до суду з тою ж вимогою.
Розглянувши наявні, станом на 29.08.2006 року у справі документи, суд прийшов до висновку, що відмова позивача від вимог про повернення холодильника з логотипом “Миргородська” серійний № АО 115099 та про стягнення вартості другого холодильника в сумі 1838,00 грн. не суперечить законодавству і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому підлягає задоволенню
Подано в засіданні позивачем і клопотання за № 728 від 29.08.06 року, в якому просить припинити провадження по справі, у зв”язку з відсутністю предмету спору, і в частині стягнення 198,76 грн. заборгованості за поставлений товар, оскільки 21.08.2006 року відповідачем проведено розрахунок за товар ( копія платіжного доручення НОМЕР_5 , з відміткою банку про одержання 21.08.2006 року документу банком - додана до матеріалів справи).
Судом встановлено, що по накладній НОМЕР_4 відповідачу був відпущений товар ( на бездоговірній основі) на загальну суму 198,76 грн.
Згідно ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов”язків є в .тому числі договори та інші правочини; інші юридичні факти. Зобов”язанням ( ст.509 ЦК України) є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника його виконання.
Згідно ст.526 ЦК Україени зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Поняття належного виконання зобов”язання охоплює виконання його належними суб”єктами, у належному місці, в належний строк (термін) щодо належного предмета і належним способом. Згідно ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов”язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов”язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Як встановлено судом відпуск товару позивачем по зазначеній накладній був здійснений на бездоговірній основі. Відповідно, строк ( термін) виконання зобов”язання відповідачем щодо проведення оплати вартості отриманого товару був невизначений.
Згідно ч.2 стт.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов”язку не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов”язок у семиденний строк від дня пред”явлення вимоги, якщо обов”язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
14.06.2006 року позивач звернувся до відповідача з претензією за НОМЕР_6 про проведення розрахунку за отриманий товар. Позивач у претензії просив відповідача здійснити розрахунок в добровільному порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок( № 26004090031479 ц ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України”, МФО 322313, ЗКПО 24364528), не змушуючи його до примусового стягнення боргу в судовому порядку, а також просив дати відповідь на цю претензію.
Претензія була надіслана відповідачу 14.06.2006 року, що підтверджується наявними у справі доказами -списком рекомендованих листів в кількості 15 штук ( відповідач за НОМЕР_7, зданих до відправлення на Головпоштамп м.Львова).
Однак, відповіді на претензію відповідач не надав позивачу, не подав відповідач таких доказів і до справи на вимогу суду; кошти в сумі 193,04 грн. перерахував позивачу по платіжному дорученню НОМЕР_5, тобто , в процесі розгляду справи. В графі платіжного доручення “призначення платежу” вбачається, що розрахунок проведено за товар, отриманий по накладній НОМЕР_8. Сторонами подано до справи Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.06 р. по 29.08.06 р. , з якого вбачається , що між сторонами проводились взаємозаліки ( на суму 2,00 грн. по накл.НОМЕР_9; враховано позивачем повернення тари по накладній НОМЕР_10 на суму 3,72 грн., враховано здійснену відповідачем проплату 18.08.2006 року в сумі 193,04 грн і таким чином, станом на 30.08.06 року заборгованість, як вбачається з акту, відсутня.(198,76 -3,72 -2,00 -193,04 = 0 грн). Наведене свідчить, що фактично відповідач провів розрахунок після подання позову до суду та в процесі розгляду справи. Станом на 29.08.2006 року заборгованість погашена, тобто, предмет спору по даній вимозі відсутній, що є підставою для припинення провадження у справі за даною вимогою.
Згідно ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести та підтвердити належними доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідач у відзиві ( зареєстрований в канцелярії суду НОМЕР_11) та в засіданні заперечує позовні вимоги про стягнення 1838,00 грн. вартості відсутнього холодильника, та вимогу про стягнення 198,76 грн. заборгованості за товар з тих підстав , що холодильник позивачу було повернуто відразу після надання ним належно оформлених документів. Суд не бере до уваги ці заперечення, оскільки позивач відмовився від заявлених вимог про повернення холодильника та стягнення 1838,00 грн. вартості другого холодильника (відсутнього, як зазначено у позові), судом прийнята відмова позивача і припинено провадження у справі.
Щодо заперечень вимог про стягнення 198,76 грн. боргу з тих підстав, що заборгованість за товар повернута, хоч між сторонами не існує договірних відносин, які б визначали терміни оплати товару, та що , позивач не надав відповідачу платіжний документ, який би підтверджував отримання позивачем коштів на суму 222,60 грн, то як встановлено судом і описано вище в ухвалі, розрахунок проведений після подання позову до суду; строк (термін ) здійснення платежу за товар відповідачу було визначено надісланою вимогою (претензією) відповідно до вимог ч.2 ст.530 ЦК України; що стосується неотримання платіжного документа на суму 222,60 грн, то це заперечення не має ніякого відношення до даного предмету спору( таких доказів суду не надано).
Спір про стягнення заборгованості в сумі 198,76 грн. за отриманий відповідачем товар виник внаслідок неправильних дій суб”єкта підприємницької діяльності, зокрема, залишення без розгляду претензії позивача про здійснення розрахунків за товар, та не проведення розрахунку в семиденний строк від дня пред”явлення вимоги (претензії).
Згідно ст.49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” встановлено мінімальний розмір державного мита за подання вимог майнового характеру -102,00 грн.
До судових витрат , згідно ст.44 ГПК України, віднесено і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В засіданні представник позивача погодився на часткове відшкодування судових витрат, а тому судові витрати покладено на сторони порівну.
Керуючись стст.22,44,49,78, п.п.1-1, п.4 ст.80, ст.86 ГПК України, суд,-
У Х В А Л И В :
1. Прийняти відмову позивача від позову.
2. Провадження у справі в частині вимог про повернення холохолодильника з логотипом “Миргородська” серійний № АО 115099 і про стягнення вартості холодильника з логотипом “Миргородська”, серійний № АО 114409 в сумі 1838,00 грн. припинити, у зв”язку з відмовою позивача від цих вимог і прийняттям відмови судом..
3. Припинити провадження у справі щодо вимоги про стягнення 198,76 грн. заборгованості за товар, у зв”язку із відсутністю предмету спору.
4. Судові витрати по вимозі про стягнення 198,76 грн. покласти на сторони порівну.
5. Стягнути з Суб”єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (р/р НОМЕР_12 у Філії СКБ “Дністер” м.Жидачів, МФО НОМЕР_13, ЗКПО НОМЕР_14) на користь Закритого акціонерного товариства “Індустріальні та дистрибуційні системи” в особі Львівської філії ЗАТ “Індустріальні та дистрибуційні системи”, м.Львів, вул.Городоцька,367 (п/р 26006010031479 у ВАТ “Держ. Укрексімбанк”, МФО 322313, код ЗКПО 24364528) 51,00 грн. держмита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпеченя судового процесу.
Наказ видати.
Суддя Кітаєва С.Б.