Апеляційний суд Рівненської області
______________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого: Квятковського А.С..
Суддів: Гладкого С.В., Шпинти М.Д.
З участю прокурора: Горбань О.В.
Захисника-адвоката: ОСОБА_1
Засудженого: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду в м. Рівне кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_2 та прокурора, який приймав участь у справі в суді першої інстанції на вирок Рівненського міського суду від 18 квітня 2011року
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1
народження, українець, одружений, житель АДРЕСА_1, раніше не судимий:
- засуджений за ст.122 ч.1 КК України на один рік обмеження волі,
На підставі ст.75, 76 КК України ОСОБА_2 від відбування покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком на один рік та покладено обов’язок не виїжджати за межі України без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи КВС про зміну місця проживання, роботи або навчання і постійно з’являтись в органи КВС для реєстрації.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3000грн.
Як визнав суд, ОСОБА_2, 22 травня 2010 року біля 21год., біля торгівельного центру „Novus” на вул..Черняка „40 в м.Рівне, під час конфлікту з ОСОБА_3 з приводу пошкодження ним автомобіля марки „ЗАЗ-Део Славута”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, дерев’яною палицею умисно наніс потерпілому один удар по кисті лівої руки, спричинивши йому середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді перелому основної фаланги четвертого пальця лівої кисті та гематоми лівої кисті.
В поданих на вирок суду апеляціях:
Засуджений ОСОБА_2 вважає вирок незаконним і вказує, що ніякого умислу в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень у нього не було, а сам він діяв у межах необхідної оборони. При цьому доводить, що потерпілий бризнув йому в обличчя газовим балончиком і тому він його вдарив палицею. ОСОБА_3 постійно змінював покази і вони не відповідають показам свідків, оскільки свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили, що ОСОБА_3 їм розповідав про пошкоджений автомобіль і про те, що він використав газовий балончик, тілесних ушкоджень у нього не було і швидку він не захотів викликати.
Зазначає, що за наявності суперечливих доказів, суд взяв до уваги показання лише потерпілого та свідка ОСОБА_6 а покази інших свідків відкинув.
Крім того вказує, що судом задоволено цивільний позов без наведення жодних розрахунків.
Просить вирок скасувати, а справу відносно нього провадженням закрити.
Потерпілий ОСОБА_3 вважає вирок суду незаконним через невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок його м’якості.
Вказує, що суд безпідставно відмовив йому у задоволенні цивільного позову в повному обсязі. Доводить, що суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_2 не визнав себе винним у злочині, намагався уникнути відповідальності і давав неправдиві показання, не відшкодував заподіяну шкоду. За цих обставин вважає, що ОСОБА_2 мав бути засуджений до більш суворого покарання.
Просить вирок скасувати та обрати покарання у вигляді трьох років обмеження волі, та стягнути на його користь 15тис. грн.. моральної шкоди та 3 тис. грн.. матеріальної шкоди.
Прокурором апеляція відкликана до початку апеляційного розгляду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_1 про скасування вироку та закриття справи провадженням., думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає, а апеляція потерпілого підлягає задоволеннрю частково з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винності у вчиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Всупереч твердженню, викладеному в апеляції засудженого, матеріали даної кримінальної справи містять достатньо належних і беззаперечних доказів, які свідчать про заподіяння ОСОБА_2 умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_3
Так, в ході досудового і судового слідства сам ОСОБА_2 підтвердив, що під час конфлікту з ОСОБА_3 вдарив його дерев’яною палкою по руці. При цьому зазначив, що потерпілий першим бризнув йому в обличчя з балончика із сльозогінним газом.
При апеляційному розгляді засуджений ОСОБА_2 підтвердив свої показання і зазначив, що удар ОСОБА_3 він наносив дерев’яною палицею
За показаннями потерпілого ОСОБА_3 22 травня 2010року біля 15год. біля під’їзду його будинку було пошкоджено його автомобіль „Славута”. Від сусідів він дізнався, що його автомобіль вдарив автомобіль вишневого кольору №НОМЕР_1. Через деякий час він побачив біля супермаркету „Новус” такий автомобіль, підійшов до водія і попросив його почекати до приїзду дільничого. У відповідь останній став висловлюватись в його адресу нецензурно, вийшов із автомобіля і наніс удар палицею по руці. Застосування газового балончика заперечив.
Показання потерпілого ОСОБА_2 підтвердив у суді свідок ОСОБА_7
Про обставини вказаної події, зі слів потерпілого, розповіли свідки - працівники міліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які також зазначили, що газового балончика ними виявлено не було.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №749/Е від 2 липня 2010року у потерпілого ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді перелому основної фаланги 4 пальця лівої кисті, гематоми лівої кисті. Зазначені ушкодження відповідають часу і механізму їх спричинення і відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень (а.с.99-100, 104).
За таких обставин суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку зібраним у справі доказам і дії засудженого ОСОБА_2 за ст.122 ч.1 КК України кваліфікував вірно.
Доводи засудженого про те, що в його діях відсутній склад злочину, передбачений ст.121 ч.1 КК, оскільки його дії були обумовлені протиправним використанням потерпілим балончика із сльозогінним газом, колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що повністю спростовуються матеріалами справи.
Так, потерпілий ОСОБА_3 заперечив факт використання ним газового балончика стосовно ОСОБА_2 і його показання підтверджуються обєктивними показаннями безпосереднього очевидця події - свідка ОСОБА_7 Крім того по даному факту застосування потерпілим спецзасобу проводилась перевірка Рівненським МВ УМВС за результатами якої винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи. З приводу застосування такого спецзасобу ОСОБА_2 у медичні заклади не звертався, характерних тілесних ушкоджень у нього не зафіксовано, а жодних інших даних, які б підтверджували даний факт у справі не встановлено. Що стосується показань свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, то суд першої інстанції обґрунтовано не взяв їх до уваги, про що докладно виклав у вироку.
Що ж до покарання, то як видно з вироку при його призначенні засудженому ОСОБА_2 суд першої інстанції у відповідності ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, позитивну характеристику як особи, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, і визначив покарання в межах, встановлених санкцією ч.1 ст.122КК та обґрунтовано застосував ст.75,КК України звільнивши від призначеного покарання з випробування. Таке покарання колегія суддів вважає справедливим необхідним і достатнім за скоєне та для профілактики злочинів.
Поряд з цим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував обставини, які дають підстави для правильного вирішення цивільного позову у справі. Всупереч вимогам ст.334 КПК у мотивувальній частині вироку суд припустився різнополярних тверджень, які не відповідають змісту його резолютивної частини. Спочатку суд обґрунтував необхідність задоволення цивільного позову щодо стягнення на користь потерпілого 3000грн. у відшкодування моральної шкоди, а потім зазначив, що позов про стягнення 3000грн. задоволенню не підлягає, оскільки ця сума не є матеріальної шкодою, а судовими витратами, що нічим не підтверджені.
Водночас, в резолютивній частині суд зазначив, що стягненню на користь ОСОБА_3 підлягає 3000грн. Що саме складає ця сума: відшкодування майнової чи моральної шкоди - не вказано.
Виходячи з таких обставин, колегія суддів вважає, що цивільний позов вирішено без дотримання положень ст.328 КК, ст.1166, ст..1167, ч.1, 2 ст.1179 ЦК України, а тому вирок в цій частині підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_8 залишити без задоволення. Апеляцію потерпілого ОСОБА_3задовольнити частково.
Вирок Рівненського міського суду від 18 квітня 2011року відносно ОСОБА_2 в частині розв'язання цивільного позову скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
В решті вирок залишити без зміни.
Головуючий:
Судді: