Апеляційний суд Рівненської області

______________________________________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2011 року                                                                                           м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого-судді: Квятковського А.С.

Суддів: Шпинти М.Д., Гладкого С.В.

Прокурора: Горбань О.В.

Засудженого: ОСОБА_1

Потерпілого: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні Апеляційного суду матеріали кримінальної справи за апеляцією: засудженого ОСОБА_1 на вирок  Рівненського міського суду від 12 квітня 2011 року.

                                              В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, не військовозобов’язаний, раніше судимий Рівненським міським судом 22.02.2007 року за ч.1 ст.187 КК України на три роки позбавлення волі, звільнено від відбуття покарання 15.08.2008 року умовно-достроково,

засуджений за ч.1 ст.122 КК України на один рік і шість місяців обмеження волі.

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишено попередній - підписку про невиїзд.      

За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 10 травня 2010 року приблизно о 23.00 год. неподалік від входу в ринок „Ювілейний”, розташований в м. Рівне по вул. Макарова, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, умисно наніс ОСОБА_2 тілесні ушкодження, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості по критерію довготривалого розладу здоров'я, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №697Е/1700 від 08-11 жовтня 2010 року.  

Засуджений ОСОБА_1 в своїй апеляції зазначає, що вирок суду першої інстанції не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, і за своїм видом та розміром є явно несправедливим внаслідок його суворості. Просить вирок суду в частині призначеного йому покарання змінити, обравши йому покарання із застосуванням ст.75 КК України з випробуванням та покладенням на нього обов’язків передбачених ст.76 КК України.      

Прокурором апеляція відкликана до початку апеляційного розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію про пом"якшення покарання з урахуванням пом"якшуючих його вину обставин, потерпілого ОСОБА_2 та думку прокурора Горбань О.В. про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.

     Винність засудженого у вчиненні зазначеного у вироку злочину установлена сукупністю зібраних в справі й перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав повну та всебічну оцінку і в апеляціях не оспорюється.               

           Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1 за ст.122 ч.1 КК України є  вірною.

           При призначенні покарання засудженому, суд першої інстанції у відповідності  ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, і визначив покарання ближче до мінімального, передбаченого санцією ч.2 ст.121 КК. Як видно з вироку, суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_1 покарання у вигляді обмеження волі умотивував своє рішення, докладно виклавши це у вироку і врахував обставини, які пом’якшують покарання у тому числі й ті, на які засуджений посилається в апеляції: щире каяття, визнання своєї вини, характеристику, як особи. Інші доводи, викладені засудженим  в ході розгляду справи, зокрема наявності на утриманні новонародженої дитини, колегія суддів вважає такими, що не дають підстав для застосування, як це просив в апеляції ОСОБА_1 ст.75КК.

       Так, при апеляційному розгляді справи потерпілий ОСОБА_2 зазначив, що засуджений не приймав мір упродов всього судового та апеляційного розгляду  до примирення та відшкодування завданої злочином шкоди. Визодячи із зазначених обставин, а також даних про судимість та особу засудженого, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення вироку суду першої інстанції без зміни.

         Істотних порушень, які могли б бути підставою для зміни, чи скасування вироку колегія суддів не вбачає.

                                                  Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів,-

                                                       УХВАЛИЛА:

               Вирок Рівненського міського суду від 12 квітня 2011 року відносно ОСОБА_1 залишити  без зміни, а апеляцію засудженого  –без задоволення.

               Запобіжний захід ОСОБА_1 з підписки про невиїзд змінити на взяття під варту із залу суду.

                   Строк відбуття покарання ОСОБА_1, рахувати з 13 вересня 2011року.

                Головуючий:

                Судді: