21.07.2011                                          Справа № 1-194/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2011 року                    Ірпінський міський суд Київської області в складі:

          головуючого                               судді Сингаївського О.  П.  ,

  при секретарі                               Риженко Л.В.,

          з участю прокурорів                       Слизькоухої О.В., Мізерного Т.П.,

 захисника                                     ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, українки, громадянки України, з не повною середньою освітою, не заміжньої, не працює, проживає в АДРЕСА_1, зареєстрована в АДРЕСА_2, не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.166 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1., народила ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (запис акта про народження №67 від 22.03.96). Відомості про батька ОСОБА_3 внесені на підставі ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України (зі слів матері). Родина зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 та проживає за адресою: АДРЕСА_1, в помешканні співмешканця ОСОБА_2 –ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2

Згідно ст.ст.150, 180 Сімейного кодексу України, встановлено, що батьки зобов’язані матеріально утримувати дитину по досягненню нею повноліття, піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Однак, в порушення вищевказаних вимог законодавства, ОСОБА_2 злісно не виконувала встановлені законом обов’язки по догляду за неповнолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме: не забезпечила необхідних умов життя, навчання та виховання сина, у зв’язку з чим ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, не отримує належного виховання в сім’ї, тривалий час без поважних причин не відвідує навчання, проживає в антисанітарних умовах, місця дитини для відпочинку та навчання належним чином не облаштовано.

Також, ОСОБА_2 порушила вимоги ст.12 Закону України «Про охорони дитинства»відповідно до якої, виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини; на кожного із батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини; батьки зобов’язанні виховувати дитину, піклуватись про її здоров’я, фізичний духовний та моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці; виховання дитини повинно спрямовуватись на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві.

Так, ОСОБА_2 не забезпечила синові ОСОБА_3, достатнього життєвого рівня, повноцінного життя, всебічного виховання, розвитку та захисту його законних прав та інтересів, не піклується про стан здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, не створює йому необхідних побутових умов, не здійснює за ним належного догляду.

Згідно з інформацією Служби у справах дітей Ірпінської міської ради, неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 11.03.2008 року перебуває на обліку, як дитина, яка опинилась у складних життєвих обставинах.

Відповідно до інформації Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Ірпінської міської ради, родина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., взята під соціальний супровід 09.10.2009 року, як родина, що опинилась в складних життєвих обставинах. Підставою взяття даної родини було систематичне вживання матір’ю спиртних напоїв, ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов’язків відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3

Згідно із інформацією Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. неодноразово притягалась до адміністративної відповідальності за ст.184 КУпАП, у зв’язку із ухиленням нею від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (постанови Ірпінського міського суду від 14.06.10, 27.12.10).

Проте, не зважаючи на постійну профілактичну роботу працівників Служби у справах дітей Ірпінської міської ради та Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Ірпінської міської ради із ОСОБА_2 щодо її ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків, а саме забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, залучення його до навчання, остання не вжила заходів для створення необхідних умов життя, навчання і виховання сина та всіляко ухилялась від виконання передбачених законодавством обов'язків по догляду за сином ОСОБА_3 У зв’язку з чим ОСОБА_3 був позбавлений можливості отримувати належний рівень виховання, освіти та медичного забезпечення, що в свою чергу за своєю сукупністю значно сприяло суттєвій затримці духовного та психологічного розвитку дитини, чим завдало йому тяжких наслідків.

Відповідно до довідок Ірпінської міської лікарні, ОСОБА_2 на обліку у лікарів психіатра не перебуває, у лікаря нарколога перебуває з діагнозом синдром залежності від алкоголю. Крім того, відповідно до інформації Ірпінської міської лікарні, ОСОБА_2 в період з 2003 року по теперішній час на стаціонарному лікуванні не перебувала та на тяжкі хвороби не хворіла.

Отже, вищевикладене свідчить про те, що ОСОБА_2 мала змогу належним чином піклуватися про здоров’я неповнолітнього сина ОСОБА_3, його фізичний, духовний та моральний розвиток, а також забезпечити здобуття ним належного рівня освіти, підготовку його до самостійного життя.

Відповідно до акту амбулаторної судової психологічного-психіатричної експертизи № 218 від 18.02.11, ОСОБА_3 на психічне захворювання не страждає. Разом з цим ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н., виявляє ознаки відносного відставання у психологічному розвитку в порівнянні з віковими стандартами у вигляді педагогічної та сімейної занедбаності, які обумовлені відсутністю педагогічного впливу на розвиток дитини з боку матері.

ОСОБА_3 притаманні такі індивідуально –психологічні особливості, як відсутність синтонності у спілкуванні, негативний фон настрою, емоційна незрілість, уникнення застосування зусиль, пасивність.

Мотиваційна сфера ОСОБА_3 характеризується відсутністю учбової направленості інтересів, схильний до залежної поведінки.

Внаслідок несприятливих сімейних обставин у ОСОБА_3 відсутня мотивація до навчання, порушена система інтересів та ідеалів, не сформована соціальна зрілість та почуття обов’язку, недостатньо засвоєні морально –етичні норми.

Відставання в психологічному розвитку ОСОБА_3 та притаманні йому індивідуально –психологічні особливості і мотиваційні чинники поведінки обумовлені у нього несприятливими сімейними умовами та незадовільними матеріально –побутовими умовами, які є для нього психотравмуючими та такими, що перешкоджають його соціальному функціонуванню як особистості.

Умови виховання матір’ю суттєво вплинули на розвиток ОСОБА_3, що призводить до поглиблення наявного відставання в психологічному розвитку та являється негативним фактором формування його особистості з подальшим формуванням особистісних соціальних комплексів неповноцінності.

Вищевказане за своєю сукупністю значно сприяло суттєвій затримці духовного та психологічного розвитку ОСОБА_3, чим завдало йому тяжких наслідків.

Зазначені обставини вказують на злісне ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов’язків по догляду за сином, внаслідок чого затримка психологічного розвитку неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 р. н., його індивідуально –психологічні особливості, як відсутність синтонності у спілкуванні, негативний фон настрою, емоційна незрілість, уникнення застосування зусиль, пасивність, відсутність учбової направленості інтересів, схильність до залежної поведінки, тягне в подальшому не належне отримання ОСОБА_3 рівня освіти, працевлаштування та нормального існування в соціальному середовищі.

Допитана у судовому засіданні підсудна ОСОБА_2 свою вину у скоєному злочині визнала повністю, підтвердила викладені обставини вчинення злочину та показала, що народила ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н. При цьому, маючи змогу належним чином піклуватися про здоров'я неповнолітнього сина ОСОБА_3, його фізичний, духовний та моральний розвиток, а також забезпечити здобуттю ним належного рівня освіти, підготовку його до самостійного життя, не виконувала встановлені законом обов’язки по догляду за цією дитиною.

Підсудна окрім визнання своєї вини у скоєному злочині, повністю визнала кваліфікацію своїх дій, докази, на які посилався орган досудового слідства, пояснила, що показання під час досудового та судового слідства вона давала добровільно, без будь-якого примусу. В скоєному підсудна щиро розкаялась, просила суворо не карати.

У зв’язку із повним визнанням підсудної своєї вини в скоєному злочині, визнання нею кваліфікації її дій та доказів, на які посилався орган досудового слідства, дослідження зібраних по справі доказів за згодою учасників процесу було обмежене допитом підсудної, показання якої відповідають фактичним обставинам справи і нею не оскаржуються, та дослідженням матеріалів справи, що її характеризують.

Органом досудового слідства дії підсудної ОСОБА_2 кваліфіковані за ст. 166 КК України як злісне невиконання матір’ю встановлених законом обов’язків по догляду за своїм неповнолітнім сином, що спричинило тяжкі наслідки.

Суд вважає таку кваліфікацію правильною.

Обираючи міру покарання, суд враховує, що підсудна скоїла злочин, який віднесено до категорії середньої тяжкості.

Обставиною, яка пом’якшує відповідальність підсудної суд визнає її щире каяття.

Обставин, які обтяжують відповідальність підсудної суд не знаходить.

За місцем проживання підсудна характеризується посередньо, не працює, раніше не судима, не перебуває на обліку у лікаря психіатра та перебуває на обліку у лікаря нарколога.

За даних умов, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудної та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання, думку учасників процесу, суд вважає, що виправлення підсудної можливе без ізоляції її від суспільства, а тому можливо, призначивши підсудній покарання у виді позбавлення волі, звільнити її від відбування покарання з випробуванням.

Суд вважає, що відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України дана міра покарання є достатньою для виправлення підсудної та попередження нових злочинів.

По даній справі судові витрати та речові докази відсутні. Цивільний позов не заявлений.

Керуючись статтями 323, 324 КПК України, суд,-

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винною у скоєнні злочину, передбаченого ст.166 КК України та призначити їй за цією статтею покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням та встановити їй іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

На підставі ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_2 повідомляти органи виконання покарання про зміну свого місця проживання, роботи, періодично з’являтися для реєстрації до органу виконання покарання.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2 залишити без змін –підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

На вирок до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд може бути подано апеляцію протягом 15 діб із моменту проголошення вироку.

СуддяО. П. Сингаївський