20.07.2011                      Справа № 1-118/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2011 року                    Ірпінський міський суд Київської області в складі:

          головуючого                              судді Сингаївського О.  П.  ,

              при секретарі                              Риженко Л.В.,

           з участю прокурора                    Круль Н.Л.,

             захисника                                   ОСОБА_1,

          законного представника            ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області справу по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Херсонської області, Скадовського району, с. Тарасівка, українця, громадянина України, не працюючого, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого в силу ст.88 КК України,  

у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ч.1 ст.304 КК України, -

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця смт. Гостомель Київської області, українця, громадянина України, не працюючого, з неповною середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця смт. Гостомель Київської області, українця, громадянина України, не працюючого, з неповною середньою освітою, студента Київського професійного ліцею будівництва та комунального господарства, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3, 28.09.2010 року приблизно о 22 годині, разом з ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходились біля залізничних колій станції «Ірпінь», що в місті Ірпені Київської області, побачили раніше не знайомого чоловіка,  як згодом стало відомо - ОСОБА_6, який проходив поруч. В цей час ОСОБА_3, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_5 є неповнолітнім та бажаючи втягнути останнього у злочинну діяльність, застосовуючи при цьому психічний вплив, який виразився в тому, що ОСОБА_3 використовуючи методи переконання, переконав ОСОБА_5 вступити з ним у злочинний зговір, розказавши при цьому про власний задум щодо відкритого викрадення майна ОСОБА_6, запропонував ОСОБА_5 відкрито викрасти особисте майно ОСОБА_6, на що той погодився, таким чином ОСОБА_3 та ОСОБА_5 вступили між собою в злочинну змову.

Так, ОСОБА_3, реалізуючи свої злочинні наміри, за попередньою змовою з ОСОБА_5, маючи на меті викрадення особистого майна ОСОБА_6, з корисливих мотивів, задля власного збагачення, підійшов до ОСОБА_6 та для подолання опору з боку потерпілого, застосовував насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, що виразилося у тому, що ОСОБА_3, використовуючи власну фізичну силу, повалив останнього на землю. Після того, як потерпілий ОСОБА_6 у безпорадному стані вже лежав на землі, обличчям до низу, ОСОБА_3 став тримати потерпілого власним коліном в області тулуба. Після чого, підійшов ОСОБА_5 та обшукавши кишені куртки, в яку був одягнений ОСОБА_6, знайшов гроші в сумі 7 гривень, поклав їх до власної кишені. Потім, ОСОБА_5, побачивши поліетиленовий пакет, який мав при собі потерпілий ОСОБА_6, викинув вміст вказаного пакету на землю. Серед речей, які випали з вказаного пакету, ОСОБА_5 забрав собі мобільний телефон марки «Соні Еріксон К550і»вартістю 500 грн., зі стартовим пакетом абонента «Київстар»вартістю 25 гривень та з картою пам'яті об'ємом 2 ГБ  вартістю 135 гривень, чохол до мобільного телефону з шкірозамінника чорного кольору із позначенням «Нокіа»вартістю 15 гривень. Після цього ОСОБА_3 та ОСОБА_5 разом з викраденим майном з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись ним на власний розсуд, тим самим спричинили потерпілому ОСОБА_6 матеріального збитку на загальну суму 862 грн.

Також, ОСОБА_3, повторно, 04.10.2010 року, приблизно о 19 год. 40 хвилин, разом із ОСОБА_5, а також ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись біля залізничних колій станції «Ірпінь», що в місті Ірпені Київської області, побачили раніше не знайомого чоловіка, як потім стало відомо -   ОСОБА_8, який в той момент проходив поруч. В цей час у них виник умисел на відкрите викрадення особистого майна ОСОБА_8, в зв'язку з чим, вони вступили між собою в злочинний зговір.

Так, ОСОБА_3, реалізуючи свої злочинні наміри, разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою групою осіб, маючи на меті викрадення особистого майна ОСОБА_8, з корисливих мотивів, задля власного збагачення направились до останнього. Далі, ОСОБА_5 підбіг ззаду до ОСОБА_8 та штовхнув його, в зв’язку з чим між ними зав'язався конфлікт. Скориставшись ситуацією, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підійшли до ОСОБА_8 та ОСОБА_5, який наніс удар кулаком руки в область грудної клітки останнього, в зв'язку з чим потерпілий впав на землю, а вище вказані особи, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, продовжували наносити йому удари по різних частинах тіла. В подальшому, ОСОБА_5 помітив у ОСОБА_8 сумку чорного кольору на ремні через плече вартістю 300 гривень, в якій знаходився шкіряний гаманець вартістю 50 грн., з грошима в сумі 500 гривень, дитяча енциклопедія вартістю 60 грн., електронна книжка bоок V-4»вартістю 2400 гривень та з метою привласнення, вихватив її у ОСОБА_8 Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, тримали потерпілого за руки з метою подолання опору ОСОБА_8, а ОСОБА_5 в цей час обшукував кишені куртки та, знайшовши гроші в сумі 50 гривень та мобільний телефон, марки «Нокіа Е 71», ІМЕІ НОМЕР_2, вартістю 1250 гривень, з сім - карткою оператора «Ютел»за номером НОМЕР_1, вартістю 25 гривень, на рахунку якої знаходились кошти в сумі 850 гривень, привласнив їх. Після чого ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом з викраденим  майном з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_8 матеріальний збиток на суму 5 485 гривень.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у скоєних злочинах визнав повністю та показав, що він 28.09.2010 року приблизно о 22 годині, разом з ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходились біля залізничних колій станції «Ірпінь», що в місті Ірпені Київської області, побачили потерпілого, який проходив поруч. В цей час ОСОБА_3, знаючи про те, що ОСОБА_5 є неповнолітнім та бажаючи втягнути останнього у злочинну діяльність, переконав його вступити з ним у злочинний зговір, розказавши при цьому про власний задум щодо відкритого викрадення майна потерпілого.

Після цього, він разом з ОСОБА_5, підійшов до ОСОБА_6 та повалив останнього на землю і став тримати потерпілого власним коліном в області тулуба. Після чого, підійшов ОСОБА_5 та обшукавши кишені куртки, в яку був одягнений ОСОБА_6 заволодів речами та грошима потерпілого. Після цього вони з викраденим майном з місця вчинення злочину пішли, розпорядившись ним на власний розсуд.

Також, ОСОБА_3 показав, що 04.10.2010 року приблизно о 19 год. 40 хвилин, разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись біля залізничних колій станції «Ірпінь», що в місті Ірпені Київської області, побачили потерпілого ОСОБА_8 і в цей час у них виник умисел на відкрите викрадення його майна. Після цього, вони за допомогою фізичного насильства заволоділи речами потерпілого, нанісши йому удари по різних частинах тіла.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у скоєному злочині визнав повністю та показав, що він 04.10.2010 року приблизно о 19 год. 40 хвилин, разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись біля залізничних колій станції «Ірпінь», що в місті Ірпені Київської області, побачили потерпілого ОСОБА_8 і в цей час у них виник умисел на відкрите викрадення його майна. Після цього, вони за допомогою фізичного насильства заволоділи речами потерпілого, нанісши йому удари по різних частинах тіла.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 свою вину у скоєних злочинах визнав повністю та показав, що він 28.09.2010 року приблизно о 22 годині, разом з ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходились біля залізничних колій станції «Ірпінь», що в місті Ірпені Київської області, побачили потерпілого, який проходив поруч. В цей час ОСОБА_3 переконав його вступити з ним у злочинний зговір, розказавши при цьому про власний задум щодо відкритого викрадення майна потерпілого.

Після цього, вони підійшли до ОСОБА_6 та ОСОБА_3 повалив останнього на землю і став тримати потерпілого власним коліном в області тулуба. Після чого, ОСОБА_5 обшукав кишені куртки, в яку був одягнений ОСОБА_6 та заволодів речами і грошима потерпілого. Після цього вони з викраденим майном з місця вчинення злочину пішли, розпорядившись ним на власний розсуд.

Також, ОСОБА_5 показав, що 04.10.2010 року приблизно о 19 год. 40 хвилин, разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись біля залізничних колій станції «Ірпінь», що в місті Ірпені Київської області, побачили потерпілого ОСОБА_8 і в цей час у них виник умисел на відкрите викрадення його майна. Після цього, вони за допомогою фізичного насильства заволоділи речами потерпілого, нанісши йому удари по різних частинах тіла.

Підсудні окрім визнання цивільного позову та своєї вини у скоєних злочинах, повністю визнали кваліфікацію своїх дій, докази, на які посилався орган досудового слідства, пояснили, що показання під час судового слідства вони давали добровільно, без будь-якого примусу. В скоєному підсудні щиро розкаялись, просили суворо не карати.

У зв’язку із повним визнанням підсудними цивільного позову та своєї вини в скоєнні ними злочинів, визнання ними кваліфікації їх дій та доказів, на які посилався орган досудового слідства, дослідження зібраних по справі доказів за згодою учасників процесу було обмежене допитами підсудних, показання яких відповідають фактичним обставинам справи і ними не оспорюються, та дослідженням матеріалів справи, що їх характеризують.

Органом досудового слідства дії підсудного ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб та за ч.1 ст. 304 КК України як втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність. Також, органом досудового слідства дії підсудного ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, скоєне за попередньою змовою групою осіб.

Крім цього, органом досудового слідства дії підсудного ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Обираючи міру покарання, суд враховує, що підсудні скоїли злочини, які віднесено до категорії тяжких.

Обставиною, яка пом’якшує відповідальність підсудного ОСОБА_3 суд вважає його щире каяття в скоєнні злочину.

Обставиною, яка обтяжує відповідальність підсудного суд вважає вчинення злочинів підсудним в стані алкогольного сп’яніння.

За місцем проживання підсудний ОСОБА_3 характеризується позитивно, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра, не судимий, раніше притягався до кримінальної відповідальності, не працює, має на утриманні малолітню дитину.

Обставиною, яка пом’якшує відповідальність підсудного ОСОБА_4 суд вважає його щире каяття в скоєнні злочину.

Обставиною, яка обтяжує відповідальність підсудного суд вважає вчинення злочину підсудним в стані алкогольного сп’яніння.

За місцем проживання підсудний ОСОБА_4 характеризується позитивно, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра, не судимий, не працює.

Обставинами, що пом’якшують відповідальність підсудного ОСОБА_5 суд вважає його щире каяття в скоєнні злочину та вчинення злочину неповнолітнім.

Обставиною, яка обтяжує відповідальність підсудного суд вважає вчинення злочинів підсудним в стані алкогольного сп’яніння.

За місцем проживання підсудний ОСОБА_5 характеризується посередньо, має молодий вік, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра, не працює, навчається, раніше не судимий.

За даних умов, враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу підсудних та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, думку учасників процесу, суд вважає, що виправлення підсудних можливе без відбування ними покарання, а тому можливо, призначивши підсудним покарання у виді позбавлення волі, звільнити їх від відбування покарання з випробуванням.

Суд вважає, що відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України дана міра покарання є достатньою для виправлення підсудних та попередження нових злочинів.

Речовими доказами суд вважає за необхідне розпорядитись у відповідності до вимог ст.81 КПК України. Потерпілим ОСОБА_8 у справі заявлено цивільний позови, який суд задовольняє у повному обсязі.

Судові витрати відсутні.

          Керуючись статтями 323, 324 КПК України, суд, -

з а с у д и в :

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ч.1 ст. 304 КК України та призначити йому покарання:

-          за ч.2 ст. 186 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

-          за ч.1 ст. 304 КК України у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України визначити покарання ОСОБА_3 шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

На підставі ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_3 повідомляти органи виконання покарання про зміну свого місця проживання, роботи, періодично з’являтися для реєстрації до органу виконання покарання.

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання за ч.2 ст. 186 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

На підставі ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_4 повідомляти органи виконання покарання про зміну свого місця проживання, роботи, періодично з’являтися для реєстрації до органу виконання покарання.

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання по цій статті у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75, ст.104 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

На підставі ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_5 повідомляти органи виконання покарання про зміну свого місця проживання, роботи, навчання, періодично з’являтися для реєстрації до органу виконання покарання.

Речові докази по справі: мобільний телефон «Соні Еріксон К550і» та мобільний телефон «НОКІА N-71», які передані потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_6 –залишити у них.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 задовольнити. Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представника неповнолітнього ОСОБА_5 –ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 2400, 00 (дві тисячі чотириста гривень 00 коп.) грн.  

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід у відношенні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд з постійного місця проживання, звільнивши їх з-під варти в залі суду, відносно ОСОБА_5 –залишити без змін у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

На вирок до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд може бути подано апеляцію протягом 15 діб із моменту проголошення вироку.

СуддяО. П. Сингаївський