Справа №: 2-а-849/11

                                             П О С Т А Н О В А

                                                Іменем України

09 вересня 2011 року                                                                                  м.Самбір

суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Галин В.П. розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління пенсійного фонду України у м.Самборі  про визнання дій протиправними та зобов’язання суб’єкта владних повноважень до вчинення дій ,-

встановив:

15.08.2011 року ОСОБА_1 звернулася  до суду із цим позовом посилаючись на те, що у відповідності зі ст.1 Закону України від 18.11.2004 року „Про соціальний захист дітей війни” відноситься до цієї категорії громадян. Ст.6 цього Закону з 01.01.2006 року передбачено щомісячне підвищення пенсії дітям війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, проте така допомога їй не виплачується у належній сумі. Тому просить суд визнати такі дії УПФУ у м.Самборі протиправними, зобов’язати відповідача здійснити перерахування та належні їй виплати у відповідності з діючим законодавством  в межах позовної давності та з урахуванням проведених виплат. З огляду на похилий вік справу розглядати у її відсутності.

Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 18.08.2011 року з огляду на позовні вимоги позивача та вимоги  ч.1 ст. 99 КАС України межами позовної давності для даного позову було визначено період з 15.02.2011 року по 15.08.2011 року

Відповідач у встановлений законом строк надав заперечення, в яких послався на відсутність законодавчого врегулювання розміру мінімальної пенсії за віком для обчислення доплати за статусом «діти війни»та відсутність бюджетного фінансування на вказані цілі, оскільки відповідно до норм чинного законодавства виплата подібної доплати до пенсії здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а кошти Пенсійного фонду України до Державного бюджету України не включені. При цьому відповідач не оспорював факт наявності у позивача статусу «дитина війни». Посилаючись на те, що позивачу щомісячно виплачувалося підвищення до пенсії відповідності з п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року за №530 «Деякі питання соціального захисту громадян», яким встановлено, що дітям війни до пенсії підвищення проводиться у таких розмірах: з  01.01.2008 р. –47 грн.; з 01.04.2008 р. –48,10 грн.; з 01.07.2008 р. –48,20 грн., з 01.10.2008 р. 49,80 грн. просила відмовити у задоволенні позову

З’ясувавши усі обставини  справи та перевіривши їх доказами, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини у справі, вважаю їх достатніми для прийняття рішення в порядку, передбаченому ст. 183-2 ч.4 КАС України, без виклику сторін в скороченому провадженні та приходжу до висновку, що позов підлягає до задоволенню з наступних підстав.

Позивач має статус «дитина війни»відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується копією пенсійного посвідчення з відповідною відміткою в ньому.

Згідно ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції від 28.12.2007р.), «дітям війни»пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесені зміни до Закону України  "Про соціальний захист дітей війни»та ч. 1 ст. 6  викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008р. положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»щодо внесення змін до ст. 6 Закону № 2195-IV ( в редакції від 28.12.2007р.) визнані неконституційними.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції від 18.11.2004р.), поновили свою дію з 22 травня 2008 року. Отже, з цієї дати особи зі статусом «дітей війни»мають право на підвищення пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України, а також ч. 2 ст. З Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої державні соціальні гарантії «дітям війни», встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитина війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002р. за №121\2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення, на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

За наведених обставин вимоги позивача є підставними, оскільки вона недоотримала гарантовану законом доплату до пенсії як дитина війни у повному розмірі, так як  дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2011 рік не була зупинена чи обмежена Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»чи іншими нормативними актами до 23.07.2011 року.

Щодо виплат щомісячної державної допомоги дітям війни після 22.07.2011 року, то такі задоволенню не підлягають, оскільки   на виконання пункту 7 Закону України від 14 червня 2011 р. N 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», Кабінетом Міністрів України  прийнята Постанова від 06 липня 2011 року №745 («Урядовий кур’єр»№133 від 23.07.2011 року) «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»,  ст. 6 якої установлено, що дітям війни  до пенсії або щомісячного довічного грошового   утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення  проводиться у розмірі 49,8 гривень, що позивачу вже виплачено.           

Керуючись ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про  Державний  бюджет України на  2011 рік»зі змінами від 14.06.2011 року та Постанови КМУ № 745 від 06.07.2011 року, статтями 9,11,94, 158, 159, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Самборі щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1  підвищення до пенсії як дитині війни, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 15.02.2011 року по 22.07.2011 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м.Самборі нарахувати та виплатити ОСОБА_1      недоплачене  підвищення до пенсії у розмірі 30 (тридцяти) відсотків мінімального розміру пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 15.02.2011 року по 22.07.2011 року включно, з урахуванням проведених виплат.

В решті позовних вимог –відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь  ОСОБА_1  –03 (три) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування судових витрат.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Самбірський міськрайонний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя