Справа № 243/3285/22

Провадження № 1-кп/243/136/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий        - суддя         ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання         ОСОБА_2 ,

прокурора                         ОСОБА_3 ,

обвинуваченого                 ОСОБА_4 ,

захисника, адвоката                         ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Слов`янського міськрайонного суду Донецької області об`єднані матеріали кримінальних проваджень за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янська Донецької області, громадянина України, який має повну середню освіту, не одружений, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий 22.12.2016 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області за ч. 3 ст. 309 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ухвали Дзержинського міського суду від 29.04.2021 року звільнений від відбування покарання умовно-достроково на не відбутий термін покарання 1 рік 7 місяців 3 дні,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слов`янським міськрайонним судом Донецької області розглядається об`єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України.

Від прокурора на адресу суду надійшло клопотання про продовження застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб. В обґрунтування заявлених вимог сторона обвинувачення посилається на те, що ОСОБА_4  обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту психотропних речовин у великому розмірі, особою, який раніше вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 309 КК України, а також увчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тобто у придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу. 20.10.2022 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. 23.11.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. Наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, які будуть досліджені під час судового розгляду. Необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтовується наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме:

1) п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме – є ймовірність того, що ОСОБА_4 ,, перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Вказане ґрунтується на тому, що ОСОБА_4 , будучи особою, яка обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, та заздалегідь знаючи, що за вчинені ним злочинні діяння кримінальна відповідальність передбачає міру покарання у вигляді позбавлення волі загальним строком до 10 років. ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, офіційно не одружений, раніше судимий за вчинення кримінального правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних речовин, вчинив нове кримінальне правопорушення у період умовно-достроково звільнення, а отже у нього відсутні соціально міцні зв`язки, що може побудити його на вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду, тому що наслідки та ризик втечі для ОСОБА_4 у цьому випадку можуть бути визнані, як менш небезпечні, ніж покарання та процедура його відбування.

2) п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме – є ймовірність того, що ОСОБА_4 , знаходячись на волі, може вчинити інші умисні кримінальні правопорушення, так як останній офіційно не працевлаштований, офіційного або постійного джерела доходу не має, при цьому виявлені обставини свідчать про те, що він скоїв вказані кримінальні правопорушення, та може вчинити повторно інше кримінальне правопорушення;

3) також мається ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме –ймовірність того, що ОСОБА_4 буде незаконно впливати на свідків у даних кримінальних провадженнях. Так, перебуваючи на свободі, обвинувачений ОСОБА_4 може впливати на свідків, оскільки йому відоме місце їх мешкання, а отже, шляхом умовляння чи погроз, з метою схилення до дачі неправдивих показань та викривлення істини по справі, спонукаючи до зміни наданих небажаних для нього свідчень, ОСОБА_4 може чинити тиск на свідків. На думку прокурора для забезпечення безперешкодного та ефективного проведення в подальшому досудового розслідування, слід взяти до уваги, що, перебуваючи на свободі, ОСОБА_4 буде мати реальну можливість зашкодити встановленню обставин кримінального провадження. Крім того, прокурор звертає увагу, що відповідно до ухвали суду від 20.11.2023 у кримінальному провадженні № 1-кп/243/341/2023, справа № 243/3285/22, відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, було оголошено розшук, у зв`язку з неявкою останнього до судових засідань без поважних причин. Вказані обставини свідчать про необхідність продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України. Прокурор просить продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою в державній установі «Дніпровська УВП № 4» на строк 60 (шістдесят) діб.

В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав, просив його задовольнити та продовжити строк застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.

Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_5 , в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначив, що заявлені стороною обвинувачення ризики не доведені та не обґрунтовані. ОСОБА_4 має міцні соціальні зв`язки. Захисник просив обрати ОСОБА_4 інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав свого захисника, просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та обрати йому інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин 1, 2 та 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно з частиною 1 статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

У відповідності до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та враховує обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

За правилами ч. 5 ст. 199 КПК України, суд, вирішуючи питання щодо продовження строку тримання під вартою, зобов`язаний перевірити те, що заявлені стороною обвинувачення ризики не зменшилися.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких злочинів, та за вчинення найтяжчого з яких кримінальним Законом встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Так, оцінивши доводи прокурора, суд продовжує вважати реальним ризик, встановлений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме – що обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки ОСОБА_4 достовірно обізнаний про тяжкість покарання, яке може йому загрожувати у разі визнання його винуватим в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, які відносяться до категорії тяжких злочинів, та може спробувати уникнути відповідальності шляхом переховування від суду, при цьому наслідки і ризик втечі для обвинуваченого можуть бути визнаними як менш небезпечні, ніж покарання та процедура його відбування.

Аналізуючи наведені підстави, суд зважає на те, що внаслідок неодноразових неявок в судові засідання відносно ОСОБА_4 на підставі ухвали суду від 20.11.2023 вже було оголошено розшук на підставі ч. 1 ст. 335 КПК України. Дії обвинуваченого були розцінені як спроби переховування від суду, та на теперішній час відсутні підстави вважати, що подібна поведінка ОСОБА_4 не матиме повторення.

Крім зазначеного, прокурор також вважає ймовірним ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків по кримінальному провадженню.

Суд погоджується з доводами прокурора стосовно цього заявленого ризику, оскільки наразі свідки по кримінальному провадженню судом не допитані, крім того, обвинувачений знайомий зі свідками, йому відоме їх місцезнаходження, тож ризик того, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може здійснити спроби впливу на свідків з метою змусити їх змінити надані раніше, під час досудового розслідування, небажані для ОСОБА_4 свідчення, задля уникнення в подальшому кримінальної відповідальності, є досить реальним.

Заявлений прокурором ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме – що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, суд також вважає обґрунтованим. Суд враховує те, що постійних та офіційних джерел доходу обвинувачений не має, доказів щодо наявності стійких соціальних зв`язків суду не надано, раніше вже був судимий за вчинення умисного злочину, відбував реальне покарання у виді позбавлення волі, а отже вказане що може свідчити про схильність особи до протиправної поведінки та порушення закону.

Суд також, у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, розглянув й інші, не пов`язані з триманням під вартою, заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого, які передбачені ст. 176 КПК України, однак, з огляду на характер обвинувачення, тяжкість інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, з огляду на існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає, що прокурором в судовому засіданні обґрунтовано було доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

З огляду на вік обвинуваченого ОСОБА_4 , відсутність доказів, які б свідчили, що стан здоров`я останнього виключає можливість його перебування в установі виконання покарань, з огляду на невідворотність та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд вважає реальними ризики, визначені у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, може впливати на свідків кримінального правопорушення, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи наведене вище, особу обвинуваченого, з огляду на введений в Україні воєнний стан, що суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, суд дійшов висновку про недостатність застосування відносно ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання зазначеним вище ризикам, а отже вважає, що є підстави для продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки саме такий запобіжний захід може у подальшому забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та створить необхідні умови для виконання завдань кримінального провадження, передбачених положеннями статті 2 КПК України.

Доказів того, що обставини, які були прийняті слідчим суддею при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з часом змінились, стороною захисту суду не надано.

Доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об`єктивне існування обставин, які виправдовують тримання під вартою ОСОБА_4 , а будь-яких об`єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, стороною захисту суду не наведено.

Відповідно до частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пунктом другим частини п`ятої статті 182 КПК України встановлено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, враховуючи особу обвинуваченого, який раніше судимий, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку, враховуючі тяжкість кримінальних правопорушень, які ОСОБА_4 інкримінуються, суд вважає за можливе визначити обвинуваченому заставу в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить суму 151400,00 грн, та вважає, що застава в такому розмірі здатна запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

У разі внесення обвинуваченим у будь-який момент до 15 лютого 2025 року застави, вважаю за необхідне покласти на ОСОБА_4  обов`язки, визначені частиною 5 статті 194 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 27, 31, 177-178, 183, 194, 197, 201, 202, 331, 371-372, 376, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, – задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» на строк 60 днів, тобто до 15 лютого 2025 року включно.

Обвинувачений ОСОБА_4 підлягає звільненню з-під варти у разі внесення застави у розмірі 50 (п`ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151400,00 грн. (сто п`ятдесят одна тисяча чотириста гривень 00 копійок), яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області в будь-який момент протягом дії цієї ухвали, до 15 лютого 2025 року включно.

У разі внесення застави покласти на  ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) прибувати до суду із встановленою періодичністю або за першим викликом у зв`язку з реалізацією завдань кримінального провадження;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому обвинувачений проживає, без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

У разі невиконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього вказаних вище обов`язків, до нього буде застосований інший запобіжний захід, а застава буде звернута в дохід держави.

Ухвала про продовження застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію цієї ухвали направити прокурору, обвинуваченому, захиснику, - до відома, та до державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», - для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, що перебуває під вартою, з моменту отримання копії ухвали.

Ухвалу постановлено та підписано в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.

Повний текст ухвали виготовлений та проголошений 18.12.2024 об 11-50 год.

Суддя                                                                         ОСОБА_1