Справа №  2-1044/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

12 січня 2011 року  Святошинський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді                                                                       Кривов»яза А.П.

при секретарі                                                                                Рудик Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання права власності, –

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2010 року до Святошинського районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, про визнання права власності.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що Відповідач не визнає за ним право власності на житловий будинок, загальною площею 31,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлову будівлю (літ. «А») загальною площею 115,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, про що повідомляється в Листі від 25 листопада 2010 року, хоча право власності у Позивача на вказане нерухоме майно виникло на підставі Договору будівельного підряду № 7-18 від 17 березня 2010 року, а тому для захисту своїх прав просить –визнати за ним право власності на вказані об’єкти нерухомості в судовому порядку.

Представник позивача у судовому засіданні пред’явлений позов підтримав та просив задовольнити його з підстав викладених у ньому.

Відповідач ОСОБА_2, в судове засідання не з»явився, надав до суду заяву в якій просить слухати справу у його відсутність та ухвалити по справі законне та обґрунтоване судове рішення.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, оцінивши та дослідивши письмові докази в їх сукупності та співставленні, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання права власності необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 17 березня 2010 року між ОСОБА_1 –«Замовник», з однієї сторони,  та ОСОБА_2 – «Підрядник», з другої сторони, разом пойменовані «Сторони», було укладено Договір будівельного підряду № 7-18.

З п.п. 1.1., 1.4. Договору будівельного підряду № 7-18 від 17 березня 2010 року вбачається, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Підрядник зобов»язується виконати роботи з будівництва приватного житлового будинку, приблизною загальною площею 32,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1,  а також нежитлової будівлі (літ. «А») загальною площею 115,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (надалі іменується - Об'єкти), відповідно до проектно –кошторисної документації, і прийняти Об’єкти  та оплатити роботи.

Відповідно до п. 1.9.  Договору будівельного підряду № 7-18 від 17 березня 2010 року, власником Об’єктів до його здачі Замовнику є Підрядник. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Об’єктів до його прийняття Замовником несе Підрядник.

Згідно п. 2.3. Договору будівельного підряду № 7-18 від 17 березня 2010 року, кінцевий строк оплати Замовником Підряднику виконаних робіт не пізніше 17 березня 2011 року.

Судом встановлено, що згідно Додатку № 1 від 18 березня 2010 року до  Договору будівельного підряду № 7-18 від 17 березня 2010 року, сторони дійшли згоди затвердити склад та зміст проектно-кошторисної документації будівництва в наступному вигляді: 1) будівництво приватного житлового будинку, приблизною загальною площею 32,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, вартістю –75 000,00 грн. (сімдесят п»ять тисяч гривень 00 коп.); 2) вартість будівельно-підрядних робіт з будівництва приватного житлового будинку, приблизною загальною площею 32,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, вартістю –50 000,00 грн. (п’ятдесят тисяч гривень 00 коп.); 3) будівництво нежитлової будівлі (літ. «А») загальною площею 115,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, вартістю –75 000,00 грн. (сімдесят п»ять тисяч гривень 00 коп.); 4) вартість будівельно-підрядних робіт з будівництва нежитлової будівлі (літ. «А») загальною площею 115,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, вартістю –100 000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 коп.), а всього – 300 000,00 грн. (триста  тисяч гривень 00 коп.)

З Акту виконаних робіт від 29 жовтня 2010 року складеного між ОСОБА_1, - «Замовник», з однієї сторони, та ОСОБА_2, - «Підрядник», з другої сторони, разом пойменовані «Сторони», вбачається, що Сторони дійшли згоди, що хоча Підрядник і не в повному обсязі виконав умови Договору будівельного підряду № 7-18 від 17 березня 2010 року, так як ним не було здійснене будівництво нежитлової будівлі літ. («А») загальною площею 115,50 кв.м., що знаходиться за адресою:  АДРЕСА_2, оскільки вартість будівельних матеріалів непомірно зросла і подальше проведення будівництва є економічно недоцільним, то Сторони більше не вважають себе зв’язаними умовами відповідного Договору і вважається, що Підрядник належним чином виконав роботи з будівництва приватного житлового будинку, загальною площею 31,9 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та передав його Замовнику, згідно умов Договору будівельного підряду № 7-18 від 17 березня 2010 року. Крім того, Замовник цим стверджує, що прийняв виконані роботи і претензій щодо кількості та якості робіт не має.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що підставою для укладання Договору будівельного підряду № 7-18 від 17 березня 2010 року між Позивачем та Відповідачем стало те, що старий житловий будинок, загальною площею 74,3 кв.м., який Позивач одержав у власність в результаті спадкування від своїх батьків: ОСОБА_1 та ОСОБА_3, що знаходився за адресою: АДРЕСА_1 –був знищений внаслідок пожежі, у зв’язку із чим у Позивача виникла необхідність у його відбудові на тому ж самому місці.

Згідно п. 2.4. Договору будівельного підряду № 7-18 від 17 березня 2010 року, у разі неоплати роботи Підрядника у встановлений Договором строк, Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі облікової ставки НБУ.

Судом при огляді Договору будівельного підряду № 7-18 від 17 березня 2010 року не було встановлено, що в ньому передбачено виникнення права власності Підрядника на Об’єкти будівництва, у випадку, коли Замовником не був проведений розрахунок за виконані згідно Договору роботи, проте судом встановлено, що право власності на Об’єкти будівництва у Відповідача (ОСОБА_2.) було до моменту передачі Об’єктів будівництва Замовнику (Позивачу) ОСОБА_1, за Актом приймання передачі від 29 жовтня 2010 року, згідно п. 1.9. Договору будівельного підряду № 7-18 від 17 березня 2010 року.

Згідно абзацу 1 ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Частина 1 ст. 328 ЦК України зазначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Стаття 876 ЦК України встановлює, що власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Суд дійшов висновку, у ОСОБА_1 з 29 жовтня 2010 року виникло право власності на житловий будинок, загальною площею 31,9 кв.м. (літ. «И»), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може  пред'явити  позов  про  визнання  його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою,  а також у разі втрати ним документа,  який засвідчує його право власності.

Частина 2 ст. 386 ЦК України встановлює, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

При розгляді даної справи, Суд дійшов висновку, що дійсно право власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно,  а саме на житловий будинок, загальною площею 31,9 кв.м. (літ. «И»), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 –не визнається та оспорюється ОСОБА_2, що підтверджується Листом-претензією від 25 листопада 2010 року,  а також може не визнаватися іншими будь-якими третіми особами, які можуть чинити ОСОБА_1 перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні зазначеним вище нерухомим майном, тобто ОСОБА_1 не зможе  повною мірою реалізовувати свої права, як власника, передбачені ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 320 ЦК України щодо цього майна.

За таких обставин, Суд вважає можливим та необхідним визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, загальною площею 1,9 кв.м. (літ. «И»), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В частині визнання права власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю загальною площею 115,50 кв.м. (літ. «А»), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не було надано документів, що підтверджують той факт, що він є власником або землекористувачем земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, або згоду відповідного власника на проведення будівництва на вказаній земельній ділянці, крім того в судовому засіданні встановлено, що оскільки Позивач не був власником даної земельної ділянки, то будівельний майданчик згідно договору не був наданий Відповідачу, а тому будівництво   нежитлової будівлі загальною площею 115,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 не проводилось, даний факт Позивач не спростував у судовому засіданні.

Крім того, з матеріалів цивільної справи вбачається, що Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією ОСОБА_1 не було надано дозвіл на проведення будівництва нежитлової будівлі загальною площею 115,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 і Відповідачем воно не передавалося ОСОБА_1 за Актом виконаних робіт від 29 жовтня 2010 року, оскільки взагалі не будувалося.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16, п. 1 ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 320, ст. 321, ч. 1 ст. 328, ч. 1 ст. 386, ст.ст. 392, 876 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 212-215 ЦПК України, суд,  –

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (паспорт серії МЕ НОМЕР_2, виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України в м.Києві 08 грудня 2004 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) право власності на житловий будинок, загальною площею 31,9 кв.м. (літ. «И»), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.      

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

СУДДЯ: