ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"14" вересня 2011 р.Справа № 5016/926/2011(16/72)

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів: Мишкіної М.А.,Сидоренка М.В.

(Склад судової колегії сформований розпорядженням голови суду №532 від 12.09.2011р.)

при секретарі судового засідання Войт К.В.,

за участю представників сторін:

від позивача  - ОСОБА_1 –за довіреністю,

від відповідача-1 –ОСОБА_2 –паспорт,

від відповідача-2 –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи–підприємця ОСОБА_2 та Приватного підприємства „Укрсервіс”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 20 квітня 2011 року

у справі № 5016/926/2011 (16/72)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль”в особі Миколаївської обласної дирекції

до відповідачів:

1)Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2;

2)Приватного підприємства „Укрсервіс”

про стягнення 1541462,62 грн.,

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 13.09.2011р. до 14.09.2011р.

встановив:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.04.2011р. у справі №5016/926/2011(16/72) задоволено позов публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та приватного підприємства „Укрсервіс” та стягнуто в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача 1541462,62 грн. заборгованості за кредитним договором, 15414,63 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що боржником не виконуються умови кредитного договору в частині своєчасного погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами.

В цьому разі відповідно до умов договору позивач має право вимагати дострокового погашення кредиту.

Відповідно до договору поруки, укладеного між банком та приватним підприємством „Укрсервіс” останнє взяло на себе зобов’язання відповідати перед банком по борговим зобов’язанням фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 в повному обсязі.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачі подали на нього апеляційну скаргу, в якій просять оскаржуване рішення скасувати та залишити позов без розгляду.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Судом невірно встановлені обставини справи. Судом не досліджені розрахунки позовних вимог. Відповідачі не отримували від позивача жодних претензій. Справа розглянута за відсутності відповідачів при наявності клопотання про її відкладення. Позивачем не дотримано досудового порядку врегулювання спору.

В судовому засіданні представник відповідачів та фізична особа –підприємець ОСОБА_2 підтримали свої доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

08 вересня 2008 року між відкритим акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль”, правонаступником якого є ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” (далі-Банк) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі-Відповідач-1) укладено генеральний кредитний договір №010/01-04/08-523, згідно з умовами якого загальний розмір позичкової заборгованості (ліміт кредитування) по всім договорам укладеним в рамках цього договору не повинен перевищувати 1 448 000,00 грн. (один мільйон чотириста сорок вісім тисяч грн. 00 коп.).

В рамках вищевказаного генерального кредитного договору 08 вересня 2008 р. було укладено кредитний договір № 010/01-04/08-524, відповідно до умов якого банк на умовах цього договору відкриває Позичальнику відновлювальну (револьверну) кредитну лінію у сумі 1 448 000,00 грн. (один мільйон чотириста сорок вісім тисяч грн. 00 коп.), кошти повинні бути повернуті в строк до 07 вересня 2018р. За користування кредитними коштами, позичальник повинен був сплачувати 22,25 % річних.

Банк виконав умови кредитного договору видавши позичальнику 1 448 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 76 від 25.09.2008р.

Відповідно до Р.6 укладеного кредитного договору, Відповідач-1 зобов'язувався використати кредитні кошти на зазначені в договорі цілі та забезпечити повернення одержаного кредиту на умовах, передбачених цим договором, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов’язання, визначені у цьому договорі. Відповідач-1 повинен здійснювати погашення кредиту та процентів за користування кредитними коштами щомісячно відповідно до графіка погашення кредитної заборгованості (згідно з додатком № 1 до кредитного договору).

Відповідач-1 в порушення умов вищевказаного кредитного договору своєчасно не погашав кредит згідно з графіком та відсотки за користування кредитними коштами.

За порушення строків сплати кредиту та відсотків за користування кредитними коштами згідно з графіком, відповідно до пункту 10.2 кредитного договору, Відповідачу-1 була нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

Як встановлено при апеляційному перегляді справи та не заперечується сторонами, станом на 11.03.2011р. заборгованість Відповідача - 1 за  кредитним договором №010/01-04/08-524 від 08.09.2008 року, становила 382587,93грн., з яких:

- прострочений кредит -144 600,00 грн.);

- сума прострочених відсотків - 215 719,57 грн.;

- сума пені за невиконання умов кредитного договору - 22 268,36 грн.

Відповідно до ст.ст.509, 526, п.1 ст.503 Цивільного кодексу (ЦК) України, зобов’язання повинні виконуватися у строки та обсягах, встановлених договором.

Отже, несплата кредиту і процентів є порушенням вищенаведених вимог законодавства, а також, умов Кредитного договору.

Судова колегія прийшла до висновку, що в цій частині позовні вимоги є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги про дострокове погашення всієї суми кредиту, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до п.7.3 кредитного договору №010/01-04/08-524 від 08.09.2008р. у разі невиконання Позичальником умов цього договору Кредитор має право скасувати кредитний ліміт та достроково вимагати погашення заборгованості Позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції.

Вимога про погашення зобов’язань за цим договором може бути направлена Кредитором Позичальнику у будь-який час у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з моменту її надіслання кредитором за адресою Позичальника, зазначеною в реквізитах цього договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище тридцятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається Кредитору відділенням зв’язку при відправленні листа з повідомленням про вручення або дата, зазначена в повідомленні, яке отримане Позичальником особисто у Кредитора

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийняв до уваги, як належний доказ дотримання позивачем порядку направлення вимоги про дострокове погашення кредиту, претензію з пропозицією про сплату боргу від 12.08.2010р. №16-1/9-678.

Однак, судова колегія не погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Сторони в кредитному договорі встановили чіткий порядок направлення такої вимоги та обумовили докази , які підтверджують факт її направлення.

При розгляді справи в суді першої інстанції позивач не надав жодних доказів про отримання відповідачами вищезазначеної претензії.

При перегляді справи в апеляційній інстанції позивачем в якості доказу виконання банком п.7.3 кредитного договору №010/01-04/08-524 від 08.09.20087р. наданий фіскальний чек від 13.08.2010р. та реєстр поштових відправлень.

Судовою колегією встановлено, що на фіскальному чеку значаться номери поштових відправлень №1132-1138, а на реєстрі поштових відправлень №350924-350930. Печатка на реєстрі поштових відправлень не дає змоги встановити, коли саме вони були відправлені.

Крім того, дані докази в будь-якому випадку не можуть підтвердити факт отримання відповідачами претензії, оскільки таким доказом згідно договору є лист з повідомленням про вручення та квитанція, надана відділенням зв’язку при відправленні такого листа, або повідомлення про вручення із зазначенням дати вручення поштового відправлення.

До того ж , як вбачається із змісту претензії, в ній не міститься вимога про дострокове повернення кредиту, а лише говориться про можливість направлення такої вимоги в майбутньому.

За таких обставин вимога позивача в частині дострокового повернення кредиту задоволенню не підлягає.

В забезпечення виконання зобов'язань за Генеральним кредитним договором №010/01-04/08-523 від 08.09.2008 р., та кредитним договором №010/01-04/08-524 від 08.09.2008 р., який було укладено в рамках генерального кредитного договору між Банком та Приватним підприємством „Укрсервіс”(далі-Відповідач-2) укладено договір поруки № 010/01-04/08-523/1 від 08.09.2008р.

Згідно до умов вищевказаного договору поруки Відповідач-2 на добровільних засадах бере на себе зобов’язання перед Банком відповідати по борговим зобов’язанням Відповідача-1, а саме: повернути кредит в розмірі 1 448 000,00 грн., сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках , передбачених кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі.

Відповідно до п.2.1 договору поруки у випадку невиконання Відповідачем-1 взятих на себе зобов’язань по кредитному договору, Поручитель (Відповідач-2) несе солідарну відповідальність перед Банком у тому ж обсязі, що і Відповідач-1, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, комісійної винагороди, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки.

Стаття 553 ЦК України передбачає, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником

Відповідно до статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки

Оскільки судом першої інстанції прийняте рішення про дострокове погашення всієї суми кредиту, судова колегія прийшла до висновку про необхідність його скасування та прийняття нового рішення про стягнення простроченої суми боргу, відсотків за користування кредитом та пені, нарахованої за несвоєчасне виконання зобов’язань по кредитному договору.

Судові витрати по справі розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд,

          постановив :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 20 квітня 2011 року скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 та приватного підприємства „Укрсервіс” на користь публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції 144600 грн. заборгованості за кредитним договором №010/01-04/08-524 від 08.09.2008р., 215719,57 грн. відсотків за користування кредитом, 22268,36 грн. пені, 3825,88 грн. державного мита, 58,57 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 5794,13 грн. витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                  Будішевська Л.О.          

          Судді                                                                                Мишкіна М.А.

                                                                                          Сидоренко М.В.