Справа №  22-ц-1431/2011  

Категорія  27  

Головуючий у 1 інстанції  Мужик І.І.  

Суддя-доповідач  Девляшевський В.А.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2011 року                                                                                            м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду                Івано-Франківської області в складі:

головуючого                    Девляшевського В.А.

                              суддів:                     Васильковського В.М., Матківського Р.Й.   

                                       секретаря                     Возняк В.Д.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на рішення Надвірнянського районного суду від 20 липня 2011року з участю представника ПАТ "Кредобанк" – Кметика В.Я.,   

в с т а н о в и л а:

Рішенням Надвірнянського районного суду від 20 липня 2011року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Кредобанк», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним  договору поруки, укладеного між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_5 06.02.2009 року.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що відсутність згоди позивачки, яка є дружиною ОСОБА_5, не являється правовою підставою для визнання згаданої угоди недійсною.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що згідно із ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, встановлених частинами 3;5 та 6 ст.203 ЦК України. Апелянт зазначає, що укладення кредитного договору між банком та ОСОБА_5 без письмової згоди його дружини суперечить ч.2 ст.65 СК України, оскільки цей договір виходить за межі дрібного побутового. На думку представника ОСОБА_2, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги наведені обставини, а тому ухвалив незаконне рішення. Тому представник позивачки просить оскаржене рішення скасувати, ухваливши нове рішення, яким задовольнити її позов.

В засідання Апеляційного суду  ОСОБА_2, її представник та відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_4 не з’явились з невідомих причин, хоч судові повідомлення було вручено їм завчасно. Отже, є правові підстави для розгляду заяви у їх відсутності.

Представник  ПАТ «КредоБанк»  доводи апеляційної скарги заперечив. Він зазначив, що для укладення з ОСОБА_5 договору поруки у забезпечення виконання позичальником кредитних зобов’язань нормами чинного законодавства України не передбачено необхідність згоди дружини. На його думку, підстав для задоволення апеляції немає, оскільки рішення по даній справі є законним і обгрунтованим.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника банку, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно не прийняв її посилання на недотримання при укладенні згаданого договору поруки вимог ч.2 і 3 ст.65 ЦК України про необхідність письмової згоди дружини на укладення угоди, яка виходить за межі дрібної побутової, або потребує нотаріального посвідчення. Адже згідно ч.1 ст.73 СК України за зобов’язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена в натурі. Тому суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що при укладенні договору поруки права позивачки порушені не були. Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким дана правильна оцінка.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Із змісту наведеної норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов’язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов’язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання боржником свого зобов’язання боржником шляхом відшкодування в грошовій формі того, що не було виконане боржником. Таким чином, порука є способом забезпечення зобов’язання, а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю. Договір поруки не створює обов’язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, а тому до цих правовідносин не може бути застосована ст.65 СК України, яка вимагає згоди подружжя в разі розпорядження майном, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції  при вирішенні цього спору правильно застосував норми матеріального права. Оскільки постановлене рішення по даній справі є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування немає.

          На підставі наведеного та керуючись ст.ст.218;307;308;313;314;319;324;325 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

            Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2  відхилити, а рішення Надвірнянського районного суду від 20 липня 2011 року по даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий                                                                                           В.А. Девляшевський

Судді:                                                                                                     В.М.Васильковський

                                                                                                    Р.Й.Матківський