КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.09.2011 № 3/012-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів:
при секретарі:
від позивача: не з’явився
від відповідача : не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення
Господарського суду
Київської області
від 11.05.2011 року
у справі № 3/012-11 (суддя: Лопатін А.В.)
за позовом Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області „Служба замовника”
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 1 614, 03 грн.
В судовому засіданні 13.09.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Київської області від 11.05.2011 року у справі № 3/012-11 позов Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області „Служба замовника” (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення 1 614, 03 грн. задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 614, 03 грн. заборгованості, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 11.05.2011 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт вважає, що під час вирішення даного спору було недоведено обставини, що мають значення для справи. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги факт припинення дії договору № 21/16 від 16.07.2007 року в зв’язку з поданням відповідачем 12.04.2009 року заяви про розірвання договору на підставі п. 5.1 договору, дійшовши помилкового висновку про те що, вказаний договір є пролонгованим, та безпідставно стягнув борг за період з 2007 року по 2011 рік.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2011 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.09.2011 року.
В судове засідання 13.09.2011 року представники сторін не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового розгляду були повідомленні належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.
Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної і обґрунтованої постанови, а явка сторін обов’язковою не визнавалася, а також з урахуванням закінчення 15.09.2011 року встановленого ГПК України строку для перегляду рішень в апеляційному порядку та відсутності клопотань жодної із сторін про його продовження, колегія суддів, порадившись, визнала можливим розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 1 614,03 грн. заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання приміщення власника № 21/16 від 16.07.2007 року в частині оплати вартості наданих послуг.
Судом першої інстанції встановлено, що 16.07.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання приміщення власника №21/16 (далі Договір), відповідно до якого балансоутримувач забезпечує технічне та санітарне утримання прибудинкової території будинку № 11 по вул. Гагаріна, в якому знаходиться приміщення власника загальною площею 51,4 м. кв. (п.п. 1.1 Договору).
Відповідно до п.п. 2.1.2 Договору балансоутримувач будинку, в якому знаходиться приміщення, зобов'язується забезпечити надання власнику послуг по утриманню будинку та прибудинкової території, де знаходиться його приміщення, за діючими розцінками і тарифами згідно рішення виконкому Броварської міської ради від 24.10.2006 року №464, відповідно до розрахунку, який є невід'ємною частиною даного Договору.
Цей Договір набуває чинності з 01.07.2007 року та діє до 30.06.2008 року включно (п.п. 5.3 Договору).
Приписами п.п. 5.4 Договору встановлено, що якщо за один місяць до закінчення дії Договору жодна із сторін не виявила бажання його розірвати, він вважається продовженим на рік на тих самих умовах.
Відповідно до п.п. 5.3. Договору за ініціативою однієї із сторін цей Договір може бути розірвано рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством.
Чинність цього Договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п.п. 5.4 Договору).
Згідно з п.п. 2.2.3 Договору власник зобов'язується не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату в сумі 48,93 грн., в тому числі ПДВ 8,16 грн. на рахунок балансоутримувача будинку.
Як встановлено судом першої інстанції, протягом 2007 - 2011 років відповідач свої зобов'язання щодо внесення плати за утримання прибудинкової території не виконував належним чином, у зв'язку з чим за останнім рахується заборгованість з в розмірі 1614,13 грн.
21.01.2011 року позивач направив на адресу відповідача претензію №32-342, в якій зазначив про наявність заборгованості в розмірі 1 614,03 грн. та пропонував її погасити протягом 10-ти днів. Вказана претензія відповідачем залишена без задоволення та належного реагування.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона мас право вимагати виконання такого обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору або Кодексу, інших акті і цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту, при чому одностороння відмова від виконання не допускається.
Згідно зі ст.626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Враховуючи те, що факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 614,03 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому, колегія суддів зауважує, що згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 5.4. договору передбачено припинення його чинності, між іншим, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Отже, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч. 4 ст. 188 ГК України).
За таких обставин, твердження апелянта про те, що договір № 21/16 від 16.07.2007 року є припиненим у зв’язку із зверненням відповідача до позивача з заявою від 12.04.2009 року, яка була залишена останнім без реагування, колегія суддів, з огляду на положення вищенаведених норм чинного законодавства, відхиляє як безпідставні та помилкові. При цьому, доказів розірвання договору № 21/16 від 16.07.2007 року в судовому порядку матеріали справи не містять.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без - задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення Господарського суду Київської області від 11.05.2011 року у справі № 3/012-11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.
2.Матеріали справи № 3/012-11 повернути до Господарського суду Київської області.
Головуючий суддя
Судді