КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.09.2011 № 23/235
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів:
при секретарі:
від позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 30.12.2010 року
від відповідача : ОСОБА_2., дов. № 06-5/17 від 04.01.2011 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Комунального підприємства „Київпастранс”
на рішення
Господарського суду
міста Києва
від 14.06.2011 року
у справі № 23/235(суддя: Кирилюк Т.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Техенергобуд”
до Комунального підприємства „Київпастранс”
про стягнення 12 219, 49 грн.
В судовому засіданні 13.09.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2011 року у справі № 23/235 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Техенергобуд” (далі - позивач) до Комунального підприємства „Київпастранс” (далі – відповідач) про стягнення 12 219, 49 грн. задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3 372, 48 грн. – 3% річних, 8 848, 01 грн. інфляційних втрат, 122, 20 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2011 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт вважає, що під час вирішення даного спору було порушено норми процесуального права. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги факт пропуску позивачем спеціального строку позовної давності за заявленими вимогами, чим порушено вимоги ст. 258 ЦК України. До того ж, апелянт зазначає, що останнім в 2008-2010 роках було недоотримано з державного та місцевого бюджетів значну кількість коштів, що вплинуло на фінансово-економічний стан підприємства та на виникнення заборгованості перед державними фіскальними органами, контрагентами, призвело до арештів рахунків (у зв’язку з постійною заборгованістю по страхових внесках до Пенсійного фонду України), що, в свою чергу, призвело до неможливості вчасно виконати судове рішення по справі № 8/46.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2011 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.09.2011 року.
В судове засідання 13.09.2011 року з'явились представники позивача та відповідача.
В судовому засіданні представник позивача просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Представник апелянта в судовому засіданні надав письмове клопотання, в якому просив витребувати матеріали справи № 8/46 з господарського суду міста Києва.
Заслухавши думку представника позивача, колегія суддів відхилила зазначене вище клопотання представника відповідача з підстав його необґрунтованості та недоцільності.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача , відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України ,12 219, 49 грн., з яких: 3 372, 48 грн. - 3 % річних, нарахованих за період з 16.12.2009 року по 27.12.2010 року, та 8 848, 01 грн. - інфляційні втрати, нараховані за період з січня 2010 року по грудень 2010 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Відповідач не виконав свої зобов'язання за договором підряду № 02/04 від 02.04.2009 року та невчасно здійснив оплату виконаних Позивачем робіт. Факт неналежного виконання зобов'язань Відповідачем було встановлено рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 8/46 від 28.01.2010 року.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2010 року по справі № 8/46 стягнуто з Відповідача на користь Позивача 100 545 грн. 60 коп. - основного боргу, 1 785 грн. 01 коп. - 3 % річних, 4 222 грн. 92 коп. - інфляційні втрати, 10 882 грн. 34 коп. – пені, що нараховані на суму основного боргу за період з 14.05.2009 року по 15.12.2009 року.
22.10.2010 року господарським судом міста Києва було видано наказ № 8/46 про примусове стягнення з відповідача коштів в розмірі 115 042, 20 грн. 28.12.2010 року в ході виконавчого провадження відповідачем було погашено борг.
Під час розгляду справи № 8/46 Господарським судом міста Києва встановлено, що Відповідач не виконав свого обов'язку за договором підряду № 02/04 від 02.04.2009 року та не здійснив оплату виконаних Позивачем робіт.
Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
01.04.2011 року Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплату трьох відсотків річних (за період з 16.12.2009 року по 27.12.2010 року) та інфляційних втрат за 2010 рік, яка відповідно до відмітки поштової служби на повідомленні про вручення поштового відправлення була отримана Відповідачем 04.04.2011 року.
Таким чином, з моменту отримання відповідної вимоги у Відповідача виникло зобов'язання, відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, протягом семи днів сплатити 3 % річних та інфляційні втрати Позивачу.
Проте, Відповідач залишив вказану претензію позивача без відповіді та задоволення.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Законодавство не обмежує можливість Позивача захистити своє право на грошову компенсацію в окремому судовому провадженні після винесення судового рішення про стягнення основної суми боргу.
Колегія суддів відзначає, що звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ст. 16 Цивільного кодексу України, який повинен бути спрямований на реальне відновлення порушених прав позивача.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
При цьому, приписи ст. 625 ЦК України не містять заборони та не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання зобов’язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов’язанням підвищена в порядку індексації, а також 3% річних від простроченої суми за невиконання зобов’язання, і, зокрема, за період, що утворився після прийняття судом відповідного рішення.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат (за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року) та трьох процентів річних (за період з 16.12.2009 року по 27.12.2010 року) є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія суддів відхиляє твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції не взято до уваги факт пропуску позивачем спеціального строку позовної давності за заявленими вимогами, чим порушено вимоги ст. 258 ЦК України, з огляду на те, що положення статті 258 ЦК України не застосовуються щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Інші доводи апелянта колегією суддів до уваги не беруться, оскільки боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та у випадку його прострочення зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України).
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2011 року у справі № 23/235 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства „Київпастранс” - без задоволення.
2.Матеріали справи № 23/235 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді