Справа № 22ц-1117/2007 Головуючий у першій інстанції ШИПОВ І.М.
Категорія - цивільна Доповідач - МАМОНОВА О.Є.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2007 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ПОЗІГУНА М. І.
суддів: МАМОНОВОЇ О.Є., ІШУТКО В.М.
при секретарі: ГАВРИЛЕНКО Ю.В.
за участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційної скаргою
Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника
М. М. Коцюбинського на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова
від 16 серпня 2004 р. у справі за позовом ОСОБА_2
до Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника
М. М. Коцюбинського про визнання наказу про звільнення неправомірним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
В червні 2004 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати наказ № 32-к від 11.05.2004 року про звільнення його з роботи за прогули і визнати його незаконним; поновити його на посаді завідувача відділом науково-освітньої роботи музею; зобов'язати директора музею ОСОБА_1 відшкодувати йому моральні збитки в сумі 12000 грн., а також публічно вибачитися; зобов'язати директора музею ОСОБА_1 сплатити йому грошову компенсацію за час вимушеного прогулу; сплату судових витрат покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він був відсутній на
роботі 5-6 травня 2004 року у зв'язку з хворобою, але наказом директора
Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника
М. М. Коцюбинського від 11 травня 2004 року був звільнений з роботи за прогули. Окрім того, його звільнення відбулося без попереднього розгляду питання на засіданні профкому. Зазначені дії керівництва завдали йому значної моральної шкоди.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 серпня 2004 року позов задоволено частково, наказ директора Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М. М. Коцюбинського № 32-К від 11.05.2004 року про звільнення ОСОБА_2 з роботи згідно ст. 40 п. 4 КЗпП України визнано незаконним та скасовано; зобов'язано директора Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М. М. Коцюбинського ОСОБА_1 поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді, яку він займав до
звільнення, зобов'язано виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнуто з Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М. М. Коцюбинського на користь ОСОБА_2 1000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 51 грн. державного мита на користь держави.
В апеляційній скарзі Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник М. М. Коцюбинського просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання відповідача на порушення позивачем строків звернення до суду за захистом порушених прав, в заяві про поновлення судом строків ОСОБА_2 не вказано жодної поважної причини. Судом не враховано, що про знаходження на лікарняному 5-6 червня 2004 року ОСОБА_2 не повідомив керівництво музею, чим змусив його до вчинення дій по звільненню. Оскільки звільнення ОСОБА_2 було спровоковано ним самим, позивач не має права на відшкодування моральної шкоди. Окрім того, судом не було опитано старшого терапевта третього поліклінічного відділення першої міської лікарні м. Чернігова ОСОБА_4, клопотання про виклик якого в судове засідання було задоволено; суд проходив без вивчення фактів видачі ОСОБА_2 листка тимчасової непрацездатності, що є суттєвим для даної справи.
В суді апеляційної інстанції представник Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М. М. Коцюбинського апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, позивач та його представник наполягали на законності, справедливості рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
По справі встановлено, відповідно до наказу № 99 від 31 жовтня 1994 року ОСОБА_2 був прийнятий на посаду старшого наукового працівника музею-заповіднику М. М. Коцюбинського з 1 листопада 1994 року, з 01 лютого 2001 року його було переведено на посаду завідуючого відділом науково-освітньої роботи (наказ № 1-к від 24 січня 2001 року).
Наказом № 32-к від 11 травня 2004 року ОСОБА_2 звільнено з роботи з формулюванням : „звільнити з роботи згідно ст. 40 п. 4: прогули (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин з 11 травня 2004 року".
Визнаючи звільнення ОСОБА_2 за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України незаконним, суд першої інстанції виходив з того, що в наказі не вказано, за які саме прогули було звільнено ОСОБА_2, висновок адміністрації відповідача про відсутність на роботі ОСОБА_2 5 та 6 травня 2004 року без поважних причин не відповідає дійсності, оскільки в підтвердження відсутності ОСОБА_2 надав суду лікарняний ли ст. Оскільки звільнення визнано незаконним, суд першої інстанції поновив ОСОБА_2 на роботі, зобов'язавши виплатити йому середній
заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду, завдану незаконним звільненням.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_2 звернувся до суду з пропуском строку не заслуговують на увагу, оскільки позивач звернувся до суду з позовною заявою 11 червня 2004 року, в якій зазначав, що він був незаконно звільнений з роботи, тобто в межах місячного строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України, а пізніше, 18 червня 2004 року, подав доповнення до позовної заяви, в яких конкретизував свої позовні вимоги.
Свою відсутність на роботі 5 та 6 червня 2004 року ОСОБА_2 підтвердив наданням листка непрацездатності, який є дійсним і ніким не оспореним, а тому керівництво Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М. М. Коцюбинського не мало законних підстав для звільнення позивача за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що в зв'язку з незаконним звільненням ОСОБА_2 зазнав моральних страждань і стягнув на відшкодування моральної шкоди 1000 грн.
Твердження апелянта про те, що розгляд районним судом справи відбувся без допиту терапевта третього поліклінічного відділення першої міської лікарні м. Чернігова ОСОБА_4 та без вивчення фактів видачі ОСОБА_2 листка тимчасової непрацездатності не мають значення по справі, оскільки знаходяться за межами з'ясування обставин справи, які відповідають предмету позовних вимог, так як дійсність листка непрацездатності ніким не оспорювалась.
Рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, постановлено з додерженням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ст. 307, 308, 313, п.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М. М. Коцюбинського - відхилити.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 серпня 2004 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.