Справа № 22ц-1105/2007 р. Головуючий у першій інстанції
Кантур A.M.
Категорія - цивільна Доповідач - Острянський В.І.
РІШЕННЯ
Іменем України
24 липня 2007 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого: Позігуна М. І.
суддів: Острянського В.І., Ішутко В.М.
при секретарі: Гавриленко Ю.В.
з участю:ОСОБА_1, ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ „Банк „Демарк" на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 18 травня 2007 року по справі за позовом ВАТ „Банк „Демарк" до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
встановив:
В лютому 2007 року ВАТ „Банк „Демарк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 іОСОБА_2 про стягнення боргу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного 21.09.2005 року між позивачем і ОСОБА_3. кредитного договору, відповідачка отримала кредит в сумі 5000 грн. на ремонт зі сплатою 20 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 21.09.2006 року. За умовами договору ОСОБА_3 зобов'язувалась щомісячно, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця, починаючи з місяця слідуючого за місяцем надання кредиту сплачувати 463 грн., але позичальник взяті на себе зобов"язання не виконала, борг банку не повернула. Відповідно до п. 7.З., 7.4. кредитного договору, позичальник за порушення строків погашення кредиту і відсотків, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. В забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_3. 21.09.2005 року був укладений договір поруки з ОСОБА_2 . Поручитель згідно з договором поруки разом з позичальником несе солідарну відповідальність перед банком. Відповідно до п.3.2. Договору поруки у разі порушення строків
перерахування заборгованості за цим договором, Банк має право стягнути з Поручителя за кожний день прострочки, включаючи день проплати, пеню. Згідно з п. 3.3 цього Договору - сплата пені не звільняє Поручителя від обов"язку щодо відшкодування банку збитків. Станом на 20.02.3007 року борг ОСОБА_3 іОСОБА_2 склав 3828 грн. 66 коп., в тому числі : 3272 грн. 06 коп. - заборгованість за кредитом, 314 грн. 46 коп. -заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 01.09.2006 року по 20.02.2007 року, 231 грн. 64 коп. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту з 22.09.2006 року по 20.02.2007 року; 10 грн. 50 коп. -пеня за несвоєчасну сплату відсотків. Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 іОСОБА_2 солідарно на користь банку борг в сумі 3828 грн. 66 коп..
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 18 травня 2007 року у задоволенні позову ВАТ „Банк „Демарк" відмовлено. Суд прийшов до висновку про те, що кредитний договір фактично не укладався, а у зв"язку з цим, договір поруки є нікчемним. Крім того, ОСОБА_2 в день укладення договору перебувала на роботі, а тому укладення договору поруки в зв"язку з цим був неможливий, підпис на правочині вона не вчиняла, а отже, нікчемний договір поруки з моменту його оформлення не породжує дляОСОБА_2 жодних правових наслідків, в т.ч.1 солідарної для її дочки ОСОБА_3. Також, суд зазначив, що позивачем не подані докази про рух його коштів та видачу з них 5000 грн. чи іншої суми готівкою 21.09.2005 року відповідачці ОСОБА_3, оскільки оспорюваний договір є новацією боргу на суму 2000 грн. за попереднім кредитним договором від 17.09.2004 року.
В апеляційній скарзі ВАТ „Банк „Демарк" просить рішення скасувати і постановити нове про задоволення його вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд безпідставно, без обгрунтування відповідними доказами, спираючись тільки на показання відповідачів, не враховуючи надані банком письмові докази, назвав кредитний договір формальним. Доказом того, що кредитний договір дійсно був укладений з метою набуття цивільних прав та обов'язків сторін, а значить і укладення договору поруки, є факт подачі банком позову до суду, надання доказів щодо отримання ОСОБА_3. грошових коштів за цим кредитним договором, факт наявності боргу. Умови кредитного договору і договору поруки відповідають чинному законодавству. Судового рішення щодо визнання вказаних договорів недійсними не має. Судом першої інстанції не було надано належної оцінки документам, що надав банк разом з позовною заявою. Це підписаний ОСОБА_3. кредитний договір № 610ф від 21.09.2005 року, підписаний ОСОБА_2 договір поруки, підписана ОСОБА_3. заява про отримання готівки за кредитним договором № 610ф в сумі 5 тис. грн..
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 посилається на те, що суд обгрунтовано визнав той факт, що ОСОБА_3 не отримувала грошей за цим договором, а лише його підписала за наполяганням працівників банку. Також, зазначає, що саме вона не підписувала договору поруки, а знаходилась в той час на робочому місці, що підтверджується відповідною довідкою (а. с. 47). Просила відхилити апеляційну скаргу банку, рішення залишити без змін.
Вислухавши суддю - доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ВАТ „Банк „Демарк" піддягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи слідує, що 21.09.2005 року між ВАТ „Банк „Демарк" і ОСОБА_3. був укладений кредитний договір на суму 5000 грн. (а.с. 13-16). Згідно з умовами цього договору, банк надав позичальнику кредит у зазначеному розмірі з кінцевим строком повернення 20.09.2006 року під 20 % річних, а позичальник зобов'язувався погасити кредит, сплачуючи заборгованість з відсотками щомісячно не пізніше 31 - го числа кожного місяця, починаючи з місяця слідуючого за місяцем надання кредиту в сумі 463 грн.. Кредит надавався позичальнику для проведення ремонту. В забезпечення виконання зобов'язання позичальника був укладений договір поруки 21.09.2005 року між банком і ОСОБА_2 (а.с. 11-12). Згідно з умовами цього договору, поручитель взяла на себе солідарне зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанню ОСОБА_3 на підставі укладеного останньою 21.09.2005 року кредитного договору.
З матеріалів справи також вбачається, що на виконання кредитного договору від 21 вересня 2005 року ОСОБА_3 в період з 31 жовтня 2005 року по 14 вересня 2006 року вносила щомісячні платежі на погашення основного боргу (а.с. 9, 10, 29-35) і що згідно з розрахунком боргу, виконаного банком , загальна сума заборгованості за договором складає 3 тис. 828 грн.66 коп.
Вищезазначене свідчить про те, що між сторонами мали місце цивільно - правові відносини, оскільки між ними був укладений кредитний договір, умови якого були порушені відповідачкою ОСОБА_3.. Наявність саме таких правовідносин підтверджується кредитним договором та договором поруки, згідно з яким ОСОБА_2 взяла на себе солідарне зобов'язання у забезпечення виконання основного зобов'язання і тим, що останні угоди є чинними і обов'язковими для виконання (а.с. 11-16); розрахунком боргу та заявою ОСОБА_3 на видачу готівки на суму 5000 грн., яка підтверджує одержання останньою вказаних коштів (а.с. 17).
Відповідно до положень ст. ст. 526, 527, 553 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, боржник зобов"язаний виконати свій обов"язок, а кредитор -прийняти виконання цього зобов"язання. У разі укладення договору поруки, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, а у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Крім того, апеляційний суд враховує правило ч.2 ст. 1051 ЦК України про те, що у випадку укладення договору позики в письмовій формі, рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж було встановлено договором.
Таким чином, позовні вимоги ВАТ „Банк „Демарк" підлягають задоволенню, шляхом стягнення з ОСОБА_3 іОСОБА_2 солідарно боргу за кредитним договором в сумі 3828 грн. 66 коп.3гідно з розрахунком заборгованості, наданого позивачем, а доводи апеляційної скарги є обгрунтованими і підлягають врахуванню.
Не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги доводи відповідачів про те, що кредитний договір фактично не був укладений, адже за нібито існуючим попереднім кредитним договором ОСОБА_3 заборгувала банку 2000 грн., який вона не могла погасити, і у зв"язку з цим був формально укладений повторно інший кредитний договір, згідно з яким вона отримала на руки не 5000 грн., а 2000 грн. у погашення попереднього боргу. Однак, дані обставини спростовуються матеріалами справи, оскільки в ній містяться належні докази дійсного укладення договору на суму 5000 грн.. Крім того, на а.с. 17 знаходиться копія заяви на видачу готівки на суму 5000 грн., за отримання яких ОСОБА_3 розписалася в даному платіжному документі.
Відповідно до ст. 88 ЦІЖ України, у разі задоволення вимог позивача, суд присуджує з другої сторони понесені нею витрати. Тобто, судові витрати також підлягають стягненню з відповідачів на користь ВАТ „Банк „Демарк" в сумі 136 грн. 50 коп. (51 грн. і ЗО грн. - за подачу позову, та 25 грн. 50 коп. і 30 грн. - за подачу апеляційної скарги).
За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального права та постановити нове про задоволення позовних вимог, враховуючи їх доведеність і обгрунтованість.
Керуючись ст. ст. 526, 527, 553, 554, 1051 ЦК України, ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд,
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Банк „Демарк" задовольнити.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду від 18 травня 2007 року скасувати.
Позов ВАТ „Банк „Демарк" задовольнити, стягнувши на його користь в солідарному порядку з ОСОБА_3 і ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 21 вересня 2005 року в сумі 3828 грн. 66 коп..
Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 іОСОБА_2 судові витрати в сумі 136 грн. 50 коп. на користь ВАТ „Банк „Демарк".
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України впродовж двох місяців з дня вступу його в законну силу.