Справа № 22ц-1103/2007             Головуючий у першій інстанції ІВАНЧЕНКО Я.М.

Категорія - цивільна                                                             Доповідач - МАМОНОВА О.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2007 року                                                                                                   місто Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді:     ПОЗІГУНА М. І.,

суддів:                 МАМОНОВОЇ О.Є.,  МЕЛЬНИЧЕНКА Ю.В.

при секретарі:    ГАВРИЛЕНКО Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,  відшкодування моральної шкоди,  -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2006 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов'язання останньої за власний рахунок відновити зруйнований нею паркан між суміжними домоволодіннями за адресами АДРЕСА_1,  АДРЕСА_2та просила стягнути з відповідачки на її користь 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Позивач мотивувала свої вимоги тим,  що вона є співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_2,  а відповідач - співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_1. Земельні ділянки,  на яких розташовані зазначені будинки є суміжними і фактично розподілені між співвласниками будинків. Оскільки тривалий час на межі між двома домоволодіннями не було огорожі,  що перешкоджало ОСОБА_1 безперешкодно користуватись земельною ділянкою,  вона в вересні 2006 року побудувала,  як стверджує позивачка,  за погодженням з відділом містобудування та архітектури,  паркан. Проте,  в жовтні 2006 року паркан був самоправно розібраний ОСОБА_2 Вважає,  що такими діями відповідач порушила її права та правила добросусідства,  чим заподіяла їй матеріальної та моральної шкоди.

Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,  відшкодування моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення,  посилаючись на те,  що паркан був встановлений нею по межі домоволодінь і за погодженням з відділом містобудування та архітектури. Встановлюючи паркан,  вона керувалася планами суміжних земельних ділянок   та

межовим знаком - стовпом.  Той факт,  що паркан був збудований з відхиленням від межі був встановлений значно пізніше,  після виїзду комісії. Апелянт наголошує на тому,  що зазначений факт не може розглядатися як юридично значима обставина,  оскільки в даному випадку,  при відхиленні від межі відповідач мала викликати комісію,  визначити межу і спільними зусиллями перенести паркан,  а не руйнувати його.

Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення учасників процесу,  обговоривши доводи апеляційної скарги,  перевіривши матеріали справи,  апеляційний суд вважає,  що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до  ст.  308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни,  якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

По справі встановлено,  позивач ОСОБА_1 мешкає в м.  Новгород-Сіверський Чернігівської області по АДРЕСА_2 в багатоквартирному будинку,  є співвласником прилеглої до будинку земельної ділянки. Відповідач ОСОБА_2 мешкає в м.  Новгород-Сіверський Чернігівської області АДРЕСА_1 і також є співвласником прилеглої до даного будинку земельної ділянки. Земельні ділянки вищезазначених будинків є суміжними.

В вересні 2006 року ОСОБА_1 була встановлена огорожа з відхиленням в сторону будинку АДРЕСА_1 на відстані 1 м біля сараїв та на відстані 2м з фасадної сторони вулиці,  в зв'язку з чим останній 17.10.2006 року Новгород-Сіверською міською радою Чернігівської області було винесено припис про необхідність знесення самовільно збудованого паркану. Зазначене підтверджується комісійними актами спеціалістів міської ради про обстеження,  обмір та визначення меж прибудинкових територій домоволодінь АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2(а.с.  26,  65),  план-схемою розташування будинків АДРЕСА_1,  АДРЕСА_2 та прибудинкових територій (а.с.  68).

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1,  районний суд обґрунтовано виходив з того,  що з боку відповідача ОСОБА_2 відсутні протиправні дії,  оскільки вона з метою усунення перешкод в користуванні власним сараєм частково розібрала (без привласнення матеріалів) самочинно та незаконно збудований позивачем на території двору сусіднього будинку,  мешканцем якого вона є,  паркан,  що відповідає п. г) ч. 1  ст.  96 ЗК України,  який зобов'язує землекористувачів не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів. Оскільки ОСОБА_1 відмовлено в позові про зобов'язання ОСОБА_2 відновити зруйнований нею паркан,  суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність вимог про відшкодування моральної шкоди.

Таким чином,  апеляційний суд вважає,  що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права,  яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись  ст.  ст.  303,  304,  п. 1  ст.  307,  308,  313,  п.1  ст.  314,  315,  317,  319 ЦПК України,  апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2007 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.