Справа № 22ц-1128\2007р. Головуючий у першій інстанції:
Категорія цивільна КарапутаЛ.В.
Доповідач:Зінченко СП.
УХВАЛА
Іменем України
23 липня 2007 року місто Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді - Смаглюк Р.І.
суддів - Зінченко С. П., Боброва І.О.
при секретарі - Пільгуй Н.В.
з участю: позивача ОСОБА_1
представника позивача
адвоката ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду М. Чернігова від 23.05.2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину недійсними, визнання права власності на квартиру, -
ВСТАНОВИВ:
В липні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним. В процесі розгляду справи, позивачка змінювала та доповнювала позовні вимоги і остаточно просила визнати заповіт та свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 недійсним та одночасно просила визнати за нею право власності на зазначену квартиру.
Позивачка зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_4. Після його смерті залишилося спадкове майно - однокімнатна квартира АДРЕСА_1, яка належала померлому на праві приватної власності. 07.11.2004 року її покійний батько уклав заповіт на користь ОСОБА_3, якій був посвідчений приватним нотаріусом. Вважає, що на час складання заповіту, батько не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що покійний батько з 1983 року перебував на обліку в обласному наркологічному диспансері з приводу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю. В 1996 році її батько отримав травму, внаслідок якої став інвалідом 2 групи і рухався тільки в інвалідної коляски. З 1999 року він став потребувати стороннього
догляду. В квітні 2004 року покійний батько переніс інсульт, стан його здоров»я погіршився. Він лікувався з приводу хронічної церебральної воскулярної хвороби, гострого порушення мозкового кровообігу, синдрому судинного Паркінсонізму. Останнім часом, покійний став чогось боятися, поведінка його була неадекватною, постійно біля нього була пляшка горілки та ніж. В січні 2005 року батько був оглянутий лікарем-психіатром, якій встановив діагноз захворювання: насідки органічного враження центральної нервової системи. Після огляду лікаря вона зверталася до суду з заявою про визнання батька недієздатним, але згодом батько потрапив на лікування в Чернігівську психіатричну лікарню та помер. Посилаючись на зазначене просила задовольнити її позовні вимоги.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.05.2007 року позов ОСОБА_1 задоволено. Заповіт від 07.11.2004 року та свідоцтво про право спадщини за заповітом від 27.12.2007 року визнані недійсними. Також ввизнано за позивачкою право власності на квартиру АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 17 грн. та 943 грн. за проведення судової експертизи. Також стягнуто з ОСОБА_3 витрати на інформаційне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.. та судовий збір в розмірі 51 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці в позові. Апелянт зазначає, що суд неправильно з»ясував обставини по справі, безпідставно прийшов до висновку, що покійний ОСОБА_4 на час складання заповіту знаходився в такому стані, коли не міг керувати своїми діями. На думку апелянта суд першої інстанції не дав належної оцінки висновкам експерта в залежності з показами свідків. Вважає, що під час складання заповіту покійний ОСОБА_4 розумів свої дії, це було його волевиявлення, а тому необхідно відмовити в задоволенні позову.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його волі.
Приймаючи рішення про задоволення позову, в частині визнання заповіту недійсним, суд виходив з того, що покійний ОСОБА_4 на час складання заповіту, тобто на 07.11.2004 року, хоча і був дієздатним, однак у зв»язку з хворобою перебував в такому стані, який істотно впливав на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Суд всебічно перевірив доводи сторін і надані ним докази щодо обставин про визнання заповіту недійсним, дав належну оцінку доказам у їх сукупності з висновком посмертної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 188, поясненням свідків і дійшов обгрунтованного висновку що заповіт від 07.11.2004 року, не відповідає внутрішній волі заповідача, укладений без вільного його волевиявлення, а тому відповідно до ст. .225 ЦК України визнається судом недійсним. Таким чином, судова колегія вважає, що доводи
доводи апеляційної скарги, в зазначеній частині рішення суду, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, тому апеляційна скарга в цій частині не підлягає задоволенню.
Що ж стосується рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним свідоцтва за №2-5727 від 27.12.2005 року на ім"я ОСОБА_3 про право власності на спадщину за заповітом, та визнання за позивачкою право власності на квартиру, то воно в цій частині ухвалено з порушенням норм матеріального права.
Згідно ст. 1217 ЦК України спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Спадкоємство за законом має місце, коли воно не змінено законом.
Відповідно до ч.4 ст. 1257 ЦК України, у разі недійсності заповіту спадкоємець, який за заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, батька, ОСОБА_4. Заява про прийняття спадщини подана позивачкою особисто та встановлений законом строк. \а.с. 26\ Відповідно до вимог п.4 ст. 1257 ЦК України, роз'яснень п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 24 червня 1983 року „Про практику розгляду судами України справ про спадкування", свідоцтво про право на спадщину відповідно до глави 7 Закону України від 02 вересня 1993 року „Про нотаріат" видається громадянам, організаціям, державі, нотаріальними конторами за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину у встановленому чинним законодавством порядку. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.
Встановивши, що питання про право на спадщину може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом одержання свідоцтва про право на спадщину, суддя або суд відповідно до п. 1 ст. 136, п.1 ст. 227 ЦПК України \ в редакції 1963 року\ відмовляє у прийняті заяви або закриває провадження по справі, роз'яснивши позивачеві це право.
На підставі заяви ОСОБА_1, 06 липня 2007 року першою Чернігівською Державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа №778 а.с. 25\, єдиним спадкоємцем за законом визнана позивачка. Оскільки вказаним рішенням, суд першої інстанції визнав за позивачкою право на спадщину та право власності на квартиру АДРЕСА_1, рішення в цій частині необхідно скасувати, а справу провадженням в зазначеній частині, закрити на підставі п.1 ст. 205 ЦПК України, роз'яснивши, позивачці, що питання про право на спадщину позивачка, може вирішити в нотаріальному порядку шляхом одержання свідоцтва про право на спадщину.
Керуючись ст. ст. 301, 303, 304, ст. 307, 308 , 316, 317, 319 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду від 23.05.2007 в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на спадщину за законом, на квартиру АДРЕСА_1 скасувати. Справу провадженням в цій частині закрити, як таку, що не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Роз"яснити ОСОБА_5 право отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом в першій Чернігівській Державній нотаріальній конторі.
В інший частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.