ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2011 р.                                                            Справа № 5023/5163/11

вх. № 5163/11

Суддя господарського суду Жиляєв Є.М.

при секретарі судового засідання Васильєва К.М.

за участю представників сторін:

прокурора - Лубченко Є.М., посвідчення № 862 від 13.07.2011 року

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 16.08.2011 року

відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 45 від 04.02.2011 року

3-й особи - < Текст > відповідача - < Текст > 3-й особи - < Текст >

розглянувши справу за позовом  Військового прокурора Харківського гарнізону, м. Харків в інтересах держави< Текст > в особі Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханичний завод", м. Зміїв 3-я особа < Текст > 

до  Зміївського районного комунального водопровідно-каналізаційного підприємства  м. Зміїв 3-я особа < Текст > 

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 139945,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Харківського гарнізону, м. Харків в інтересах держави в особі Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод", м. Зміїв (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Зміївського районного комунального водопровідно-каналізаційного підприємства м. Зміїв про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 70773,28 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором по прийманню та очистці господарсько-побутових стічних вод від житлового масиву по мікрорайону м. Зміїв № 27/1110 від 25 липня 2010 року, з урахуванням чого просить суд зобов'язати відповідача взяти на себе зобов'язання по виконанню умов договору шляхом підписання актів здачі-приймання робіт та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спірним договором в сумі 70773,28 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 червня 2011 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/5163/11 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 25 липня 2011 року об 11:00. Розгляд справи відкладався з 25.07.2011 року на 03.08.2011 року о 14:45; з 03.08.2011 року в судовому засіданні була оголошена перерва до 17.08.2011 року о 12:00 та 17.08.2011 року розгляд справи відкладено на 05.09.2011 року о 15:00; з 05.09.2011 року оголошувалась перерва до 07.09.2011 року о 16:00.

В судовому засіданні прокурор до матеріалів справи надав додаткові документи, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи (вх. № 18187), також від прокуратури через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надійшли уточнення до позовних вимог (вх.18187), в яких надані додаткові правові обґрунтування до заявлених позовних вимог. Позовні вимоги з урахуванням наданих уточнень прокурор підтримує в повному обсязі.

Представник позивача до матеріалів справи надав додаткові документи, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи (вх. № 15993, вх. № 20720, вх. № 30026), позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно ст. 29 ГПК України прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Відповідно до положень ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі є позивачі та відповідачі.

За таких підстав, враховуючи викладені норми, суд приймає до розгляду заяву прокурора про збільшення позовних вимог та долучає її до матеріалів справи.

Представник відповідача 17.08.2011 року в судовому засіданні надав суду відзив на позовну заяву (вх.№19868) в якому заперечує проти подання позову прокурором, 7.09.2011 року в судовому засіданні заперечує проти висунутих позовних вимог та заявляє клопотання про призначення експертизи. Після судового засідання зазначені пояснення та клопотання зареєстровані та долучені судом до матеріалів справи (вх. №30025, та №30024).

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між Зміївським районним комунальним водопровідно-каналізаційним підприємством (відповідач) та Казенним підприємством "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод", м. Зміїв (позивач) укладено договір №27/1110 від 25 липня 2010 року по прийманню та очистці господарсько-побутових стічних вод від житлового масиву по мікрорайону міста Зміїв.

Пунктом 1.1. даного договору встановлено, що Замовник (Зміївське районне комунальне водопровідно-каналізаційне підприємство) доручає, а Виконавець (Зміївський ремонтний енергомеханічний завод) приймає на себе зобов'язання по прийманню та очистці господарсько-побутових стічних вод від житлового масиву, яким є мікрорайон у м. Зміїв (додаток 2 до спірного договору).

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що місячний обсяг стічних вод, які передаються на очистку Виконавцю встановлюються згідно акту прийому передачі спожитої води за місяць. Замовник зобов'язаний до 25 числа поточного місяця надати Виконавцю перелік абонентів із зазначенням обсягу спожитої води по кожному абоненту за місяць.

Відповідно до п. 3.1 Договору вартість наданих Замовнику послуг встановлена згідно «Калькуляції витрат на очистку стічних вод» в розмірі 2,70 грн./куб.м прийнятих стічних вод.

Пунктами 3.3, 3.4 Договору визначено, що загальна сума платежу встановлюється згідно акту прийому — передачі обсягів стічних вод, які надаються до 29 числа поточного місяця; оплата проводиться Замовником в безготівковому вигляді на рахунок «Виконавця», та не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що Замовник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі проводити оплату вартості послуг.

На виконання вимог зазначеного договору Позивач здійснив приймання та очистку господарсько-побутових стічних вод, що надійшли від мешканців зазначеного житлового масиву у м. Зміїв, що підтверджується наданими до суду доказами, а саме переліком абонентів з зазначенням обсягів спожитої води та прийнятих стоків по кожному абоненту за спірний період.

На підставі цих даних позивачем складені акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) №№ ОУ-0000153 від 30 грудня 2010 року, ОУ-0000008 від 31 січня 2011 року, ОУ-0000015 від 28 лютого 2011 року, ОУ-0000021 від 31 березня 2011 року, та рахунки — фактури №№ СФ-0000565 від 30 грудня 2010 року, СФ-0000022 від 31 січня 2011 року, СФ-0000038 від 28 лютого 2011 року, СФ-0000055 від 31 березня 2011 року.

Відповідач обов'язки, покладені на нього п. 1.2, 3.4 та 4.2 спірного Договору, не виконав, відмовляється від підписання зазначених актів виконаних робіт, оплату за фактично надані послуги не проводить, посилаючись на неузгодженість даних щодо обсягу скинутих стічних вод та невідповідну якість очистки води. В обґрунтування своєї позиції всупереч вимогам статей 4-3 та 33 ГПК України доказів не надав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Із вищенаведеними нормами кореспондуються також приписи ч.1 ст.837 ЦК України, яка встановлює обов'язок замовника прийняти та оплатити виконану роботу, а також закріплені у п.6 ст.3 ЦК України загальні засади цивільного законодавства, зокрема, справедливість, добросовісність і розумність.

Крім того, як уже зазначалося, пунктом 4.2 Договору передбачено, що Замовник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі проводити оплату вартості послуг. При цьому договором не встановлено будь-яких підстав для відмови замовника від оплати фактично наданих виконавцем послуг.

Факт надання вказаних послуг підтверджено позивачем в ході судового розгляду та не спростовано відповідачем.

Таким чином, суд зазначає, що ухилення Зміївського районного комунального водопровідно-каналізаційного підприємства від підписання актів виконаних робіт не є підставою для відмови у позові, оскільки  посилання відповідача на розбіжності у визначенні обсягів стічних вод та на неналежну якість виконаних робіт не підтверджено жодними доказами.

Зокрема, відповідачем не доведено факт порушення з боку позивача умов п.1.3 Договору щодо відповідності складу стічних вод нормам ГДС для очисних споруд. Натомість, як вбачається з наданого позивачем протоколу дослідження води №1112 від 27.12.10, складеного Зміївською районною санепідемстанцією, відхилень від проектних норм не встановлено.

За таких обставин суд вважає, що немає необхідності у додатковому роз’ясненні питання стосовно якості наданих позивачем послуг шляхом призначення судової експертизи за клопотанням відповідача. Крім того, суд зазначає, що вищевказане клопотання є необґрунтованим та вочевидь свідчить про намір відповідача затягнути судовий розгляд даної справи з метою ухилення від виконання своїх зобов’язань, а тому в задоволенні даного клопотання має бути відмовлено.

Пунктами 3.3, 3.4 Договору визначено, що загальна сума платежу встановлюється згідно акту прийому-передачі обсягів стічних вод. Таким чином, підписання відповідних актів прийому-передачі є необхідною умовою для виконання обов’язку замовником щодо здійснення оплати наданих послуг, як це передбачено статтею 901 ЦК України. Тобто, не підписання відповідачем зазначених актів є фактично порушенням вимог вищевказаної норми ЦК України та ухиленням від виконання умов Договору, зокрема, п.4.2, відповідно до якого замовник зобов’язується своєчасно та в повному обсязі проводити оплату вартості послуг.

Таким чином, вимоги прокурора та позивача про стягнення з відповідача 111787,66 грн. заборгованості за спірним договором обґрунтовані, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, а тому суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до п.4.5 Договору, у випадку порушення строків оплати замовник сплачує пеню в розмірі 0,2% від суми невиплачених платежів за кожний день прострочення.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею  є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання повинно мало бути виконано.

          Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Відповідно до п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Перевіривши нарахування пені за порушення строків оплати у розмірі 28158,22грн., суд приходить до висновку,  що наданий позивачем розрахунок (т.1, а.с.109),  суперечить вимогам чинного законодавства оскільки нарахований за період з - грудня 2010 року по червень 2011 року.

Зважаючи на вищевикладене, суд зазначає, що стягненню підлягає сума пені нарахована позивачем за шість місяців, а також та, що не перевищує подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, тобто в розмірі - 7168,19 грн. В частині стягнення 20990,03 грн. пені суд відмовляє.

Щодо решти позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно абз.2 ч.2 ст.16 ЦК України ч.2 ст.20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом. В даному разі предмет позову -  в частині зобов’язання відповідача виконати взяті на себе зобов’язання по виконанню умов договору шляхом підписання актів здачі-приймання робіт - не відповідає способам захисту права, передбаченим законом. Такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, що визначені в ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, не передбачений він й іншими нормами права. Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що такий спосіб захисту був передбачений договором сторін. Це свідчить про відсутність у суду правових підстав для застосування обраного позивачем способу захисту права і унеможливлює задоволення позову в частині такого предмету.

Відсутність правових підстав для застосування такого способу захисту права випливає також з того, що у відповідності до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України способи захисту права по своїй суті – це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного суб’єктивного права. Натомість спосіб, обраний позивачем, до такого результату (відновлення права) привести не спроможний.

Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права, неприпустимо, оскільки це не відповідає завданням суду визначеним ст.2, 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями ст. ст. 124, 129  Конституції України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, ст. ст.  1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Прийняти до розгляду уточнення позовних вимог позивача (вх. № 20693).

В усному клопотанні відповідача  про призначення по справі експертизи відмовити.

Позов задовольнити частково.

В зобов'язанні відповідача підписати акти здачі-приймання робіт відмовити.

Стягнути з Зміївського районного комунального водопровідно-каналізаційного підприємства", 63404, Харківська область, м. Зміїв, вул. Червоноармійська, буд. 24, (р/р 26008103839500 АТ "УкрСибБанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 21231318) на користь Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод",  63404, Харківська область, м. Зміїв, вул. Зміївська, буд. 29, ( р/р 2600900009121 в ХОД "Райффайзен Банк Аваль" м. Харків, МФО 350589, код ЄДРПОУ 08326540) - 111787,66 грн. суми боргу, 7168,19 грн. пені.

В решті позовних вимог позивача в розмірі  20990,03 грн. пені  відмовити.  

Стягнути з Зміївського районного комунального водопровідно-каналізаційного підприємства", 63404, Харківська область, м. Зміїв, вул. Червоноармійська, буд. 24, (р/р 26008103839500 АТ "УкрСибБанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 21231318) на користь Державного бюджету України (одержувач - Управління Державного Казначейства у м. Харкові, код одержувача - 24134490, банк одержувача - Головне Управління Державного Казначейства України у Харківській обл.,  МФО банку одержувача - 851011, номер рахунку - 31110095700002, код бюджетної класифікації - 22090200, символ звітності банку - 095) 1190,00 грн. державного мита.

Стягнути з Зміївського районного комунального водопровідно-каналізаційного підприємства", 63404, Харківська область, м. Зміїв, вул. Червоноармійська, буд. 24, (р/р 26008103839500 АТ "УкрСибБанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 21231318) на користь Державного бюджету України (одержувач - Управління Державного Казначейства у м. Харкові, код одержувача - 24134490, банк одержувача - Головне Управління Державного Казначейства України у Харківській обл.,  МФО банку одержувача - 851011, номер рахунку - 31219264700002, код бюджетної класифікації - 22050003) 236,00 грн. витрат за  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

< Дата >

Суддя                            (підпис< Текст >                                                  Жиляєв Є.М.

Повний текст судового рішення по справі № 5023/5163/11  підписано 12 вересня 2011 року.