01.09.2011
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2011 р. Справа № 2а/0470/3629/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
при секретарі судового засіданняТроценко О.О.
за участю представників сторін:
від позивача Біла Н.С.
від відповідача Рязанцев С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська до Дніпропетровського колективного виробничо-комерційного підприємства «Металопласт»про стягнення 31 276 грн. 69 коп., -
ВСТАНОВИВ:
29.03.2011 року Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська звернулося з позовом до Дніпропетровського колективного виробничо-комерційного підприємства «Металопласт» та просить стягнути з останнього борг у сумі 31 276 грн. 69 коп.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач в порушення вимог ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», р.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. не здійснює своєчасні розрахунки з позивачем у зв’язку з чим у відповідача існує заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Список № 2) за період з січня по грудень 2010р. у розмірі 31276 грн. 69 коп.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у письмових запереченнях, письмових поясненнях на позов та у судовому засіданні проти позову заперечує, просить в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що позивачем не доведено того факту, що гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інші працювали та отримали пільгову пенсію саме на ДКВКП «Металопласт». Представник відповідача вважає, що зазначені вище фізичні особи отримали пільговий стаж за період роботи на іншому підприємстві, а тому у відповідача відсутні підстави для відшкодування витрат по виплаті та доставці пільгових пенсій за 2010р. за Списком № 2 гр. ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 У письмових поясненнях, наданих суду відповідачем 12.08.2011р. зазначено про те, що відповідно до абз.4 п.п.1.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено відшкодування пільгових пенсій лише за списком № 1, а тому відповідач вважає, що обов’язок сплачувати фактичні витрати понесені на виплату та доставку пільгових пенсій працівникам, пільгові пенсії яким призначені за Списком № 2 у підприємства відповідача відсутній. Також відповідач посилається і на те, що зазначені обставини були уже встановлені у постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2011р. у справі № 2а-2565/10/0470, яка набрала законної сили, а тому не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть ті самі особи. Представник відповідача вважає, що пільгові пенсії по Списку № 2 повинні виплачуватися з Державного бюджету.
У судовому засіданні оголошувалася перерва до 15.08.2011р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, які брали участь у судовому засіданні, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд находить підстави достатніми для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Дніпропетровське колективне виробничо-комерційне підприємство «Металопласт» зареєстроване як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (єдиного внеску) та інших платежів і перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська з 10.02.1997р. за № 0401040022, що підтверджується відповідним повідомленням від 01.06.2011р. (а.с.49).
Частиною 1 ст. 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та п.1 розділу 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003р. передбачено, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває 100% фактичних виплат на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 2 до набуття особами права на пенсію за віком на загальних підставах.
Відповідно до п.6.4 вищевказаної Інструкції № 21-1, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.
Згідно до п.6.8 цієї ж Інструкції визначено, що підприємства зобов’язані щомісячно до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Так, у ході судового розгляду справи судом встановлено, що на підприємстві відповідача працювали гр. ОСОБА_9, гр. ОСОБА_8, ОСОБА_6, оскільки їм були видані довідки саме відповідачем для призначення пільгових пенсій, та згідно з пунктами «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вказаним особам була призначена пільгова пенсія за Списком № 2, яку вони отримали у період з січня по грудень 2010р., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довідок, виданих відповідачем та копіями розрахунків фактичних витрат за січень – грудень 2010р. (а.с.57, 61,65, 78-80).
Позивачем, на виконання п.6.4 Інструкції № 21-1, були направлені на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за січень-грудень 2010р., які були отримані відповідачем 10.02.10р., що підтверджується копіями поштових повідомлень, які наявні у справі (а.с.78-80 зворот).
Однак, відповідачем не були сплачені у встановлені вищенаведеним законодавством строки кошти, призначені на покриття витрат на виплату і доставку пенсій, призначених особам, що працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 за січень-грудень 2010р., у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 31 276 грн. 69 коп., що підтверджується відповідним довідкою-розрахунком (а.с.8).
Посилання відповідача у ході судового розгляду справи про те, що наведені вище особи не працювали на підприємстві відповідача, а працювали на іншому підприємстві спростовується наявними в матеріалах справи довідками, які видані саме відповідачем зазначеним особам для призначення пільгових пенсій (а.с. 57, 61, 65), а також тим, що згідно п.2.2 Статуту відповідача передбачено, що саме відповідач є правонаступником майнових і інших прав і обов’язків приватизованого підприємства – Дніпропетровського орендного підприємства «Фурнітурний завод». Є неспроможними також і посилання представника відповідача на те, що у нього відсутній обов’язок щодо відшкодування фактичних витрат по пільгових пенсіях за Списком № 2, оскільки доказів звільнення відповідача за наведеними нормами чинного законодавства України від обов’язку відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій по Списку № 2 не надано, а посилання на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2011р. у справі № 2а-2565/100470 є безпідставними, оскільки доказів того, що зазначена постанова суду набрала законної сили суду не надано, а тому вона не може бути прийнята до уваги та покладена в основу цієї постанови згідно до вимог ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідач у ході судового засідання зазначив, що не погоджується з призначенням пільгових пенсій вказаним пенсіонерам, однак доказів того, що ним оскаржені рішення позивача про призначення пенсій або направлені на його адресу розрахунки, суду також не надано. Факт того, що відповідач погодився з призначенням пенсій свідчать і дані особового рахунку відповідача, з яких вбачається, що відповідачем впродовж 2008-2011р.р. сума по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по Списку № 2 частково погашалася(а.с.51-54).
При цьому, судом також враховується і те, що розрахунки Управління Пенсійного фонду в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська щодо фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій є узгодженими з моменту їх отримання відповідачем і обов’язковими для виконання. Розрахунок – є актом індивідуальної дії суб’єкта владних повноважень, його відповідач не оскаржив, тому отримані розрахунки є обов’язковими для виконання, тобто підлягають сплаті.
Зазначеної правової позиції дотримується Вищий адміністративний Суд України у своїй ухвалі від 25.11.2010р. № 26993/09.
Також, правомірність та законність компенсації підприємствами витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п. «а-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підтверджено і постановою Верховного Суду України від 23.03.2010р.
Відповідно до ст.ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо від заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено факту правомірності та законності не відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій по Списку № 2 у розмірі 31276 грн. 69 коп.
Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про те, що факт порушення відповідачем вимог діючого законодавства доведений у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.
При цьому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,86,94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська до Дніпропетровського колективного виробничо-комерційного підприємства «Металопласт» про стягнення 31 276 грн. 69 коп. – задовольнити повністю.
Стягнути з Дніпропетровського колективного виробничо-комерційного підприємства «Металопласт» ( 49081, м. Дніпропетровськ, вул. Артельна, 10, р/р № 26000113074001 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 00275211) на користь Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська (49023, м. Дніпропетровськ, вул. Маріупольська,3, р/р № 25604303013175 в Управлінні Ощадбанку м. Дніпропетровська, МФО 305482, ОКПО код 21928462) - борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по Списку № 2 за січень-грудень 2010р. в сумі 31 276 грн. 69 коп. (тридцять одна тисяча двісті сімдесят шість грн.. 69 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 22.08.2011
Суддя < (підпис) >
< Текст >
< Список >
< Список >
< Список >С.О. Конєва
< Текст >
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >