ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 211
РІШЕННЯ
Іменем України
05.09.2011Справа №5002-8/6243.1-2009
За позовом - ОСОБА_1, м. Феодосія
до відповідачів -
1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Резон» м. Феодосія
2) ОСОБА_2, м. Феодосія.
3) ОСОБА_3, с. Первомайське,
про стягнення 392628,40грн.
Суддя Чумаченко С.А.
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – ОСОБА_4. за довіреністю від 17.11.09р.
Від відповідачів – ОСОБА_5. за довіреністю
Суть спору: Позивач, ОСОБА_1, звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Резон», ОСОБА_2 та ОСОБА_3, просить суд зобов’язати ТОВ «Резон» надати позивачу наступні документи: баланс та звіт про фінансові результати товариства за 2007 рік; протоколи загальних зборів товариства за 2007 рік; діючий статут товариства; стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача по 81924,00грн вартості відчуженої частки товариства.
Рішенням господарського суду АР Крим від 26 березня 2009 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 червня 2009 року по справі №2-7/9999-2008 у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 22 жовтня 2009 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 червня 2009 року та рішення господарського суду АР Крим від 26 березня 2009 року по справі №2-7/9999-2008 скасовано, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №2-7/9999-2008 передана на розгляд судді господарського суду АР Крим Чумаченко С.А., справі привласнений №2-8/6243.1-2009.
21 червня 2010 року представник позивача надав суду уточнення позовних вимог, просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Резон» на користь ОСОБА_1 дійсну ринкову вартість частки майна Товариства, пропорційно 33,33% його внеску до статутного фонду Товариства.
15 серпня 2011 року представник позивача надав суду клопотання в порядку ст.22 ГПК України, а саме просить суд прийняти уточнення позовних вимог в частині розмірі стягнення грошової суми, а саме просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Резон» на користь ОСОБА_1 392628,40грн, яка встановлено висновок експерту.
Представник відповідачів надав суду відзив на позовну заяву, просить суд в задоволенні позову відмовити посилаючись на розписку від 15 вересня 2007 року, видану представником позивача ОСОБА_6, в якій останній підтверджував факт розрахунку з ОСОБА_1 за відступлену ним частку та частку майна товариства пропорційно його частці в статутному капіталі товариства та відсутність у ОСОБА_1 претензій до відповідачів.
Справа слуханням відкладалася, в судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
13 червня 1997 року виконавчим комітетом Феодосійської міської ради було зареєстроване в якості юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Резон», про що було видано відповідне свідоцтво серії А00 №2440378.
Як вбачається зі статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Резон», його учасниками є: ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, кожному з яких належало по 33,3% частки статутного фонду товариства.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 був одним з учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Резон» з часткою 33% статутного капіталу товариства. Позивач зазначає, що 13.08.2007р. він подав заяву про вихід з товариства з одночасним відступленням своєї частки іншим учасникам –ОСОБА_2 та ОСОБА_3, проте в обумовлений статтею 54 Закону України «Про господарські товариства» строк (12 місяців) вартість його частки виплачена не була.
Представник відповідачів надав суду відзив на позовну заяву, просить суд в задоволенні позову відмовити посилаючись на розписку від 15 вересня 2007 року, видану представником позивача ОСОБА_6, в якій останній підтверджував факт розрахунку з ОСОБА_1 за відступлену ним частку та частку майна товариства пропорційно його частці в статутному капіталі товариства та відсутність у ОСОБА_1 претензій до відповідачів.
Дослідивши надані сторонами у підтвердження своїх доводів і заперечень докази, заслухав пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, заявою від 13 серпня 2007 року, вірність підпису ОСОБА_1 на якій була засвідчена нотаріально, останній заявив про свій вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Резон». Також в цій заяві в наступному абзаці вказано, що ОСОБА_1 має намір відступити належну йому частку в товаристві іншим учасникам –ОСОБА_2 та ОСОБА_3. у рівних долях.
З тексту заяви вбачається, що учасник господарського товариства має намір відступити частку у статутному капіталі товариства, яка дорівнювала 33,33 відсотки, іншим учасникам Товариства у рівних частках, з дотриманням вимог чинного законодавства щодо наступної процедури юридичного оформлення переходу правонаступникам відповідних прав на умовах, які були попередньо узгодженні.
Зазначена заява, була предметом розгляду загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Резон», за результатом яких вирішенні питання, зокрема, ОСОБА_1 був виключений зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Резон» та його частка була відступлена іншим учасникам –ОСОБА_3 та ОСОБА_2
Рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Резон» було оформлена протоколом № 1 від 15 вересня 2007 року.
Статтею 148 Цивільного кодексу встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.
За змістом цієї норми волевиявлення особи має бути зазначене як безумовне рішення про вихід з товариства.
Наслідком вчинення цього правочину є реалізація права на одержання вартості майна, пропорційній його частці у статутному капіталі товариства (частина 2 цієї статті Кодексу).
Перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи регламентується статтею 147 Цивільного кодексу України, яка кореспондує з статтею 53 Закону України «Про господарські товариства».
За змістом цих норм про свій намір продати свою частку (її частину) учасник зобов’язаний повідомити всіх учасників товариства, зазначивши у повідомленні ціну та інші умови продажу.
Так, вихід учасника із товариства з обмеженою відповідальністю не можна ототожнювати з відступленням частки на користь інших учасників чи третіх осіб, зокрема, щодо наслідків цих дій - у разі відступлення частки корпоративні права та обов’язки переходять від учасника до набувача частки. Ці наслідки не настають у разі виходу учасника з товариства.
Законом передбачені різні правові наслідки продажу учасником товариства своєї частки іншим учасниками (при якому обов’язок оплати такої частки покладається за відповідними договорами на покупців відповідно до узгодженої ціни продажу) та виходу (виключення) з товариства (при якому товариство, як юридична особа, зобов’язане виплатити такому учаснику вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства).
Відповідно до вимог ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Заява ОСОБА_1 від 13 серпня 2007 року свідчать лише про його намір відступити свою частку іншим учасникам ТОВ «Резон».
Щодо посилань відповідачів на розписку від 15 вересня 2007 року, видану представником позивача ОСОБА_6, в якій останній підтверджував факт розрахунку з ОСОБА_1 за відступлену ним частку та частку майна товариства пропорційно його частці в статутному капіталі товариства та відсутність у ОСОБА_1 претензій до відповідачів, суд вважає за необхідним звернути увагу на наступне.
Відповідно до ст.545 Цивільного кодексу України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
В свою чергу, з розписки від 15 вересня 2007 року не можливо встановити, ким саме передавалися кошти (чи інше майно) позивачу або його представнику ОСОБА_6., в якій сумі та коли відбулась така передача. Із даного документу неможливо однозначно визначити фактичні наміри сторін, умови отримання коштів, правову природу правовідносин, що виникли між сторонами.
Крім того, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Суд розглянувши розписку від 15 вересня 2007 року вважає, що за своєю природою дана розписка є письмовим показанням свідка, що в свою чергу не передбачено у якості засобів доказування в господарському процесі.
Крім того, до матеріалів справи представлений лист ОСОБА_6, який адресований на ім’я представника позивача, відповідно до якого ОСОБА_6. зазначив, що від продажу корпоративних прав ОСОБА_1, що були в ТОВ «Резон», ніяких грошових котів не отримував і надати письмовий звіт не має можливості, оскільки останнім яких-небудь дій по продажу цих прав не здійснювалося.
Згідно з п. 3.7 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 року №04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин», відповідно до статей 54 і 64 Закону України «Про господарські товариства»учасник товариства з обмеженої або додаткової відповідальності, що виходить або був виключений з товариства, має право на одержання вартості частини майна товариства пропорційно розміру його частки у статутному капіталі товариства. У вирішенні спорів щодо розрахунків з учасником, що вийшов (був виключений) з товариства, господарським судам необхідно враховувати таке.
Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.
Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610.
Будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено можливість переоцінки балансової вартості для таких категорій активів товариства як основні засоби (пункт 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року №92), нематеріальні активи (пункт 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 року №242), довгострокові і поточні біологічні активи (пункти відповідно 16.1 та 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року №87).
Враховуючи наведене, господарським судом може бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (був виключений) з товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних біологічних активів для обчислення вартості частини майна, належної до сплати такому учаснику.
Відповідно до пункту 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року №92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 року за № 288/4509, підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. Оскільки переоцінка в даному випадку є правом підприємства, це виключає можливість застосування до нього відповідного примусу.
Водночас обов'язки суду щодо справедливого розгляду справи і необхідності забезпечення законних прав та інтересів усіх учасників судового провадження (учасників товариства) потребують за наявності спору з'ясування не виключно задекларованої товариством, а реальної (дійсної та справедливої) вартості його майна, виходячи з якої мають обчислюватися розміри часток учасників.
Відповідно до ст.41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 грудня 2010 року по справі №2-8/6243.1-2009 була призначена повторна судово-бухгалтерська експертиза, на розгляд якої поставлені наступні питання:
1. який грошовий розмір становить вартість частки корпоративних прав 33% Товариства з обмеженою відповідальністю «Резон», яка належала ОСОБА_1, при виході з Товариства станом на 01 жовтня 2007 року з врахуванням справедливої (ринкової) вартості майна?
2. яка сума вартості власного капіталу ТОВ «Резон» з врахуванням ринкової вартості нерухомого майна по вул. Назукіна, 10 та вул.. Кримська, 82 м. Феодосія, яке належало ТОВ «Резон» на момент виходу зі складу учасників ТОВ «Резон» ОСОБА_1 на 01.10.07 р.
3. чи підтверджується документами бухгалтерського обліку та публічної фінансової звітності ТОВ «Резон» факт внеску належної частки до Статутного фонду учасником ОСОБА_1?
4. чи підтверджується документами бухгалтерського обліку та публічної звітності факт розрахунку з учасником ТОВ «Резон» згідно вартості його частки в Статутному фонді ТОВ «Резон» станом на 01.10.2007 р.
01 серпня 2011 року до суду надійшов висновок експерта №118/10, відповідно до якого надані відповіді на питання поставлені в ухвалі господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 грудня 2010 року по справі №2-8/6243.1-2009, а саме:
1. вартість частки корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Резон», яка належала ОСОБА_1, при виході з Товариства станом на 01 жовтня 2007 року з врахуванням справедливої (ринкової) вартості майна Товариства складає 392628,40грн;
2. вартість власного капіталу ТОВ «Резон» з врахуванням ринкової вартості нерухомого майна по вул. Назукіна, 10 та вул.. Кримська, 82 м. Феодосія, яке належало ТОВ «Резон» на момент виходу зі складу учасників ТОВ «Резон» ОСОБА_1 на 01 жовтня 2007 року – 1178003,00грн;
3. дані фінансової звітності (Баланс) ТОВ «Резон» свідчіть про те, що учасник ТОВ «Резон» - ОСОБА_1 повністю виконав свої зобов’язання по формуванню статутного фонду Товариства.
Згідно з ст.54 Закону України «Про господарські товариства»при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.
Відповідно до ст. 148 ч.3 Цивільного кодексу України спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.
У зв’язку із вищевикладеним, суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до платіжного доручення №№1,3 від 14 березня 2011 року, платіжного одурення №151/11 від 19 липня 2010 року та №4 від 20 липня 2011 року позивач оплатив вартість проведення судової експертизи по справі №2-8/6243.1-2009 в розмірі 15205,00грн.
Згідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України - суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
05 вересня 2011 року, після виходу з нарадчій кімнати, судом оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Повний текст рішення складено і підписано 07 вересня 2011 року.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Резон» (98312, м. Феодосія, вул. Кримська,84 пом.2) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) грошові кошти в розмірі 392628,40грн та витрати пов’язані з проведенням судової експертизи в розмірі 15205,00грн.
3. Наказ видати після набрання рішення законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Чумаченко С.А.